2007 року громадськість Балти готується відзначити 210-річчя свого міста. І так само, як і напередодні 200-річчя, яке відзначалося 1997 року, навколо цієї дати (що виникла у зв’язку з відомим указом імператора Павла I, який з’явився у вересні 1797 року) спалахнули суперечки краєзнавців і любителів старовини. Особливої пікантності цій полеміці надають відомості, опубліковані в романі українського письменника І. Білика «Меч Арея», які він запозичив із «Готської історії» (яка є частиною «Візантійської історії») давньогрецького історика Пріска. Виходячи з цих відомостей, датою першого згадування Балти слід вважати 447 р. н.е., тобто незабаром Балта нібито повинна була б відзначати своє 1560-річчя. Як виявилося, у цієї дати відразу ж знайшлися прихильники, з’явилися публікації в пресі...
Але, схоже, що поглибленим вивченням цього питання зайнялася лише одна людина – відомий вчений і письменник, автор книжки «Балта: місто, освячене вічністю», Богдан СУШИНСЬКИЙ. Сьогодні ми публікуємо його нотатки.
На одному із стендів Балтського краєзнавчого музею, який діє при гімназії ім.О. Гончара, висить плакат з цитатою з роману Івана Білика “Меч Арея”. До речі, виданий 1972 р., в Києві, цей роман відразу ж було заборонено радянською цензурою як “антиісторичний”. Але справа не в цьому. Звернімося до цитати, що стривожила уми багатьох наших земляків, в якій міститься повідомлення з подорожніх нотаток Пріска (цитую мовою оригіналу):
“Літо 447 місяця червця. По довгій путі ми одного дня прибули смо надвечір до якогось озера, що дає людям з крайбережного селища добру для пиття воду, й розбили смо свої полотки неподалік... То був мальовничий став біля городу Володаревого Балти, порослий очеретом і верболозом... Господарка селища, одна з жін Волода, прислала нам для гощення страву...”
Саме це – мимохідь – згадування про Балту і породило спалах громадських емоцій. Свого апогею цей спалах досяг у публікації “Чому Балта не відзначає 1500-річчя” одеського журналіста А. Свистуна в обласній газеті “Чорноморські новини” від 14 лютого 2004 р. Зветаючись до керівництва Балтського району, він, зокрема, писав: “Чорноморські новини” надрукували статтю «Балті – не 200, а 1500 років». У ній висловлювалася надія, що балтське керівництво знайде вихід з конфузу, що стався з його ж вини, однак відповіді не надійшло. Газета повертається до порушеного питання, і 6 червня 2002 р. публікує статтю «Коли Балта буде відзначати 1500-річчя?» І знову мовчанка…»
Я процитував цю публікацію в своїй книзі «Балта: місто, освячене вічністю» і теж поставив собі запитання: а справді, чому батьки міста не прислухаються до слів давньогрецького історика? Адже, виходячи з канонів ЮНЕСКО, такої «першої письмової згадки» цілком вистачає, щоб визначати вік Балти, як вік одного з дуже давніх міст світу. Але під час роботи над другим, доповненим, виданням цієї книжки, мене раптом охопили сумніви: а чи справді Пріск писав про Балту?
До речі, кілька слів про самого історика, коли вже його ім’я комусь спало на думку пов’язувати з Балтою. Отже, Пріск Панійський, родом із Фракії… Захоплювався ораторським мистецтвом і філософією софістів. Відомий як історик і дипломат. 448 р. опинився у складі посольства візантійського імператора Феодосія II, очолюваного придворним дипломатом Максиміном, який йшов до гуннського правителя Аттили. Трохи згодом ми бачимо його у складі такого ж посольства в Аравії та Єгипту. Із письмових робіт відомі “Риторические упражнения” і багатотомна “Византийская история”, до складу якої входить і “Готская история”, яка нас цікавить.
...І ось переді мною довгоочікуваний текст “Готской истории”, опублікований у перекладі і з коментарами Г. Дестуніса в «Ученых записках Второго отдела Императорской Академии Наук» (VII, I, стор. 1-112, С.-Петербург, 1861 р.). Цитую лише той фрагмент, який використовувався Біликом: «Совершив длинный путь, мы под вечер расположились на ночлег у одного озера с годной для питья водой, которой пользовались жители близлежащей деревни. Вдруг поднялась буря с вихрем, громом, частыми молниями и сильным дождем; она не только опрокинула нашу палатку, но и покатила все наши пожитки в воду озера.
Перепуганные разбушевавшейся стихией и всем случившимся, мы покинули это место впотьмах, под дождем, потеряли друг друга…Выскочившие на шум скифы зажгли тростник, который употребляют как горючий материал, осветили местность и спрашивали из-за чего мы кричим. Когда бывшие с нами варвары ответили, что мы испугались бури, они позвали нас к себе, оказали гостеприимство и обогрели, зажигая множество тростника. Правившая в деревне женщина, оказавшаяся одной из жен Бледы, прислала нам съестных припасов…»
Звертаю увагу: жодні згадки про Балту в цьому фрагменті немає! Мало того, я дуже уважно вивчив весь текст “Готской истории” і з усією відповідальністю заявляю: у Пріска Панійського немає жодного згадування ані про Балту, ані про “живописный пруд возле города Балта”. Як немає в книжці Пріска і дружини якогось правителя Балти Волода, а є дружина ... Бледи. Ви запитаєте, хто такий Бледа (або Блета)? Пояснюю: Бледа – це брат Аттили, якого 448 року Аттила особисто наказав вбити. Тобто, стає цілком зрозуміло, що своїми посиланнями на Пріска автор роману Білик просто дезорієнтував читачів.
І ще один момент. При читанні цікавлячого нас фрагмента роману “Меч Арея” (на стор.223) я звернув увагу на те, на що не звертав уваги жоден з прихильників “1500-річчя Балти по Пріску”. Але ж виявляється, що слова “то був мальовничий став біля городу Володаревого Балти» винесені за лапки, в яких цитуються нотатки Пріска, тобто, це вже авторський текст: це слова не історика Пріска, а... письменника Білика. Так, побічно вони начебто вказують на те, що назву міста взято з книжки Пріска, однак користуватися настільки побічною і, як з’ясувалося, недостовірною вказівкою, вимагаючи визнати 1500-річчя міста, ми не маємо права. І ще одне: дослідники встановили, що, виходячи з топографічних назв, дія, описана Пріском в цьому фрагменті, відбувається далеко від території сучасної Одещини, десь на землях чи то Румунії, чи то Угорщини.
Чесно зізнаюсь: коли я завершував це дослідження, то був дещо шокований. Думалося: “На що, власне, розраховував автор роману? Що нікому не спаде на думку перевірити його твердження? Але ж звичайної книжкової знески Білика могло бути цілком досить, щоб поінформувати читача, що згадування про Балту 447 року – літературний вимисел. Стоп, а раптом Білик користувався якимось іншим, невідомим мені джерелом?” З цією думкою я і зв’язуюся по телефону з автором “Меча Арея” киянином Іваном Біликом. Повідавши про те, які пристрасті він викликав своєю прив’язкою Балти до 447 року, я попередив, що переді мною два тексти: його роману – і “Готской истории” Пріска, і поставив просте, як дошка на моєму письмовому столі, запитання: та все-таки, звідки з’явилася Балта?
Про те, що пристрасті навколо 1500-річчя Балти розгорілися, Білик, виявляється, знав. І джерелом – “Готской историей” – він користувався тим же. А ось з приводу самого згадування Балти тримав паузу.
– Я так розумію, – підказую вихід з ситуації, – що згадування про Балту – усього лише літературний прийом, тобто вимисел, містифікація?
– Так, – підтверджує Білик, – це усього лише літературний прийом.
– Тобто, – уточнюю, – жодного згадування про Балту у історика Пріска Панійського Ви не знайшли? Це Ваш вимисел?
– Вірно, згадування про Балту я не знайшов. Просто виходив із того, що колись на території України мешкало плем’я балтів, і для підтвердження цієї версії вирішив використати назву міста Балти.
Ну, чи варто було письменнику пов’язувати цю літературну містифікацію з роботою відомого усьому світові історика і тим самим вводити в оману багатьох своїх читачів – запитання суто риторичне. Я лише зазначу, що з датуванням “1500-річчя Балти” у Білика теж не склалося: насправді описані Пріском події відбувалися не в 447, як зазначається в “Мечі Арея”, а в 448 році.
Детальніше про ці дослідження я розповім у другому, доповненому виданні книжки «Балта: місто, освячене вічністю», яке вже готується до публікації російською мовою (перше видання було українською). А поки що звертаюся до всіх краєзнавців, журналістів і, звичайно ж, до керівництва Балтської райдержадміністрації і Балтської райради: панове, дозвольте офіційно повідомити вам, що благословенне місто Балту давньогрецький історик Пріск Панійський ніколи, ані в жодній зі своїх праць не згадував (що, втім, зовсім не применшує значення ані його праць, ані самого міста). А отже питання про 1500-річчя міста Балти, виходячи з посилань на історика Пріска, – раз і назавжди закрито! І я радий, що, нарешті, допоміг внести історичну ясність в це проблемне, але принципове питання.
