Я хотіла написати про це ще минулого року, тому що добре знайома із роботою міліції. Щиро поважаю друзів-оперів, які нажили до 35-40 років варикозне розширення вен на ногах від постійної біганини (на «іномарки» вони не заробили), виразки та гастрити від нескінченного куріння та сумнівних пиріжків, розлучення та сімейні конфлікти, бо таких вічно зайнятих і не дуже грошовитих людей не кожна дружина витримає. Я знаю, як нелегко моїм друзям дістаються чергові зірки на погонах, і як залежать ці чудові хлопці від дурощів та сваволі чергового начальника. Така міліція не відсиджується у теплих кабінетах і не вирішує кулуарно свої нелегкі проблеми. Сиві скроні до сорока років, сімейні гуртожитки та побутова невлаштованість – на жаль, і це будні нашої народної міліції. Її роботою я захоплююся і не збираюся паплюжити.
Сьогодні йдеться про інше, про тих, кого прийнято називати влучно «міліціонери-перевертні», і хто дивним чином (можливо, зірки вдало для них розташувалися) ухитряється навіть при викритті зазнавати мінімальних матеріальних та моральних втрат.
УСЕ ПОЧАЛОСЯ ІЗ ФАЛЬШИВКИ
Молоді хочеться всього багато й одразу. Ось і одесит Русланов (прізвище змінено) захотів прикупити автомобіль, побутову техніку та багато інших необхідних речей. Грошей у нього одразу на все це не було, тому молодий чоловік вирішив оформити кредит у одному із банків, а щоб одержати необхідну суму, підкоригував (скажемо так) довідку про свою зарплату, звичайно у бік збільшення. Відзначимо, що так чинять багато хто й нерідко, хоча й знають, що за такі діяння передбачене покарання.
Однак чоловік чесно розплачувався по кредитах, і все пройшло б гладенько, якби він не прострочив черговий платіж. Стурбовані банкіри звернулися до міліції. Справа потрапила до заступника начальника слідчого відділу одного із одеських райвідділів, капітана міліції. І тут робота закипіла. Негайно було накладено арешт на автомобіль “Шкода Фабія”, за який, до речі, кредит було вже виплачено. Самого ж громадянина Русланова одразу ж після порушення справи було закрито до ізолятора тимчасового утримання на 10 діб. Потім відпущено на підписку про невиїзд.
Звичайно, Русланов, поміркувавши у СІЗО про те, що сталося, одразу ж кинувся виручати улюблене авто, попутно найнявши досвідченого адвоката. Після спілкування із слідчим, нервовий молодий чоловік зажурився: за визволення автомобіля та незаплямовану репутацію треба було викласти 800 доларів, приблизно десяту частину вартості авто. Це при тому, що залишки кредиту добросовісно погашалися, і громадянин, який трохи зшахраював, особливої небезпеки для суспільства не становив: більш небезпечні особи мирно гуляють по вулицях, і ніхто їх ані затримувати, ані закривати у СІЗО не поспішає. А ось у Русланова було два досягнення: слабкі нерви та гроші. Таких осіб у певному середовищі називають влучно: “терпило”, від дієслова “терпіти”.
Не розбирався Русланов і в тому, що доля авто в руках слідчого остільки-оскільки. Без візи начальника райвідділу та санкції прокурора ані арешт майна, ані зняття арешту не відбувається. Це страждальцю пояснив його адвокат. Як пояснив і те, що чим більше платиш, тим більше вимагають. Також мудрий юрист назвав ту адресу в Одесі, за якою треба було звернутися Русланову, який почав ретельно вивчати закони, аби припинити неподобство, яке творилося.
...До кабінету 29-річного капітана міліції Русланов увійшов із міченими доларами та технічними засобами, необхідними для документування того, що відбувається.
До відома, хабарники знають, що таке документування, тому суму, яка вимагається, показують на калькуляторі монітора комп’ютера, на пальцях або пишуть на папірці. Але беруть у робочому кабінеті, де, як вони вважають, і стіни допомагають...
Русланов поклав гроші у конверті на стіл під документи й вийшов із кабінету, а його місце зайняли молоді люди у цивільному: працівники УСБУ в Одеській області та Управління внутрішньої безпеки (УВБ) УМВС України в Одеській області.
А далі все пішло як по нотах, тобто як завжди. Ображений у кращих почуттях слідчий розповідав, що гроші йому підкинули, що, те що відбувалося, – провокація. Однак матеріали, що були у наявності, переконливо свідчили про те, що міліціонер, м’яко кажучи, обдурює.
У складеному протоколі про корупцію недвозначно фіксувалися порушення: незаконне отримання матеріальної винагороди та прийняття рішення на користь третіх осіб (за що й було одержано гроші). Однак тут сталося найцікавіше: виявляється, у ту хвилину, коли Русланов акуратно вкладав хабара до документів на столі капітана міліції, а під дверима чекали свого часу борці за чистоту міліцейських рук та мундиру, даний працівник в міліції вже не працював. Бо, судячи за документами, був звільнений за декілька днів до того, що сталося. А що ж службовий кабінет, документи, комп’ютер, табличка на дверях. Фікція, нічого більше...
Зараз матеріали справи про дане адміністративне правопорушення перебувають у апеляційному суді Одеської області.
ВЕЛИКОДНІЙ ПОДАРУНОК ДЛЯ ДІЛЬНИЧНИХ
Пункти збору вторинної сировини – це не тільки копійчаний, але дуже важливий заробіток для незаможних літніх людей та бомжів. Це, як з’ясувалося, й вірне джерело доходу для деяких не дуже порядних, або вірніше сказати, дуже непорядних дільничних.
У даному конкретному випадку все відбувалося дуже просто. Два дільничних інспектори, старший лейтенант та лейтенант міліції 25 та 27 років регулярно збирали оброк у розмірі 50 грн із пункту прийому вторинної сировини, який розташований на підконтрольній їм території.
Якщо б молоді люди поводилися скромно, керуючись принципом “курочка по зернятку клює”, то гроші б їм тихо платили й далі, але йшли травневі свята, і два шерифи, мабуть, дуже витратилися. Тому й стрімко підняли ставку за “дах”, яка полягала у відсутності перевірок прийомного пункту на предмет наявності необхідних документів, вогнегасників та інших потрібних речей. Сплатити “терпили” мали 200 гривень, а також провести доплату за попередні місяці.
У керівника пункту прийому сировини не витримали нерви, й жінка 5 травня, в День радянської преси, взяла ручку, папір і досить чітко виклала претензії до дільничних, а також своє уявлення про те, яким має бути працівник міліції взагалі. Світлий образ дуже чесного Аніскіна, ім’я якого ганьбили двоє молодих дільничних, вимагав негайного захисту.
Заяву було доставлено за адресою, і група оперативних працівників приготувалася зайнятися своєю, на жаль, звичайною справою: боротися із корупцією. Було оформлено всі документи, і наступного дня, після того, як головний здирник призначив день одержання хабара, працівники СБУ та міліцейської служби внутрішньої безпеки підготувалися до виїзду “в гості” до дільничних. Завідувачка пункту благала не відкладати цього візиту: за рік спілкування молоді люди насолили й добряче – то пункт закриють, то машину біля входу поставлять і не дають працювати, то ще якусь невинну витівку вчинять.
Однак цього дня попрацювати не вдалося. Зі слів очевидців, дільничний дуже хотів взяти гроші, але був нетверезий настільки, що простягнути руку за ними не міг. Він благав заглянули завтра. Довелося погодитися.
Директорка пункту прийому вторинної сировини прийшла до хабарника не з порожніми руками: принесла, як звелів, паску, крашанки та пляшку вина на похмілля – як же у свята без подарунка?
У кишені жінки працював диктофон, і, за свідченням очевидців, розмова йшла у відкриту: скільки, коли й кому треба заносити, інші пікантні подробиці. Мічені гроші спокійно були взяті в руки, оглянуті й покладені до робочого столу.
Коли працівники СБУ та УВБ увійшли до приміщення опорного пункту, розташованого у затишному дворику, браві дільничні заперечували все. Щоправда, після передачі матеріалів до прокуратури працівники міліції, які проштрафилися, дали відверті зізнавальні свідчення, від яких наступного дня відмовилися.
Було складено протокол про корупцію. А те, що відбулося далі, вгадайте із трьох разів. Вгадали?
Працівники міліції у день одержання хабара в міліції, як з’ясувалося, вже не працювали. Їхнє перебування у опорному пункті – це хобі, вечір спогадів, екскурсія по місцях колишніх подвигів – все що завгодно, тільки не робота.
ПІВЦАРСТВА ЗА КОНЯ
У недобру хвилину одесит Льовочкін (прізвище змінено) сів за кермо. Скажемо чесно, чоловік випив. Звичайно, після припинення такого неподобства працівниками ДАІ автомобіль було поставлено на штрафмайданчик, а матеріали передано до одного із одеських МРЕО. Виручати залізного коня безкінний господар прийшов до МРЕО особисто. Там і надійшла пропозиція працівника ДАІ: за 200 доларів машина повертається до господаря. За “круту” іномарку це – гроші невеликі, але вся принадність ситуації у тому, що стареньке авто коштувало не набагато більше 200 доларів.
Однак ситуацію можна було розгорнути по-різному. Якщо без затримок, як у правовій державі й належить, то це – суд, сплата штрафу при початковому порушенні та більш жорстке покарання – при повторному та повернення авто (або не повернення – для злісного порушника можлива й конфіскація транспортного засобу) власнику.
Однак, це можна зробити швидко, а можна й зволікати із передачею справи до суду, тоді штрафмайданчик виллється у добрячу суму. То ж, якщо виходити із створеної логіки деяких товаришів, які активно ганьблять форму та відомство, у якому працюють, платити є за що. У господаря авто точка зору була трохи іншою. Він звернувся по допомогу до компетентних структур і тут, зі слів свідків, почався цирк.
Суми відступного називалися відкрито по телефону, обговорювалися можливості віддачі хабара по частинах, гарантії його сплати. Першого разу передача грошей зірвалася: даішник стояв у оточенні під час візиту високого гостя. Зустріч перенесли.
Відбулася вона наступного дня. “Благодійник” із ДАІ старший лейтенант, який не пропрацював ще й року в правоохоронних органах, приїхав до приміщення одного із районних судів Одеси. Спокійно взяв гроші, сунув їх до кишені спортивної куртки й пішов до канцелярії суду. Тут його й затримали. Матеріали передано працівниками СБУ до прокуратури.
Це – всього три історії із великої кількості матеріалів про “милі витівки” деяких працівників правоохоронних органів, багато хто із яких, на щастя, вже колишні працівники.
Прес-служба УСБУ в Одеській області коментує ці та багато інших фактів, про які ми ще розповімо, так:
– Триває процес очищення. Девальвація моральних цінностей – це жахливо. Як і факти приховування інформації про негідну поведінку працівників силових структур, що маються у наявності. Якщо громадяни утримують силовиків на свої кошти, що виплачуються ними як податки, вони мають право знати правду про те, наскільки гідно поводять себе ці люди. За 2005 рік спецпідрозділом по боротьбі із корупцією УСБУ в Одеській області виявлено та задокументовано протиправні дії понад 25 працівників органів внутрішніх справ. Затримано при одержанні хабара 12 працівників міліції. Порушено карні справи за скоєння ними посадових злочинів. Згідно із чинним законодавством, значну кількість працівників правоохоронних органів, які потрапили до поля зору працівників СБУ, притягнуто до адміністративної відповідальності й стосовно них проведено профілактичні заходи. Як вже говорилося, деяких із них було звільнено із системи МВС.
Приємно, що все частіше до нас почали звертатися по допомогу громадяни, які надають необхідну інформацію. Для цього в управлінні діє телефон “гаряча лінія” по боротьбі із корупцією в органах влади та управління”. Телефон 724-0-724, працює цілодобово. Анонімність осіб, які надають інформацію щодо даної телефонної лінії, гарантується. Ми впевнені, що завдяки підтримці суспільства вдасться досягти того, щоб працівники правоохоронних органів поводили себе гідно.
Я назвала цей матеріал “Жахливі історії про життя”. Хтось можливо здивується: що ж тут жахливого? Адже нікого не вбито. Помиляєтесь. Вбито віру. Віру у добросовісність та чесність дуже й дуже добросовісних працівників міліції. І як довго часу буде потрібно її відроджувати?
