Більшу частину життя ми проводимо у приміщеннях. Вчені свого часу підрахували, що європейські службовці, наприклад, перебувають вдома і на роботі, в офісах, по 21 – 23 години на добу. Експерти ж Всесвітньої організації охорони здоров'я прийшли до висновку, що «якість повітря, характерна для внутрішнього середовища різних будівель та споруд, виявляється більш важливою для здоров'я людини та її благополуччя, аніж якість повітря поза приміщенням». А чи часто ми замислюємося, чим дихаємо у квартирах і на роботі?
Коли на початку 60-х років хімія зробила стрімкий ривок до середовища помешкання людини, у побуті з'явилися нові слова: капрон, лавсан, поліетилен, пінопласт. Сьогодні ж до нашого побуту міцно увійшли багато сотень та тисяч хімічних сполук, пов'язаних із використанням сучасних будівельних матеріалів, побутової хімії тощо. Вироби із полімерних та синтетичних матеріалів наблизилися до 100 найменувань. У повітрі житлових приміщень виявлено: азбест, бензол, фенол, ксилол, толуол, вінілхлорид, кадмій та його сполуки, акрилати, фталати, радон, сажа, формальдегід, оксиди азоту, вуглецю, сірки тощо, при цьому багато із цих речовин є канцерогенними.
Найчастіше ми самі добровільно перетворюємо квартиру в подобу газової камери. Поклеїмо вінілові шпалери, постелимо лінолеум, покриємо лаком паркет, пофарбуємо олійною фарбою віконні рами, облицюємо стелю пінополістирольними панелями, потім купимо нові меблі. І можна надівати протигаз на кілька тижнів.
На одеських ринках, та й у магазинах будматеріалів, ми купуємо товари для ремонту, орієнтуючись, як правило, на ціни, а не на сертифікати якості.
Використовуємо у приміщеннях фарби, на яких написано: «тільки для зовнішніх робіт». Або купуємо для будинку лак, на етикетці якого значиться: «зносостійкий, тільки для офісів». І те, й інше виділяє багато токсинів.
Сучасні меблі, на жаль, не випромінюють природного тепла натурального дерева, тому що при її виготовленні використовуються деревинно-волокнисті та деревинно-стружкові плити, ламіновані, покриті шпоном та іншими синтетичними матеріалами. Вміст крісел та диванів включає ще й пінополіуретан. Якщо меблі до того ж виготовлені із порушеннями технології, вони можуть завдати чимало клопоту господарям.
Будівельний матеріал для сучасних меблів – це тирса, просочена смолою, яка містить фенол та формальдегід: у великих концентраціях вони здатні викликати алергію й нервові розлади. Деякі мономери, які входять до складу смол, можуть своїми летючими сполуками до 5 – 10 років псувати здоров'я господарів квартир – доки не закінчиться процес полімеризації. Меблі, зроблені із ДВП та ДСП, для безпеки покривають захисним шаром, який через кілька років все ж таки руйнується. У пошкодженому вигляді він не в змозі утримати шкідливі пари, які спрямовуються назовні, отруюючи повітря, а отже – й нас.
Лінолеум із полівінілхлориду вважається зручним та практичним будівельним матеріалом. Його запах (основна ознака токсичності) у звичайних умовах вивітрюється протягом 10 днів. Але електризування лінолеуму зробило його пилозбірником та нагромаджувачем хвороботворних мікробів та домашніх кліщів. Особливо комфортні умови вся ця «живність» одержала із появою синтетичних ворсистих покрить. У сучасних офісах інколи дихати нічим: вся обстановка із синтетики – від ковроліну, меблів невідомого походження до канцелярського приладдя на столах.
У перевантажених синтетикою квартирах та офісах проходять іспити на витривалість наші бідні організми. За даними екологів, домашнє повітря у 4 – 6 разів брудніше й у 8 – 10 разів токсичніше за вуличне (звичайно, якщо по сусідству немає цементного заводу або перевантаженої автотраси).
Що ж робити, щоб житло було нашою фортецею, а не хімічною лабораторією? Хто стежить за якістю вітчизняних і закордонних будівельних та оздоблювальних матеріалів, меблів? На що треба звертати увагу при їхній купівлі?
– Наполегливо раджу одеситам: коли купуєте що-небудь із вищевказаних товарів, перевіряйте наявність у продавців двох важливих документів, – говорить завідувачка комунального відділу міської санепідстанції Ірина Бабіч. – Це сертифікат якості та гігієнічний висновок Міністерства охорони здоров’я України. Лише за наявності цих документів, які засвідчують відповідність товару Держстандарту й суворим санітарно-гігієнічним нормам, товар можна купувати без побоювання за здоров'я.
