«Винуватцем урочистості», що зібрав у Центрі болгарської культури представників діаспори, численних гостей та журналістів, став п’ятий ювілейний номер журналу «Болгари в Україні, Росії та в інших країнах СНД» – перший у цьому році і перший із створених оновленою редакцією видань.
З концепцією журналу присутніх познайомив головний редактор – одеський журналіст Олег Де-Рибас.
“Редакція усвідомлює, що принаймні сьогодні “Болгари” – журнал не для всіх. За нашим переконанням, видання “для всіх” є насправді журналами ні для кого і, часто, ні про що. Насамперед, це журнал для болгар і осіб з болгарським корінням, які ідентифікують себе з болгарами, відчувають себе такими. Це видання для читачів з болгарської діаспори – отже, журнал повинен стати відображенням історії і сучасності, а де можна і заглянути у майбутнє. Причому відображення це повинно бути об’єктивним і, наскільки можливо, “дзеркальним”.
Журнал, безперечно, якоюсь мірою повинен бути й історичним, і етнографічним, і виховним, і науковим, і економічним, і навіть трішки політичним, оскільки економіка і політика багато в чому визначають буття діаспори. А все це разом, що друкується в окремо взятому номері, робить журнал популярним у читача. Саме таким – популярним за жанром виданням, ми і бачимо наш журнал.”
Оновлена редакція видання не сприймає анонімних передруків, “переспівів” вже опублікованих матеріалів. Всі статті і повідомлення журналу повинні бути оригінальними, підписані і знайомими читачам, і “свіжими” іменами. І вже п’ятий – ювілейний є підтвердженням цієї принципової позиції. Поряд з відомими і визнаними літераторами і публіцистами, такими як Олексій Сурилов, о. Олександр (Кравченко), Ганна Пенева, Іван Нєнов, Лідія Щербина, Георгій Барбаров, Віктор Головань, Вероніка Терзі та Василь Вихристенко, успішно відзначилися і молоді автори – Юрій Письмак та Роман Сергєєв. Вперше у журналі з вагомою і змістовною розповіддю про діяльність Асоціації болгар України виступив її президент – Антон Кіссе. У номері розповідається про болградський фонд ім. І.Н. Інзова, про болгарів-семінаристів, про мартеницю, про боротьбу болгар-підпільників у роки Великої Вітчизняної війни, про Старе кладовище, про перших болгар Одеси. Матеріали містять теплі привітання М. Дихану з 80-річним ювілеєм, розповідають про болгарські мотиви у творчості О.С. Пушкіна, читачу відкриваються невідомі імена і згадуються призабуті.
П’ятий номер “Болгар”, на відміну від попередніх, став майже наполовину повнокольоровим, а отже – більш “глядацьким” і яскравим, у чому чимала заслуга одного з найкращих фотохудожників Одеси Костянтина Гроздєва.
Своїми враженнями про номер поділився “патріарх українських болгар”, професор-болгарист М. Дихан, який люб’язно погодився прийняти посаду заступника головного редактора. Михайло Дмитрович сказав, що при ознайомленні з журналом вперше за всі п’ять його номерів “відчув свято”. На думку вченого, номер вдалий – журнал став справді болгарським, він досить повно і точно відбиває життя діаспори в Україні, хоча професор і вказав на неточності у трактуванні діяльності окремих особистостей болгарського відродження. М. Дихан хотів би прочитати у наступних номерах про репресовану болгарську інтелігенцію – літераторів, художників і вчених, про сучасних трудівників на ниві болгарської освіти – сільських вчителів.
Відомий болгарський поет, кишинівець Георгій Барбаров – автор ліричних віршів, а також витончених і дотепних “барбаризмів” гадає, що потрібно залучати до журналу матеріали з Молдови. Г. Барбаров висловив бажання стати позаштатним кореспондентом видання.
Одеський журналіст і письменник І. Нєнов підкреслив, що нинішня державна політика в галузі міжнаціональних відносин сприяє діяльності національних ЗМІ. Головний редактор “Одеських вістей” запропонував частіше знайомити читачів з творчістю сучасних поетів і письменників з болгар, порадив зберегти на сторінках полемічність і публіцистичність, віддавши належне першому редактору журналу В. Кіріязову.
“Ми не мислимо журнал без участі у ньому Асоціації і болгарського товариства”, – сказав у своєму виступі О. Де-Рибас. І треба сказати, що ці інституції готові відповісти журналу взаємністю. У виступах Г. Коєва та Д. Терзі прозвучала щира зацікавленість у долі і майбутньому видання. На їхню думку, журнал має працювати на пробудження і розвиток самосвідомості представників діаспори, у ньому повинен бути яскравіше висловлений “болгарський дух” і міститися “стержень болгаризму”. Дмитро Терзі закликав редакцію збільшити обсяг матеріалів болгарською мовою, ввести постійну рубрику “Культура”, Геннадій Коєв порадив залучати до створення журналу якнайбільше болгар.
Не було браку критичних зауважень і пропозицій, а саме: розширювати “географію” видання, як того вимагає, втім, “об’єднавча” назва журналу, постійно публікувати матеріали про Болград – “столицю українських болгар”, про село, не забувати молдавську і російську діаспори. Промовці хотіли б бачити у номері науково-аналітичні і полемічні статті, рекомендувати надати виданню більш виражену історичну тональність, розміщувати матеріали про болгарське студентство Одеси та області.
Велика кількість змістовних і в цілому доброзичливих виступів однозначно показала – ювілений номер сприйнятий діаспорою, оновлена редакція одержала “залік”.
П’ятий номер журналу, як, втім, і всі попередні, побачив світ завдяки меценатству Дмитра Йоргачева. Проте у подальшому редакція не має наміру зловживати спонсортством – “Болгари” переходитимуть на професійні засади. Створено комерційну дирекцію, очолювану Валер’яном Киржиловим, яка займатиметься просуванням журналу на ринок вітчизняних ЗМІ. Передплатним виданням (індекс 900720) “Болгари” були, починаючи вже з 2004 року. А найближчим часом журнал з’явиться в усіх кіосках Одеси, буде організовано доставку номера у кожне болгарське село Одещини. Журнал сподівається на допомогу читачів, а найцивілізованішим і найдійовішим видом такої допомоги є широка передплата, яка дозволить збільшити обсяг, тираж, кольоровість видання і дасть можливість довести періодичність випуску до одного разу на місяць.
Молодий за стажем і духом журнал вийшов на довгий шлях. Щасливої вам дороги “Болгари”!
