Традиційне полювання на водоплавних птахів у водно-болотних угіддях півдня України в межах дельт річок Дунаю, Дністра, Дніпра і приморських лиманів у нинішньому його розмаху є найбільш екологічно руйнівним і призводить практично до винищування тваринного світу нашого регіону.

По-перше, неприпустима висока щільність мисливців на дуже обмежених площах водно-болотних угідь. Це призводить до того, що птахам буквально нікуди сховатися від пострілів. Наприклад, на відкритті полювання 13-14 серпня 2005 року в дельті Дністра, під Одесою, на площі, всього 3 км2, протягом 6 годин було нараховано 1600 пострілів 40 мисливців. І це притому, що за останні 15 років, внаслідок скорочення водоплавних птахів у 30-40 разів, мисливці повинні були зробити для себе відповідні висновки. Безперечно, що винищувальне полювання є головним чинником різкого зниження чисельності водоплавних птахів за останні роки. Але, як ми бачимо, мисливський прес на водно-болотні угіддя посилюється. Отже, мисливські організації (УТМР) є безвідповідальними, антинауковими природокористувачами, просто паразитуючими і розкрадаючими природні ресурси країни.

Вивчення полювання у водно-болотних угіддях розкрило цілу низку катастрофічних екологічних наслідків його проведення. Наприклад, масою мисливських стволів у перші дні мисливці вбивають 30-50% дичини, причому 30-40% трофеїв стрільці в густих очеретах так і не знаходять. Решта живих птахів, назавжди виганяється канонадою із своїх затишних місць проживання, вже у несприятливі біотопи, розташовані південніше. В результаті десятки тисяч птахів не в змозі спокійно годуватися, щоб підготуватися до далеких перельотів. Але ж водно-болотні угіддя України були найбільш біологічно багатими у Європі у видовому та кількісному відношенні. Слід відзначити, що вже 30 років мисливці вистрілюють десятки тонн токсичного свинцевого дробу у природні екосистеми річок і озер, отруюючи їх і завдаючи непоправної шкоди.

Абсурдними є і терміни початку полювання – середина серпня, хоча насправді воно повинно починатися у кращому випадку 20 вересня, тобто на місяць пізніше. Це відбувається за самовільним рішенням київських чиновників лісового господарства, які, без врахування географічних зон країни, «вирішили», що полювання в усій країні повинно починатися і закінчуватися в одні і ті самі терміни. Оскільки водно-болотні угіддя мають своєрідні біоритми, то в середині серпня, до відкриття полювання, качки ще не закінчують процес линяння і не встигають набрати нормальної жирності. Нарешті, серпень-вересень – є головними періодами для підготовки птахів до міграції, і полювання повністю зриває ці життєво важливі процеси, прирікаючи птахів на вимирання.

Середина серпня надзвичайно некомфортабельна для полювання у водно-болотних угіддях і для самих мисливців: спека, комарі, вбиті птахи одразу починають псуватися. Тому 90% мисливців Одеси під час опитувань висловлюються за перенесення початку полювання на місяць пізніше. Проте за правилами київських чиновників воно вже 40 років починається в середині серпня.

Про те, що мисливські організації не в змозі забезпечити екологічну безпеку навіть самим мисливцям, показав Чорнобильський період, коли на півдні України полювання проводилося як завжди, без радіаційного контролю дичини.

Підбиваючи підсумки полювання у водно-болотних угіддях півдня України за останні 35 років можна сказати, що це полювання мало руйнівний, винищувальний характер і підірвало запаси дичини у 30-40 разів. Оскільки канонаду пострілів чують всі птахи, а не лише качки, з найцінніших для біологічної різноманітності водно-болотних угідь у серпні виганяється увесь тваринний світ регіону. Це на 60-70% знижує біопотенціал дельтових екосистем. Інший згубний фактор – отруєння водних екосистем токсичним свинцевим дробом.

Все вищевикладене приводить нас до важливого висновку, що для відновлення підірваного потенціалу водно-болотних угідь півдня України необхідно терміново, з 2006 року, провести трирічний мораторій на полювання в межах водних екосистем річкових дельт і лиманів Одеської, Миколаївської, Херсонської областей і Криму. Ця заборона не позначиться на проведенні полювання на Україні в цілому, оскільки 98% площі мисливських угідь розташовані поза цими екосистемами.Там існують дуже сприятливі умови для ведення мисливського господарства.