Ці слова написано на титульному аркуші партитури славетної Четвертої симфонії П. Чайковського... Адресовані вони вдові відомого російського залізничного магната Надії Філаретівні фон Мекк.
Володарка величезної маєтності, тонка шанувальниця мистецтв, вона одна з найперших розпізнала в молодому музиканті-початківці неабиякий талант. Вона заснувала для бідного композитора особисту грошову ренту розміром 6000 золотих карбованців на рік. На ці чималі на той час кошти Петро Ілліч зміг не тільки небідно жити та складати музику, але й здійснювати часті закордонні поїздки.
Епістолярна спадщина названих – протягом тривалого часу заочно знайомих – людей, що в посмертному друкованому виданні помістилася в три чималі томи, становить собою унікальний документ високої людської моралі, суджень про найсокровенніше в житті та музиці. Послання композитора до баронеси містять ключ до розуміння задуму багатьох його творів.
Історії листування П. Чайковського та Н. фон Мекк був присвячений один із заключних концертів філармонійного сезону, що недавно завершився в Одесі.
Фрагменти з листів кореспондентів читали майстри художнього слова Сергій Сеславинський і Наталя Мойсеєва. Солісти ілюстрували висловлювання вокальними опусами... Вистава скидалася й на спектакль, у якому були ретельно продумані та виважені кожне слово й інтонація, рух і міміка виконавців.
Пряма заслуга в цьому належить режисерам-постановникам “Дуэта в письмах”, що брали участь у вечорі, - заслуженій артистці України Світлані Тимофеєвій і директорові – художньому керівникові філармонії Валерію Кузнецову... Добре знайомий одеситам соліст, як завжди натхненно, проспівав низку романсів композитора, а разом із заслуженою артисткою України Наталею Ютеш – заключну сцену з опери “Євгеній Онєгін” і романс на слова Апухтіна “День ли царит”, складений автором улітку 1880 року в Симаках, маєтку Н.Ф. фон Мекк...
У розповіді брала участь також і укладачка сценарію музикознавиця Людмила Сергійчук.
Після “Дуэта в письмах” була літературно-музична композиція “Вечный пилигрим”. До її словесної частини увійшли вірші молодого одеського поета Сергія Філіпчука, автора вже трьох опублікованих збірок... Рядки, що пролунали з естрадного кону, сприймалися як “мандрівка” вражень їх автора по іпостасях довколишнього світу. У спектрі збурюваних при цьому емоцій панувала споглядальна лірика, “присмачена” дозою самоіронії та меланхолії.
У відповідному – до того ж іще дещо “завуальованому” – ключі піднесла присутнім одкровення поета вже згадувана раніше артистка філармонії Наталя Мойсеєва...
Вірші чергувалися з інструментальною музикою. Скрипаль Олександр Анісімов і піаністка Ольга Кузнецова своєю пронизливою та натхненною грою вносили в настрій вечора подуви ніби “живих” емоцій, розвивали його самозаглиблене начало. Музика Й. Баха, Х. Глюка, М. Скорика й особливо Ф. Крейслера якнайкраще сприяли цьому.
І, нарешті, у тріаді прем’єрних концертів – урочисто-барвистий заключний феєрверк: виступ естрадного інструментального ансамблю “Мозаїка” та відомого далеко за межами регіону вокального дуету “Доля” у складі заслужених артистів України Тетяни Буркацької й Лариси Стадниченко... Звучали народні мелодії та хвацькі танцювальні пригравки, твори одеських композиторів Віктора Власова, Олега Польового, Миколи Свидюка. Оплескам і “ході” квіткових букетів, здавалося, не буде краю.
Завершення філармонійного сезону завжди поєднується з почуттями піднесеної радості та... суму. Присутній на святі мистецтв, усвідомлюєш, що низка таких хвилюючих подій за традицією мусить припинитися – до осені...
