Стиль роботи того чи іншого органу місцевого самоврядування часто видно з порогу – за розташуванням кабінетів. В Ізмаїлі кабінет голови районної ради перебуває навпроти кабінету голови райдержадміністрації – двері у двері. Більше того, у перших осіб району приймальня – одна на двох.
Голова Ізмаїльської районної ради Марія Зіновіївна Іванова переконана: тільки спільна ціле¬спрямована робота може дати добрі плоди. А для цього потрібно передусім створити здорову атмосферу.
– Ми можемо бути в різних партіях, але не маємо права ділитися за партіями. Бо в нас мета одна – працювати на благо людей, – таку політику вибудовує М.З. Іванова.
Про роботу Ізмаїльської районної ради за минулі чотири роки можна говорити багато. Про її по¬стійну боротьбу за наповнюваність бюджету. Про раціональний, економічно обґрунтований підхід у використанні бюджетних грошей. Про ту велику й надзвичайно важливу методичну роботу, яку провадить апарат райради, – щоб службовці органів місцевого самоврядування в селах Ізмаїльського району діяли строго в межах законодавства. В одному інтерв'ю важко осягнути неосяжне, тому ми запропонували Марії Зіновіївні поговорити про майбутнє, яке закладається сьогодні. Тобто про дітей.
– Районна рада, насамперед, приділяла велику увагу зміцненню бази закладів осві¬ти, які є нашою комунальною власністю, – говорить Марія Зіновіївна. – Школи в селах переважно старі. Почали з того, що стали латати дахи. Якщо цього року в нашій скарб¬ниці сорок мільйонів, то в 2002 році було тільки сім: чотири роки тому можливості бюджету були вкрай обмежені. Спочатку капітально відремонтували дах у трьох школах – у Новій Некрасівці, Озерному й Першотравневому. Знаєте, це сприймалося як перемога. В Озерному, наприклад, де понад тисячу школярів, дах протікав з вісімдесятих років, і все бракувало коштів або волі, щоб закрити проблему. Хочу сказати велике спасибі батькам, які своєю трудовою участю допомогли зробити задумане. За це скликання в більшості шкіл району проведено ремонт опалювальних систем. Крім цього, ми взялися за будівництво топкових. Вони окупаються за рік – максимум два: витрати менше, а результат набагато кращий. Заходиш взимку до садка – там дітки бігають у футболочках. 2004 року коштом районного бюджету газифікували школи в Лощинівці й Каланчаку. 2005 року на зміцнення матеріальної бази шкіл було виділено 813 тисяч гривень, які були спрямовані знову ж таки на ремонт опалювальних систем, котелень, теплотрас, дахів, димоходів, водопроводів. Залишилися проблеми тільки в Старій Некрасівці й Суворовому, куди, ми сподіваємося, незабаром на¬дійде природний газ.
– Найяскравіша подія, яка ознаменувала в Ізма¬їль¬ському районі 2005 рік, – здання в експлуатацію першої черги Ларжанської школи. Її будівництво було "заморожене" десять років.
– Це об'єкт – діловий престиж усіх, але передусім, – обласної ради. Хочеться подякувати підряднику – ЗАТ "Південьбуд", яке очолює Михайло Михайлович Підіпригір: будували школу в борг, який сягав від 300 до 700 тисяч гривень. Виказав солідарність депутатський корпус районної ради: в Ізмаїльському районі є ще одна недобудована школа – у Комишівці, але подужати одразу два об'єкти було нереально. Цього року ми заклали до бюджету гроші на перерахунок кошторису Комишівської школи, і наступного року, я гадаю, будемо направляти туди кошти. А поки що потрібно зайнятися другою чергою Ларжанської школи, під дахом якої ми плануємо розмістити й дитячий садок. Потрібно ще 3,6 мільйона гривень.
– Цими днями говорила з директором нової Ларжанської школи. Він повідомив, що вирішено проблему організації гарячого харчування. Нещодавно відкрилася їдальня ще в одній сільській школі – в Утконосівці.
– Останнім часом ми впритул займалися орга¬нізацією гарячого харчування. Школи одержали нові комплекти меблів для їдалень. Для харчоблоків закупили холодильне устаткування, електро¬бойлери, плити, посуд. До штату ввели додатково кухарів. Що стосується Утконосівки, де ніколи в школі не було їдальні, то тут хочеться подякувати за сприяння у вирішенні проблеми СВК "Вікторія", який очолює Іван Михайлович Нивня. Хочеться відзначити, що завжди приділяють увагу дітям такі сільгосппідприємства, як ЗАТ "Свобода" на чолі з Володимиром Денисовичем Видоборою, АСГП "Прогрес", яким керує Іван Михайлович Карайванський. Не можу не згадати Миколу Георгійовича Миндру, який побудував у Кам’ян¬ці прекрасні со¬ціальні об'єкти.
– Минулий рік в Ізмаїльському районі було ознаменовано ще однією подією – відкриттям у селі Нова Некрасівка дитячого садка. Це стало можливим завдяки консолідації коштів обласного, районного, сільського бюджетів, а також неабиякому ентузіазму мешканців села.
– Відкриття дитячого садка – багато в чому заслуга й сільського голови Миколи Івановича Лапшина: якщо він за справу береться, то завжди її доводить до кінця. Сподіваюся, на майбутніх виборах люди це оцінять. Коли зайшла мова про роботу сільських голів, то не можна не сказати про досягнення Валентина Васильовича Ілікчієва, який очолює селище Суворове: капітально відремонтований один із двох садків, селищна рада виділила автобус – вранці та ввечері розвозять малят. Другий садок взяли в комунальну власність райради, робимо капітальний ремонт – щоб туди перевести дитячий притулок "Гніздечко". Першорядну увагу дітям приділяє й сільський голова Кислиці Михайло Миколайович Шевченко – у селі запрацював дитячий садок, поки що сезонний, але в перспективі він буде цілорічним. Можливо, когось не назвала, але це – не в образу. До¬шкільною освітою у нашому районі охоплено 30% дітей. Непогано, але в наступному скликанні треба буде попрацювати над підвищенням цього показника.
– У селі Приморське Кілій¬ського району на морському узбережжі є ціла низка дитячих оздоровчих таборів, і завжди найжвавіший з них – ізмаїльський "Глобус".
– Щороку виділяємо з райбюджету 50 тисяч гривень на цей табір. Він був міжколгоспним, потім передали його у власність територіальних громад. Ми капітально відремонтували їдальню, оновлюємо корпуси. Пришкільні майданчики, які організовуються повсюди для оздоровлення, – добре, але відпочинок на березі моря для дітей, звичайно, бажаніший.
– Маріє Зіновіївно, запитання особистого характеру: який день за останні чотири роки для Вас був найщасливішим?
– Особисто для мене? Онук народився! Другий онук. Щасливих хвилин було багато. Може, це здасться пафосним, але щодня я з радістю йду на роботу, яка приносить задоволення від того, що вдається зробити щось потрібне людям. Звичайно, бувають і гіркі хвилини. Особливо багато проблем виникало із земельними паями – і законодавство недосконале, і керівники іноді не так чинили, як належало. Ізмаїльці висловлювали свій біль, свої образи, і ці дні, звичайно, були похмурими для мене. Але втішає те, що багато чого ми встигли зробити. Оцінювати нашу роботу – людям.
