Одного разу один дорослий чоловік вирішив зробити для дітей диво. Він створив «чарівну країну», населив її тваринами, птахами і рибами, а добрі феї – кондитерських справ майстрині – почали пекти дуже смачні торти і тістечка. Ключ від чарівної країни зберігається в казках Олександра Сергійовича Пушкіна, які діти повинні добре знати, адже їхні персонажі – її мешканці.
А якщо говорити “конкретно”, то підприємець Сергій Олександрович Чернов відкрив не дуже давно на вулиці Махачкалинській, 6, дитяче кафе “Золота рибка”. Оформлення за сюжетами казок Пушкіна (“О рыбаке и рыбке”, “Золотом петушке”, “Царе Салтане...”) придумане ним і виконане власноруч. “Кондитерських справ майстрині” – дружина Сергія Олександровича Ганна Дмитрівна та її помічниці. Торти випікаються за оригінальними рецептами тільки з високоякісних продуктів. До них – соки, гарячий шоколад, кава, чай декількох видів (з малиною, корицею...).
Але якщо де-небудь в іншому місці юних ласунів від столу “за вуха не відтягнути”, то в “Золотій рибці” вони не відходять від акваріумів і вітрин. Різноманітні, одна гарніша за другу, риби і рибки (і “золоті” серед них!), шиншили, морські свинки, кролик, білочки, кайман, черепаха, папуги привертають увагу дітей. Втім, і дорослих теж. Здається, що був би час – і можна годинами спостерігати, як плавають фантастичні гості з південних морів, метушаться шиншили і білки... Весь цей міні-зоопарк (або “живий куточок”) вимагає чималих зусиль щодо догляду за його мешканцями. В окремій вітрині – мушлі, корали та інші дарунки моря з особистої колекції Сергія Олександровича Чернова, який свого часу “борознив” моря і океани. Одне з найяскравіших вражень того періоду – знайомство з легендарним дослідником океанських глибин Ж.-І. Кусто. Інтерес до моря і усього, що пов'язано з ним, багато в чому визначило і дизайн інтер'єру дитячого кафе. Ну, а сухопутні і земноводні брати наші менші чудово уживаються з морськими.
Дитяче кафе “Золота рибка” працює з середини жовтня і, звичайно, поки що зарано робити висновки про ступінь його популярності і рентабельності. Втім, перспективи останньої взагалі... проблематичні – який особливий дохід може приносити “точка”, де спиртного не подають і розраховувати на наплив відвідувачів можна переважно у вихідні дні? Отож, з точки зору законів бізнесу і просто здорового глузду, дитяче кафе – потенційно збиткове підприємство... Але Сергій Олександрович Чернов говорить, що із самого початку не розраховував розбагатіти за рахунок “Золотої рибки”. Просто “хотів зробити дітям приємне”, а в ідеалі – працювати на рівні самооплатності. Очевидно, що для Сергія Олександровича не було сумнівів у тому, відкривати чи не відкривати дитяче кафе – у необхідності його для юних одеситів він був упевнений. Та й навряд чи знайдуться ті, хто буде заперечувати проти такої форми організації дозвілля дітей. Не заперечувала і міська влада, але при цьому не зробила жодної знижки на “спеціалізацію” при встановленні орендної плати. Причому, швидше за все, з нового року ця сума може зрости, і тоді...
Тоді, побоюється Сергій Олександрович, “Золоту рибку” може спостигти доля іншого дитячого кафе, по сусідству, що загинуло в нерівній боротьбі з орендною платою. Невже, дивується підприємець Чернов, не можна провадити диференційовану політику стосовно об'єктів малого і середнього бізнесу? (Втім, Сергій Олександрович не згодний із застосуванням у даному контексті поняття “бізнес”; це не “бізнес, що приносить дохід”, а добра справа). І справді, чому не можна встановити пільги на орендну плату для тих, чия “справа” пов'язана з дітьми? Доходить до абсурду: з установ культури (яким, звичайно ж, необхідна всіляка підтримка!) стягують орендну плату – одна гривня на рік, а споріднені їм за духом “установи” ставлять у нелегкі умови виживання. Якби в місті була розроблена і діяла спеціальна комплексна “дитяча програма”, то у відповідних законодавчих актах можна було б передбачити перелік різного роду пільг для тих, хто буде працювати за нею. А поки що виходить, що доля “Золотої рибки” та подібних закладів для дітей – справа самих влаштувальників, місто ж ніби і не зацікавлене в їхньому цивілізованому існуванні. Але ж так хочеться, щоб у цієї “казки” було щасливе продовження, а не сумний кінець.
