Тетяна Олександрівна Рєзникова зняла з дверей замок:
– Будь ласка, проходьте, дивіться: усі книжки поки що на місці. Я могла б частину фонду списати, що хочете з ним зробити. Але в цій бібліотеці я пропрацювала 35 років, збирала її по книжці. А ще… Ще мені за державу прикро! У бібліотеці Будинку офіцерів ми опинилися не випадково. Цей об'єкт, як і багато інших, мав бути переданий Болграду, оскільки військовики місто залишають – реформа. Про те, як вона відбуватиметься і чим завершиться, достовірної інформації немає – військове відомство своїми планами не ділиться. По місту лише ходять чутки про те, що влітку в Болграді не залишиться жодного військовика. Але ж тут стояла дивізія триполкового складу…
Триває процес передачі майна – є відповідний наказ міністра оборони. Але цей процес розтягся у часі. З усіма наслідками, що звідси випливають. Точніше, матеріальними цінностями, які зникають.
Ми вже розповідали про те, що в Болграді чудовий будинок штабу дивізії, перш ніж передали громаді, спочатку розкурочили. І ось нещодавно почалася передача Будинку офіцерів.
Необхідно зазначити, що кілька десятиліть це був один з культурних центрів міста, де вирувало життя. Глядацька зала на 564 місць, мала зала, бібліотека, музей площею 500 квадратних метрів, два десятки окремих кабінетів для клубної роботи – об'єкт великий, добротний, функціональний. Здавалося б, можна тільки радіти тому, що громада одержує його у свою власність. Але проблема в тому, що процедура розформування припускає вивезення усього майна. Уже знято і пішла "за етапом" кіноапаратура. Відвезли на склад два роялі. Старі інструменти, які, як стверджують цивільні працівники Будинку офіцерів, ще могли послужити, не витримали дороги. Розсипалися. І їх списали як непридатні. Підготовлено до відвантаження меблі – з читальної зали бібліотеки виносять столи і стільці.
"Останньою краплею" у чаші обурення болградців стала новина про те, що з Будинку офіцерів збираються вивезти і бібліотеку. Оскільки для 17 тисяч книжок на складі місця немає, вирішено здати весь фонд на… макулатуру!
Начальник Будинку офіцерів Олександр Вікторович Басюк сказав: "Я розумію, що місто хотіло б одержати цю бібліотеку. Але я не маю права щось дарувати. Мені в цьому випадку просто "пришиють" корупцію".
Якщо дотримуватися букви циркуляра, то місто повинне одержати не установу культури, а "голі стіни". Скільки треба буде вкласти коштів, щоб знову обладнати цей об'єкт культури? Який, до усього, останніми роками не ремонтувався? Чого тільки буде варте відновлення розмороженої системи опалення і водопроводу!
Звичайно, при бажанні можна знайти вихід із ситуації і зберегти хоча б книжковий фонд. Бібліотека по-своєму унікальна. Її основне завдання – військово-патріотичне виховання. Звичайно, класиків марксизму-ленінізму можна і списати, залишивши для історії тільки по одному зразку. Але, за словами завідувачки бібліотеки Т.О. Рєзникової, на полицях є передплатні видання класиків – чого немає в інших болградських бібліотеках. Крім цього, є енциклопедична література, добірки з військового мистецтва, живопису, багато історичної літератури. Крім цього, нещодавно Тетяна Олександрівна знайшла спонсорів і закупила нову художню літературу. Усе це багатство можна зберегти для жителів міста.
Досить, якщо на те пішло, зібрати таку ж за вагою кількість макулатури, здати її у заготконтору, одержати заповітну квитанцію, а гроші покласти на рахунок.
Бібліотекарка обурена: проблема не вирішується вже три місяці. Ціна питання, якщо перевести на гроші, – якихось півтори тисячі гривень. Саме стільки дадуть за 17 тисяч книжок, якщо їх здати в утиль.
– Стільки грошей викинули на вибори, стільки витратили на передвиборну агітацію (ото вже, справді макулатура!), а вирішити питання з бібліотекою не могли, – обурюється фахівець, якому "за державу кривдно".
– Ми намагаємося впливати на цей процес і тримати його під контролем, – сказав нам перший заступник голови Болградської райдержадміністрації Іван Савелійович Акдерлі. – Працював у цьому напрямі і міський голова Михайло Михайлович Садаклієв (до 26 березня – прим. авт). Ми зустрічалися з командувачем військ Південного оперативного командування, написали листа командиру бригади із проханням призупинити вивезення майна Будинку офіцерів. Але має бути відповідний наказ Міноборони.
Навряд чи в Києві, у військовому відомстві, розроблятимуть окремий план розформування Болградського Будинку офіцерів. Очевидно, доведеться компромісне вирішення шукати на місці.
Болградська райдержадміністрація і міськрада створили спеціальну комісію, яка покликана стежити за процесом передачі об'єкта. Але, на жаль, повноважень у цієї комісії немає жодних.
Належить визначити і долю музею. А це, я б сказала, – шість залів гордості за ВДВ. Над збиранням експонатів, створенням стендів і інтер'єру протягом трьох десятиліть трудилися найкращі сили дивізії. Різьблення по дереву, карбування, художні полотна, три діорами! Музей, оформлений з такою душею, – теж розкурочити і здати на склад?
За словами голови Болградської ра¬йонної організації ветеранів Афганістану Олександра Соловйова, тільки протягом 2005 року в музеї побували на екскурсіях понад три тисячі школярів! Це найкраща база для патріотичного виховання молоді.
– Ми не можемо передати музей цивільній організації, – пояснює тонкощі начальник Будинку офіцерів. – Зрозумійте, не можна віддати міськраді гармати і танк. Є один вихід – передати музей військкомату. І військком згоден, але за умови, що міська влада забезпечить охорону, причому, надійну.
Здавалося б, рішення знайдено. Аж ні. На якій підставі місто утримуватиме сторожів, якщо об'єкт передадуть на баланс військкомату? Ще одна проблема. Яку, знову ж, навряд чи буде вирішувати міністр оборони.
…Вадим Рудас, син того самого художника Володимира Рудаса, що створив у музеї три діорами і залишив у спадщину цілу серію картин, дбайливо стриг троянди в маленькому дворику. Давно б цей молодий чоловік знайшов інше місце роботи, але тримають його тут, у музеї, роботи батька. Є на землі святе. Хочеться зберегти.
Щодня ходить на роботу і Тетяна Олександрівна. Хоча цієї зими в Будинку офіцерів не топили, не було світла, а тому стояла мінусова температура.
Армії рядові тримають оборону до останнього. У надії, що буде віддано єдино правильний наказ.
