Флагман охорони здоров’я у регіоні – так найчастіше характеризують обласну клінічну лікарню, яка веде свій родовід від Одеської окружної лікарні, спорудженої на Слобідці-Романівці у 1902 році. Від початку існування це була найбільша в області медична установа, саме тут закладалися чудові традиції, які примножувалися не одним поколінням лікарів ОКЛ. На початку 80-х років минулого століття лікарня переселилася до спеціально спорудженого для неї потужного комплексу у Суворовському районі. За всіх часів тут концентрувався солідний науковий та практичний лікувальний потенціал, лікарня і сьогодні є базою для 8 кафедр Одеського державного медуніверситету.
І, звичайно, кожному зрозуміло, наскільки престижно і в той же час дуже відповідально бути головним лікарем такої лікарні.
Сергій Васильович КАЛІНЧУК заступив на цю посаду у серпні 2005 року. Він не «людина зі сторони» для обласної лікарні. Одразу після закінчення медичного університету з дипломом хірурга прийшов сюди лікарем-інтерном, потім – клінічна ординатура, аспірантура, робота над кандидатською дисертацією під керівництвом відомого професора В.В. Грубника, якого С.В. Калінчук вважає головним своїм наставником. Успішний захист. Десять років практичної та наукової діяльності у відділеннях ОКЛ – солідний стаж для молодого 33-річного спеціаліста.
– По суті, тут, в обласній клінлікарні, я ставав лікарем. При цьому довелося попрацювати практично в усіх хірургічних відділеннях – як загальної хірургії, так і торакальному, гастрохірургії, судинній та мікросудинній хірургії та інших. Тут гостро зрозумів, що таке відчуття задоволення роботою, коли піднімаєш хворого на ноги; тут довелося пережити і миті відчаю, коли хвороба, що вразила людину, затято не піддається лікуванню, і перший імпульс – закинути скальпель якнайдалі...
Вдячний за науку всім завідувачам відділень, під чиїм керівництвом працював, всім колегам, які ділилися зі мною досвідом.
– Головний лікар – посада, яка потребує не лише медичних знань. Адже доводиться бути і менеджером, і економістом, а потрібно буде – і виконробом: куди ж дітися від проблем теплопостачання, ремонтів, всіляких реконструкцій і добудов, у яких з часом виникає потреба. До того ж, обласна лікарня – мабуть, найскладніше медичне господарство у системі охорони здоров’я...
– Саме тому і навчаюся за спеціальністю “організація охорони здоров’я” в Академії державного управління при Президентові України. (При цьому сам над собою підсміююся: з семи років, як до школи пішов, так з навчанням не розлучаюся). Втім, постійно навчатися – нормальний стан лікаря. Прогавив щось нове у методиці лікування тієї чи іншої хвороби – і відстав від часу, а це – мінус у професійному значенні. Те ж саме – лише з подвійною старанністю – потрібно і головлікарю, інакше який ти керівник? Тим більше – такого величезного лікувального комплексу, як ОКЛ.
Наша лікарня – центр високоспеціалізованої медичної допомоги населенню області, медустанова третього рівня. У її складі – стаціонар на 940 ліжок, до якого входять 35 лікувально-діагностичних відділень та служб, у тому числі обласний пологовий будинок на 130 ліжок, 12 спеціалізованих центрів. Широко відомі і за межами області такі наші центри, як ендоскопічної та лазерної хірургії, трансплантації нирки, ендокринної патології, жіночого здоров’я та профілактики раку молочної залози, нейрохірургічний та інші. Обласна консультативна поліклініка, яка діє на базі ОКЛ, розрахована на 500 відвідувань за зміну, у минулому році тут одержали необхідні консультації близько 210 тисяч мешканців області. Обласна жіноча поліклініка приймає за зміну 120 пацієнток.
У 2005 році в ОКЛ пройшли лікування 34 тисячі чоловік, ще 10 тисяч лікувалися амбулаторно. (Додамо: під керівництвом головного лікаря – 2,5 тисячі працівників, з них – 370 лікарів, 900 працівників середнього медперсоналу. – ред.)
Наше завдання – лікувати, якщо можна так висловитися, зі “знаком якості”, тобто зробити все можливе, щоб діагностика і лікування, саме перебування хворих у стаціонарі відповідали сучасним вимогам. І в той же час залишалися доступними для населення. Бо як витримати конкуренцію з комерційними медустановами, яких стає все більше?
– А, справді, як? Адже обласна лікувально-профілактична установа, як і рядова райлікарня, відчувають сьогодні нестачу бюджетного фінансування, про що не раз говорилося як з різних високих трибун, так і в пресі.
– Багато разів йшлося і про те, що законодавча база щодо медицини дуже відстає від розвитку соціальних процесів у державі. Не врегульовано належним чином питання медичного страхування, але ж ми неминуче до цього прийдемо; не визначено чітко, що вважати медичною допомогою, а що – послугою, за яку потрібно платити. Все ще недостатньо уваги і коштів приділяється розвиткові першого рівня системи охорони здоров’я – тим же ФАПам, сільським лікувальним амбулаторіям, поліклінікам.
Ми це відчуваємо на собі, адже серед наших пацієнтів часто трапляються такі, які цілком можуть лікуватися амбулаторно або у денному стаціонарі неподалік від домівки (достатньо кількох процедур, крапельниць або курсу уколів). А вони приїздять до обласної лікарні з сільської глибинки, навіть не мають часто на руках висновків лікарських оглядів та результатів найпростіших аналізів. І лікарі ОКЛ починають, що називається, з нуля, з діагностичних досліджень, які потрібно було зробити у районній поліклініці, а потім уже розпочинати лікування. Звичайно ж, це нераціональне використання і коштів, і часу, і зусиль спеціалістів.
Недоліки у розвиткові сільської медицини відчуваємо особливо гостро: лікарня захлинається від роботи, не властивої її рівню. Впливає це і на витрачання бюджетних коштів. Але ж ми теж відчуваємо нестачу фінансування: воно не покриває всіх потреб лікарні.
Розумію, бюджетних коштів завжди не вистачатиме. Левова частка їх іде на зарплату медперсоналу та на оплату комунальних послуг, а на медикаменти, харчування хворих, оновлення обладнання залишається мінімум. Чому, наприклад, не враховується нерівнозначність витрат на медикаменти, скажімо, у відділенні гемодіалізу (235 грн в день на пацієнта) і будь-якому іншому відділенні? Залишаються 15% асигнувань, як кажуть, на все про все, – от і викручуйся. Звичайно, залишити без забезпечення гемодіаліз не можемо. А на медикаменти для нейрохірургії залишається 1,43 грн на день, гінекології – 0,53 грн(!). І лікар просто змушений просити пацієнта або його родичів докупити необхідні препарати за власний кошт.
У лікарні чимало “гострих кутів”, але наодинці ми з ними не залишаємося, знаходимо розуміння і в облраді, і в облдержадміністрації, і в управлінні охорони здоров’я. Розв’язується одна з давніх наших проблем – щодо автономного теплопостачання і забезпечення гарячою водою. Вирішено питання з автономним електропостачанням, що для лікарні дуже важливо: ми тепер не залежимо від будь-яких відключень світла на житломасиві Котовського.
В ОКЛ забезпечено триразове харчування, що важливо: адже більшість пацієнтів надходять з віддалених районів області, не про всіх можуть потурбуватися родичі. Поступово поліпшуємо умови у палатах, робимо їх комфортабельнішими.
Ми хочемо, щоб лікарня виглядала привабливо з усіх сторін, повністю відповідала рівню спеціалізованого ЛПУ. А отже, необхідно вдосконалювати методи діагностики, впроваджувати нові медичні технології (у наш час медицина стає все більш високотехнологічною галуззю), а для цього – поліпшувати матеріально-технічну базу, оновлювати медтехніку тощо.
– Які зрушення у цьому плані?
– Останнім часом багато уваги приділяється оснащенню діагностичної бази. Одержали обладнання для ПЦР-лабораторії, з її запуском зможемо самостійно провадити будь-які вірусологічні дослідження, з генетичних захворювань, на сумісність, що надзвичайно важливо, наприклад, для відділення трансплантації нирки.
Сподіваємося на допомогу спонсорів у ремонті приміщення під лабораторію. Ось, домовився про зустріч з цього приводу з керівництвом заводу “Одескабель”.(Загалом, чимало підприємств допомагають нам: спасибі припортовому заводу, порту “Южний”, Комінтернівській птахофабриці та іншим).
У стадії монтажу в ОКЛ – магнітно-ядерний томограф, застосування якого дозволить значно підвищити точність діагностики. Закуплено обладнання для імуно-ферментної лабораторії, наприкінці минулого року установили новий рентген-апарат французького виробництва, на 200 тисяч гривень придбали нову медтехніку для обласної консультативної поліклініки – це і УЗД-апарат,фіброгастроскоп та багато іншого.
На базі нашого пологового будинку успішно працює центр екстреної акушерсько-гінекологічної допомоги, а зараз тут же створюється обласний перинатальний центр. До речі, у минулому році в обласному пологовому будинку народилося 3444 дитини – як у трьох міських пологових будинках. Отже, необхідність у перинатальному центрі насущна, врахочуючи зростаючу кількість немовлят, які з’являються на світ з вродженими вадами розвитку. До того ж, доводиться через все місто везти таких новонароджених до обласної дитячої клінлікарні. Самі розумієте, наскільки складне таке перевезення. Центр, який оснащується наркозо-дихальною апаратурою та всім необхідним обладнанням для реанімаційного відділення, дозволить лікувати дітей до 30 днів. Виникла необхідність у додатковому фінансуванні. Сподіваємося, питання буде вирішено. Програма центру виноситься на розгляд сесії обласної ради.
Чимало говорилося свого часу про сателітну клініку для ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, відкриту на базі ОКЛ. Лише один факт: ризик вертикальної трансміссії, тобто передачі вірусу від матері до дитини, вдалося знизити до 4%, що вважається великим успіхом навіть у європейських клініках. Зараз щороку провадимо семінари, ділимося досвідом зі спеціалістами з країн СНД.
– А вашим лікарям доводиться бувати на стажуванні за кордоном?
– Та ось буквально зараз ведемо переговори з університетською клінікою в м.Фрайбург (Німеччина). Запрошують на день відкритих дверей з наступним підписанням договору про наміри. Це одна з найбільших у ФРН клінік, і для ОКЛ дуже цінна співпраця з її спеціалістами.
Наші провідні лікарі бували і на міжнародних медичних симпозіумах, і на стажуванні у США, у Франції, Голландії та в інших країнах. Як правило, відгуки про їхню роботу позитивні. Без удаваної скромності хочу відзначити, що більшість наших фахівців на голову вищі від зарубіжних колег. Вони не розучилися слухати й чути хворого, розрізняти не просто симптоми – відтінки ознак тих чи інших захворювань, застосовувати комплекс лікувальних заходів, враховуючи індивідуальні особливості організму того чи іншого пацієнта.
Це я до того, що в ОКЛ працює сильна і висококваліфікована команда справжніх лікарів.
Нещодавно цьому знайшлося яскраве підтвердження. До кардіологічного відділення терміново доставили громадянина Німеччини з аеробуса, який летів з Таїланда до Франкфурта і здійснив вимушену посадку в Одеському аеропорту через якісь неполадки. Нашим пацієнтом виявився 54-річний пан у стані клінічної смерті, як виявилося, двічі оперований у німецьких клініках з приводу аорто-коронарного шунтування. Наші медики врятували його від смерті. А потім розповідали: з лап смерті виявилося німця вирвати легше, ніж потім відправити його на батьківщину. У нас він опинився без візи. Замали досвід тривалого спілкування з посольством Німеччини. Зате з яким захватом наш пацієнт говорив про своїх рятівників!
Сергій Васильович – учасник багатьох міжнародних конгресів і бував на стажуваннях за рубежем як хірург, талановитий молодий фахівець. Він і у теперішній своїй ролі головного лікаря старається не втрачати будь-яку можливість стати до операційного столу. І на запитання, чому він віддав би перевагу – клінічній практиці чи навантаженню керівника лікарні, не вагаючись, відповідає: “Першому”. Але для нього, людині з загостреним почуттям відповідальності, таким властивим хірургам, будь-яка доручена справа обов’язково стає справою честі. І тому, гадаю, нова сторінка у біографії провідної лікувально-профілактичної установи області буде сповнена переважно позитивних відгуків – про лікування зі “знаком якості”.
