Дата 11 травня стала знаменною для Одеського кадетського корпусу. Саме цього дня 1899 року відбулося закладання нового військово-навчального закладу в нашому місті.
Одеський кадетський корпус... Де, як і ким він був побудований? Хто в ньому навчався? Чому припинив існування? Вихованці Обласного гумані¬тарного центру позашкільної освіти й виховання, що цікавляться історією й архітектурою нашого міста, зняли документальний фільм за назвою “Одеський кадетський”. У травні він буде представлений на всеросійський фестиваль дитячої та юнацької кіновідеотворчості “Петербурзький екран”.
Розповідає Валентин Журавльов, один із творців фільму:
– Граф Мусін-Пушкін, що командував наприкінці ХІХ століття військами Одеського військового округу, подав проект до Головного управління вій¬ськово-навчальних закладів про створення Одеського кадетського корпусу на 500 “казеннокоштних інтернів”. Передбачалося, що в корпусі будуть навчатися здебільшого діти-сироти, чиї батьки були офіцерами російської царської армії.
Микола ІІ затвердив проект 16 квітня 1899 року. Було вирішено, що кадети спочатку навчатимуться в Собанських казармах (вул. Канатна). Ці казарми колись належали польському магнатові графу Собанському, потім були передані у власність міста. Спочатку в казармах розташувалося піхотне юнкерське училище, потім батальйон Люблін¬ського полку.
У той час, коли перші 68 кадетів із 1 вересня розташувалися в Собанських казармах, місто виділило 10 десятин поблизу Четвертої станції Великого Фонтану для спорудження будинків кадетського корпусу.
До будівельного майданчика потягнулися сотні возів. Хороший бутовий камінь везли з каменярень за 50-60 верст від Одеси, а граніт для цоколів – навіть за 320 верст. Мешканці Одеси, що проїздили влітку на свої дачі, неодмінно зупинялися й зацікавлено розглядали швидко зростаючі будинки.
– Коли завершилося спорудження будинків кадетського корпусу?
– До 1 вересня 1902 року всі будинки були споруджені. У головному будинку було 140 окремих приміщень: навчальні класи, спальні, їдальня, збірне приміщення, гімнастична зала. Всередині головного будинку було споруджено церкву Кирила та Мефодія. Окремо розташувалися дво– та триповерхові будівлі для директора й канцелярії, лазарет на 14 палат, офіцерські квартири. Крім того, була стайня на 12 коней, екіпажний сарай, обсерваторія, оранжерея, льох для продуктів, котельня, лазня, механічна пральня, вартівня.
Цікаво, що на будування було витрачено 12 млн штук цегли, каменю-черепашнику 104 тис. штук, цементу – 416 т, алебастру – 624 т, дошок – 54 тис. шт., цвяхів – 19 т, мармурових східців – 822 м, а гранітних – 2,5 тис. м.
Внутрішнє оздоблення будинків було багате на ліпнину, всі відвідувачі захоплювалися гімнастичними залами й не могли повірити, що вся ця розкіш призначалася дітям. Двічі за час будівництва корпус відвідував Головний начальник військово-навчальних закладів, Великий князь Костянтин Романов.
– Як проходили заняття в кадетів? Які предмети ними вивчалися? Що вони робили на дозвіллі?
– Кадетам викладали Закон Божий, російську мову та словесність, французьку, німецьку мови, математику, природничу історію, фізику, космографію, географію, історію, законознавство, краснопис, креслення. Позакласні уроки були обов’язкові для всіх. Це були танці, спів, гімнастика, фехтування, ліплення, малювання, фотографія, палітурна майстерність, англійська мова, практичні заняття з фізики, гальванопластика. Були струнний, духовий і балалаєчний оркестри. Влітку кадети займалися плаванням, веслуванням, голубиним спортом. У кадетському голубнику утримувалося 120 голубів восьми порід.
Читанню в кадетському корпусі надавали дуже великого значення. Часто вихователі самі читали кадетам. А в двох бібліотеках корпусу налічувалося 5670 книг. Кадети відвідували міський театр, зоопарк, археологічний музей, концерти. Обов’язковими були ранкові й вечірні молитви в корпусному храмі.
Коли Одеська дума виділила під дачі ділянку на Сухому лимані, кадети займалися там риболовлею, теслярськими й малярськими роботами, велоспортом, стрільбою. Здійснювалися ними екскурсії до Херсона, Сева¬стополя, організовувалися поїздки до країн Європи.
– Чому Одеський кадетський корпус перестав існувати?
– Революція 1917 року кардинальним чином змі¬нила долю країни й долю кадетів. 31 серпня 1917 року Одеський кадетський корпус був перейменований у “гімназію військового відомства”. Значна частина викладачів полишила цей навчальний заклад. Але кадети погонів знімати не побажали... Евакуація Одеського кадетського корпусу відбулася разом із відходом Білої армії. Близько 400 кадетів разом із вихователями, викладачами, їхніми родинами по льоду замерзлого Дніст¬ровського лиману пішли до Румунії. Іншу частину кадетів було переправлено до Югославії. Кожен кадет, молячись перед відходом у домовій корпусній церкві Кирила і Мефодія, в душі вірив і сподівався повернутися в рідні стіни. Але вони не повернулися…
– Що зараз у будинках колишнього Одеського кадетського корпусу?
– Одеський інститут Сухопутних військ. На території інституту ще ростуть дуби, посаджені юними кадетами на початку минулого століття…
