Цими днями в клубі «Маски» Георгій Делієв репрезентував свій спільний із групою «Качели, качели» альбом «Хуліган з великої літери». Крім журналістів, прийшли також шанувальниці делієвської творчості, які почували себе нарівні з літературною братією: не просто замовляли пісні і підспівували, але й задавали запитання.
«Хуліган» – Георгій у чорно-білому костюмі (сорочці та шортах піратського розцвічення), схоже, щиро зрадів тому, що в юрбу «акул пера» затесалися і фанати, які популяризують на огорожах назву групи «Качели, качели».
– Я впізнав вас за почерком! – звернувся він до них. – Спасибі, що прийшли! Спасибі, що пишете на огорожах!
Після десятка пісень, коли публіка вже «розігрілася», соліст групи став відповідати на запитання.
– Сьогодні прозвучала пісня «Я на танке». Ви сказали, що вам близька тема війни. Уточніть, тема чи війна?
– Це вічна тема. Так само, як і тема любові. Хоча, якщо вдаватися в подробиці, то сама війна теж, по-своєму, мені близька. Мої діди – учасники війни, один загинув під час Великої Вітчизняної.
– Ви вже пробували себе в багатьох ролях: актор, продюсер, художник, режисер, музикант... Що ще?
– Космос. Наступний альбом запишемо на Місяці (сміється).
– А якщо серйозно, коли ж очікувати вашого наступного альбому?
– Швидше за все, через рік. Ми вже написали для нього шість пісень.
– Хто в групі пише тексти?
– Усі. У цьому альбомі «засвітився» і Борис Барський.
– Який середній вік учасників групи?
– 16 років. Не вірите, то чому ви сьогодні прийшли?
– До речі, а чим ви захоплювалися у 16 років?
– У дитинстві я любив збирати і розбирати гітари. Хотів довідатися, як виглядає музика зсередини.
– Вам не здається, що ваша музика може рознести стіни «Масок»?
– Коли музика звучить гучно, вона діє не тільки на мозок, але змушує ворушитися усі внутрішні органи.
Після концерту в публіки справді розворушився мозок. Ніхто не поспішав додому. Усім хотілося поставити запитання. Ще більше – одержати відповідь. «Найвезучішим» дісталися автографи.
