ОДЕСЬКИЙ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ПРОТЯГОМ ДВОХ РОКІВ ПОВИНЕН БУТИ РОЗФОРмОВАНИЙ, ЯК ЦЬОГО ВИМАГАЄ НАКАЗ МІНІСТРА ОБОРОНИ УКРАЇНИ І РІШЕННЯ КАБМІНУ, ВВАЖАЄ КОМАНДУВАЧ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛ-ПОЛКОВНИК МИКОЛА ПЕТРУК
Рішення про створення єдиного вищого навчального військового закладу Сухопутних військ України на базі Львівського військового інституту, вже прийнято і назад повернення не може бути. Про це 1 вересня заявив в Одесі на прес-конференції у штабі Південного оперативного командування командувач Сухопутних військ Збройних cил України генерал-полковник Микола Петрук, повідомляє Укрінформ.
Із його слів, Одеський інститут Cухопутних військ, як до речі, і два військових навчальних заклади в інших регіонах країни, протягом двох років повинні бути розформовані, як цього вимагає наказ міністра оборони України і рішення уряду.
За словами командувача, останнім часом у вітчизняних ЗМІ навколо питання про створення видового вищого навчального закладу Сухопутних військ з’явилося чимало публікацій, які не повною мірою відображають суть подій або носять суб’єктивний характер. Це призводить до напруженості як серед військовослужбовців ВНЗів, так і в певних колах суспільства.
Як стверджує генерал рішення про створення єдиного ВНЗу на базі Львівського військового інституту прийнято на основі детального вивчення матеріально-технічної бази усіх закладів і деяких інших складових. Ця робота показала, що львів’яни мають цілий ряд істотних переваг. Тутешня база дозволяє забезпечити підготовку військових фахівців відразу за 16 спеціальностями, як це нині роблять чотири ВНЗ Сухопутних військ. У найближчі десять років загальна чисельність ЗС України коливатиметься у межах 90 – 100 тисяч осіб, з яких 44 відсотки займуть Сухопутні війська. Ці та інші фактори змушують переглянути підходи до підготовки молодих офіцерських кадрів. Уже зараз планується утричі зменшити набір курсантів, оскільки держзамовлення на 2005 рік становить лише 323 випускники. Навчальний процес у єдиному інституті буде тісно інтегрований з цивільною освітою, що забезпечить соціальний захист офіцерів при звільненні з кадрової служби.
Торкаючись теми звільнених вузівських містечок, Микола Петрук вважає, що вони можуть бути передані в обмін на житло для безквартирних офіцерів. На базі одного із містечок одеського інституту він не виключає створення військового коледжу або центру підготовки військовослужбовців за контрактом. Проте ще є два роки часу.
КОЛЕКТИВ ІЗМАЇЛЬСЬКОГО МОРСЬКОГО ТОРГОВОГО ПОРТУ СТУРБОВАНИЙ МОЖЛИВІСТЮ ВТРАТИТИ СВОГО КЕРІВНИКА
Не тільки колектив Ізмаїльського морського торгового порту, але весь Ізмаїл говорить зараз про можливе зміщення з посади начальника підприємства Валентина Котельного, повідомляє кореспондент Укрінформу. Люди дивуються і обурюються: за що? Порт, що пережив найскладніші часи в кінці 90-х років минулого століття, знаходиться на підйомі, з року в рік нарощуються обсяги вантажопереробки, розвивається соціальна сфера, зростає заробітна плата працівників, зміцнюється їх соціальна захищеність. Порт є найбільшим платником податків в Ізмаїлі (починаючи з 1998 року його платежі до бюджету збільшилися в 5 раз), містоутворюючим підприємством, від якого залежить добробут не тільки тритисячного колективу, але і всього міста, кожний четвертий житель якого так або інакше пов’язаний з портом.
У перші два місяці літа стався спад вантажопереробки, але підприємство вписується в графік виконання річного планового завдання.
Незважаючи на це, вже протягом восьми місяців державний департамент морського і річкового транспорту України не підписує контракт на новий термін з начальником порту Валентином Котельним. Ніяких офіційних пояснень або заяв на цей рахунок колектив не отримував. Проте активізувалися чутки про те, що порт очолить нова людина.
Портовики за Валентина Котельного – горою. Вони збираються всіма законними методами відстоювати свого керівника. Приєднується і місто. В Ізмаїлі почався збір підписів на його захист. В порту відбулася розширена диспетчерська нарада. Її учасники з тривогою і обуренням говорили про чутки навколо відставки Котельного і можливу його заміну. Міняти треба того, хто завалив виробництво або не заслужив довіру колективу. Звучало припущення про політичні мотиви можливого зміщення Котельного, про те, що комусь дуже вигідно прибрати талановитого керівника, справжнього професіонала і поставити “братка”. Портовики вважають, що в цій ситуації з колективом повинен зустрітися міністр транспорту і зв’язку.
На нараді отримало підтримку рішення профспілкового комітету направити листа-звернення до керівництва країни, галузі, Одеської області, Ізмаїла, про що повідомив голова профкому Олександр Шубін. У листі міститься прохання роз’яснити причини, з яких з Валентином Котельним не укладається контракт на подальшу роботу на посаді начальника Ізмаїльського порту.
Валентин Федорович Котельний, говориться в листі, працює в порту з 1973 року. Пройшов шлях від змінного механіка до начальника підприємства, яким став в 1987 році. У скрутних умовах перебудови економіки, розвалу системи Інтерліхтер, закриття судноплавства на Дунаї в зв’язку з югославськими подіями, він зумів зберегти цілісність підприємства і його колектив. Багаторічну плідну працю Валентина Котельного відзначено орденом “За заслуги” ІІІ ступеня, він є заслуженим працівником транспорту України, його ім’я занесене в “Золоту книгу еліти України”. Чотири рази начальник порту визнавався кращим керівником року в Ізмаїлі, йому присвоєно звання почесного громадянина міста на Дунаї.
Ізмаїльських портовиків підтримує і профспілка морського і річкового транспорту України. Про це на нараді заявив перший заступник голови центральної ради Олександр Калошин.
