Якось запитала одну жінку, яка посідає досить відповідальну посаду, чи не важко поєднувати роботу і підсобне господарство. Адже корова, свині, птиця відбирають чимало сил і часу. На що вона відповіла:
– Ось проведу газ і все позбуваю.
Чесно скажу, що спершу я нічого не зрозуміла. Який зв’язок, скажімо, між коровою і газифікацією. І жінка мені пояснила:
– Продамо живність, то й матимемо кошти для проведення газу. Адже з однією зарплатнею цю справу не здолати.
Тоді я пригадала ще один факт, що відповідно до статистичних даних у Ширяївському районі під час газифікації скоротилось поголів’я ВРХ і свиней у приватників.
Яке ж воно нинішнє підсобне господарство? Які його плюси й мінуси? Саме про це спробувала дізнатись у С.С. Нечипорчук, яка вже не один рік утримує чималу кількість живності.
– Світлано Савівно, чи не важко бути на роботі і займатися підсобним господарством?
– Звичайно, нелегко, але за необхідністю тільки так в сільській місцевості можна приробити копійку. Більшість наших земляків саме за рахунок цього навчають дітей, будують хати, підводять газ, купують машини і таке інше.
– Щоб утримувати багато худоби, треба мати корми.
– Вирощуємо. Ми, наприклад, взяли в оренду із земель запасу поле. Обробили його, підживили, – і тепер маємо кормовий клин.
– Тварини потребують ветеринарного обстеження. Як приватники вирішують це питання?
– Дуже просто. В Ширяєвому є чимало ветеринарів. У нас навіть господарі мають можливість вибирати того фахівця, який до вподоби. А взагалі більшість спеціалістів обслуговують, так би мовити, свій контингент.
– А як із збутом продукції?
– Взагалі-то проблем немає. На території нашого району заготовляють молоко для “Ласуні” і для Троїцького молокозаводу. Крім того, реалізовуємо продукцію на місцевому ринку. Якщо є транспорт і бажання, можна возити до Одеси. Щоправда, останнім часом у зв’язку з відмовою Росії купувати нашу молочну продукцію, ціни стрімко впали. Це, звичайно, непокоїть товаровиробників. Ціни на молоко коливались і раніше. Влітку, коли худоба була на пасовищах і зростали надої, то закупівельна ціна падала. Коли ж корови йшли в запуск – підвищувалась. А тепер знецінення почалось ще взимку. А про підвищення поки що немає й гадки.
Таку проблему порушує не тільки Світлана Савівна Нечипорчук. Нещодавно жителі сіл Осинівки та Макарового скаржилися і місцевій владі, і до редакції районної газети. Хоча всі розуміють, що таке питання на місцевому рівні вирішити не можна.
