Село Броска, де мешкають 3749 чоловік, за останні роки, можна сказати, стало передмістям Ізмаїла. Більша частина людей працюють у місті – в Ізмаїльському порту, у пароплавстві, на залізниці, займаються підприємництвом. Багато будинків у Бросці добротні, помітні. Умови життя в селі, мабуть, не гірші, ніж у місті. Населений пункт цілком газифікований, 75% мешканців установили відповідне устаткування і користуються природним газом. Далеко не кожне село в Ізмаїльському районі має питну воду, і хоча в Бросці вона подається з перебоями в літню пору, але все-таки це краще, ніж нічого. У селі працює прекрасна школа, що випустила цього року чотирьох золотих медалістів. Є гарна амбулаторія, розвиваються об’єкти сільського споживчого товариства, пропонуючи людям різноманітний асортимент товарів. І очолює цей населений пункт чудова господиня, ділова і щиросерда жінка – Віра Миколаївна ЖЕРЕБКО.
– Віро Миколаївно, як то воно жінці очолювати громаду?
– Зізнатися, було складно починати працювати сільським головою, бо звідси 1998 року пішов дуже сильний керівник – Наталя Кіндратівна Кесіора. Їй вдалося дуже багато зробити: покладено початок газифікації, будівництву церкви, що була до фундаменту зруйнована. Я пропрацювала 11 років секретаркою, і треба було переконати людей у тому, що я теж можу працювати, розв’язувати конкретні питання та проблеми.
– Незабаром Ви звітуватимете перед односельцями. Напевно, є про що сказати.
– Ще раз переглянула свою програму, накази виборців. Усе виконано. За винятком одного важливого пункту, на що в нас забракло коштів, – це ремонт Будинку культури. За останні роки побудовано 8 кілометрів розвідних газових мереж, відремонтовано дах школи і теплотрасу. У селі з’явилася нова цифрова АТС на 700 номерів, за що ми вдячні “Укртелекому”. З'явилося в Бросці й кабельне телебачення. Розв’язано нещасливе питання встановлення трансформатора в районі нових забудов – це була дуже серйозна проблема, що стосувалася близько ста родин. Відремонтували амбулаторію, домоглися того, щоб у нічний час село обслуговувала міська “Швидка допомога”, бо наші лікарі часто бувають на виїздах у сусідньому селі Матроска.
– Які проблеми Вас найбільше хвилюють?
– Хотілося б передусім сказати про сільське господарство. В нашому селі утворилися два сільгосппідприємства, 21 фермерське господарство. Держакти практично всі виготовлені. Але чи є на землі господар? Чи має сьогодні селянин змогу спитати з керівника: чи не так він використовує землю, чи підживлює її, чи плекає? Я вважаю, що потрібні перетворення в земельній реформі, для того, щоб вона була ефективніша. Адже господаря земля так і не здобула. Тваринництво занедбано, органічних добрив поля не одержують, рік по року виснажуючись. Ви погляньте, скільки сіють соняшнику – земля стає неплідною. Сільгоспвиробника не можна полишати сам на сам із такими цінами на енергоносії.
Друга серйозна проблема села – шляхи. Через Броску проходить траса міжнародного значення. По центральній вулиці, на якій розташована більшість соціальних об’єктів, зокрема й школа, надзвичайно жвавий рух – швидкісні машини, автобуси, багатотонні фургони. Ми почали порушувати питання про будівництво об’їзної дороги.
Потребує уваги й водопостачання. Магістральна труба на Броску та Матроску – діаметром якихось 350 мм, тому води замало. Тим часом “Міськводопровід” справно виставляє рахунки людям. Це, я вважаю, аморально. Наші люди звертаються до суду, і я цілком їх підтримую.
– Добробут села багато чим залежить від того, як складаються взаємини між керівниками.
– Мені приємно, що керівники всіх підприємств, установ і організацій на території Броски працюють спільно. Якщо потрібно, кожен іде іншому назустріч. У нас – єдність. Завжди так було і буде. Будь-яке звертання школи розглядається сільською радою позитивно, робимо все, на що спроможні. Незважаючи на те, що школа й амбулаторія фінансуються з районного бюджету, я вважаю, що відповідаю за них. Це – моє, і тільки моє.
– Віра Миколаївно, чи думаєте Ви балотуватися сільським головою на наступний термін?
– Я поки що міркую. Дуже складно працювати. Ми постійно під пресом правоохоронних органів, яким на сільських радах дуже легко робити показники. Не так видали довідку – корупція! Мені вже чимало років, і коли молоді хлопці в прокуратурі та держбезпеці ставлять тебе по стійці струнко й починають виховувати, так стає боляче! Я в цьому житті відпрацювала 35 років, 18 із них вірою й правдою прослужила людям у цій сільській раді. Корупція – це коли людина, працюючи в державній структурі, живе не по статках. А ми в селі – як на долоні. Коли знайшли порушення, скажіть – ми розглянемо, покараємо, позбавимо преміальних, щоб наступного разу подібне не повторилось.
– Чи буває в сільського голови вільний час?
– Іноді мене запитують, чи дивлюся я “Большую стирку”, “Окна”? Ні, не дивлюся. Цього мені досить у житті. Причому в цих “передачах” я в ролі ведучої, режисерки та продюсерки водночас. Сюжети нам підкидає життя.
– Віро Миколаївно, 7 грудня для Вас – не просто професійне свято. Це ще й день Вашого народження. Прийміть наші вітання та побажання успіхів – де б Ви не доклали силу свого досвіду, знань і небайдужого серця.
