Ветерани славетної Самаро-Ульянівської Залізної тричі Червонопрапорної орденів Суворова та Богдана Хмельницького мотострілецької дивізії, штаб якої багато років дислокувався у Львові, добре пам’ятають бравого старшину Федора Семеновича Шерстюка. Саме він, карбуючи крок і видзвонюючи трьома орденами Слави, незмінно ніс по святах вздовж строю Бойовий прапор з’єднання. Так тривало кілька років після війни.
Потім за рекомендацією армійського командування Шерстюка в числі найкращих воїнів було направлено на зміцнення правоохоронних органів західного регіону України. Його кілька разів поранили бандити, та він вижив і вистояв. На його рахунку – десятки виявлених і знешкоджених злочинних угруповань, сотні затриманих особливо небезпечних злочинців.
У званні підполковника міліції Федір Семенович пішов у запас.
...Велику Вітчизняну Шерстюк зустрів в окопах у сімнадцять років, а у двадцять один рік брав участь у параді Перемоги, був серед тих, хто кидав до Мавзолея прапори і штандарти розгромлених частин вермахту.
Фронтовим снайпером Федір Семенович став у 1943 році і за півтора року знищив із своєї гвинтівки 225 ворожих солдатів і офіцерів. Повний кавалер ордена Слави Шерстюк – з когорти відважних рядових бійців, які щодня наближали ратними подвигами довгоочікувану Перемогу.
