Нам відповідають ПРО ПІЛЬГИ ДЛЯ ДІТЕЙ ВІЙНИ
Наша читачка, одеситка О.М. Стоянова, у своєму листі до редакції попросила відповісти на запитання: чи мають право громадяни, які одержали статус «дітей війни», на 25-відсоткову знижку при погашенні квартирної плати?
У відповіді, отриманій із Головного управління праці та соціальної політики Одеської облдержадміністрації, повідомляється:
«Розглянувши звертання з приводу пільгового забезпечення відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», роз’яснюємо таке.
Перелік пільг, які надаються дітям війни, приведений у статті 5 вищевказаного Закону, серед них, зокрема, право на 25-відсоткову знижку при сплаті за користування комунальними послугами у межах середніх норм споживання, а також право безплатного проїзду на усіх видах міського пасажирського транспорту, автомобільного транспорту загального користування в сільській місцевості, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусах приміських маршрутів у межах області за місцем проживання тощо.
У відповідності зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до таких послуг відносяться: централізоване забезпечення холодною та гарячою водою, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів.
Статтею 51 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» передбачено, що за рахунок «субвенції із Держбюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, квартирної плати» надаються пільги зазначеним у даній статті категоріям громадян, серед них «дітям війни». Вказана субвенція позначена загальною для всіх перерахованих у статті 51 Закону пільгових категорій населення назвою, але застосовується для кожної із них відповідно до базових щодо них законів.
Таким базовим є і Закон України «Про соціальний захист дітей війни», у якому пільги з квартплати не передбачено, тобто права на 25-відсоткову знижку «діти війни» не одержують.
О. КИТАЙСЬКА, начальник Головного управління праці і соціальної політики Одеської облдержадміністраціі»
«МОЖЕ ТРАПИТИСЯ НЕПОПРАВНЕ...»
Під таким заголовком у номері «Одеських вістей» від 25 жовтня ц.р. було опубліковано листа мешканців села Прилиманське Овідіопольського району, у якому висловлювалася тривога з приводу можливого забруднення джерел питної води через діяльність станції технічного обслуговування та автомийок.
На публікацію редакція отримала відповідь за підписом голови Овідіопільської райради В. Левчука такого змісту:
«Повідомляємо, що працівниками Овідіопільськой районної сан-епідстанції перевірено факти, викладені в заяві громадян. Порушень санітарного законодавства не виявлено. Провівши відповідні дослідження якості питної води, працівники райСЕС також не виявили відхилень від державних стандартів. Моніторинг якості питної води у с. Прилиманському буде продовжено».
У доданій до відповіді інформації головного державного санітарного лікаря Овідіопільського району Т. Солтик підтверджується, що на час обстеження пункту технічного обслуговування з мийкою СПД Мойн Л.С. (побудований на земельній ділянці, виділеній рішенням Прилиманської сільради, проектна документація узгоджена із усіма необхідними у даному випадку службами, серед них і облСЕС), портальної автомийки ТОВ «Дельта» (введено в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії та розпорядженням райдержадміністрації, паспорт та дозвіл на спеціальне водокористування є) відхилень від проектної документації не встановлено, порушень санітарного законодавства не виявлено.
Публікація була розглянута й Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області. В інформації, надісланій управлінням до редакції нашої газети з цього приводу, зокрема, повідомляється:
«Із виїздом на місце встановлено таке.
СПД Мойн Л.С. експлуатує СТО із автомийкою. Розміщення цих об’єктів було узгоджено із Держуправлінням у встановленому законодавством порядку. При перевірці виявилося, що в СПД бракує дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, дозволу та лімітів на накопичення та розміщення відходів. За порушення вимог природоохоронного законодавства адміністратора станції техобслуговування автомобілів притягнуто до адміністративної відповідальності. Складено акт перевірки, видано розпорядження щодо усунення виявлених порушень.
ТОВ «Дельта» експлуатує портальну автомийку (10-й км автотраси «Одеса – Білгород-Дністровський – Монаші»).
Розміщення автомийки узгоджене із Держуправлінням, є всі необхідні дозволи. За результатами перевірки складено акт, видано розпорядження із попередженням щодо неприпустимості надалі порушень вимог природоохоронного законодавства.
В. ПРИМАК, начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області»
Р.S. Як помітив, мабуть, читач, природоохоронна служба все ж таки виявила порушення в діяльності СТО та автомийок, якою так стурбовані мешканці Прилиманського. Залишається сподіватися, що за їх усуненням буде встановлено належний контроль, а моніторинг якості питної води, про який йдеться у відповіді Овідіопільської райради, стане постійним, і у разі виявлення найменших відхилень від санітарних норм буде вжито негайних заходів.
Питання руба ЧИСТО ТАМ, ДЕ НЕ СМІТЯТЬ
Цікаво, наші комунальні начальники заглядають хоч раз у півроку до мікрорайонів міста, на задвірки, так би мовити, проспектів, вулиць, не кажучи вже про незліченні провулки? Гадаю, ні. Хоча – живуть же вони і самі десь, і, напевно, по сусідству з їхніми будинками теж можна надибати на щось подібне до того, про що хочу розповісти.
Ім’я цьому непривабливому явищу сьогоднішнього одеського побуту – стихійний смітник. А ну, поклавши руку на серце, хто з вас, шановні читачі, може сказати, що жодного разу подібного не бачив? Гадаю, немає таких одеситів.
Я пам’ятаю, якими були одеські Черемушки на початку своєї «біографії». Пам’ятаю, як цей район перетворювався у справжній парк, як висаджував Зелентрест платани, акації, каштани, липи на Філатова (на початку свого існування – вулиця Новоселів), Космонавтів, Гайдара, Терешкової, Якіра (нині – І. Рабіна), як новосели услід за цим розбивали квітники біля будинків, «заселяли» двірські простори плодовими деревами та кущами, як з’являлися дитячі майданчики із гойдалками та пісочницями, як мешканці піклувалися разом із двірниками про те, щоб завжди було чисто й затишно в кожному дворі.
А у що сьогодні перетворилися наші, колись доглянуті, двори, міжвідомчі простори? Ось територія, яка ще зовсім недавно цілком асоціювалася зі сквером, – за будинком № 54 по вулиці Терешкової: біля «альтфатерів» – справжній смітник будівельних, побутових відходів. І він має тенденцію до розростання: досить було комусь одному пристосувати поруч зі сміттєвими контейнерами поламані стільці або полиці, що стали непотрібними, винести мішки із уламками бетонної плити, і все – смітник розпочав диктувати всій окрузі свої умови. Хтось не доніс пакети із харчовими відходами до «альтфатера», кинув прямо на уламки віконних рам, хтось вивантажив одразу пачки старих газет та журналів, викинув, йдучи, банки з-під пива та пепсі-коли тощо. Завали гниючого сміття утворилися між встановленими тут гаражами, те ж саме – у районі гаражів за дев’ятиповерхівкою № 49/2 по вулиці Академіка Філатова, та й на інших прибудинкових територіях, де розташувалися «нічліги» для машин.
Аналогічний описаному, лише ще більш потворний, стихійний смітник утворився між «хрущовками» №№ 51 та 49 на тій же вулиці Філатова. Час від часу тут підпалюють гігантську купу листя, навалену між деревами упереміж із побутовим сміттям. І тоді важко стає дихати від отруйного гару...
Про те, що був поблизу колись дитячий майданчик, нагадують покручені, поламані гойдалки та гірка, що стала небезпечною, яку давно варто було б прибрати від гріха подалі.
Можна скільки завгодно лаяти двірників: так, хотілося б, щоб працювали вони сумлінніше, щоб було їх побільше, а не так, як зараз, – по одному на кілька багатоквартирних будинків. Адже до нашої квартплати входить, між іншим, і прибирання прибудинкової території. Але з бесід із «працівниками віника та лопати» знаю, як низько цінується їхня праця, і з якими запізненнями часом одержують вони зарплату.
Хочу, тим часом, нагадати стару як світ приказку: чисто там, де не смітять. Адже це так просто: викинути сміття туди, куди належить, а не по дорозі до контейнера (під сміттям розумію й недокурок від сигарети, і упаковку від жуйки, морозива або сигарет, й поліетиленову скляночку від напою). Та й будівельне сміття варто вивозити до відведених для цього місць, а не складати його у дворах будинків, створюючи стихійні смітники – розсадники інфекцій. Якщо ми любимо своє місто, свою вулицю, свій будинок, то маємо пам’ятати, що турбота про їхню чистоту, а отже, – про здоров’я, власне й усіх навколишніх, один із головних, мабуть, компонентів цієї любові. Чи не так, шановні одесити?
Л. СВИРИДОВА, м. Одеса
Пам’ять КОЖНА БІОГРАФІЯ – ГЕРОЇЧНА
Про цю подію просто не можна не написати, настільки вона врізалася й у пам’ять, і в душу. Вперше за багато десятиріч за ініціативою Одеської міської ради ветеранів, головою якої є В.Є. Соколов, було організовано зустріч Героїв Радянського Союзу, учасників Параду Перемоги, ветеранів спортивних змагань. Зустріч відбувалася під патронатом депутата облради А.І. Кіссе, місцем її провадження було обране затишне кафе «Біла акація» на тихій вуличці в районі Молдаванки.
У біографії кожного учасника зустрічі – події, звершення, подвиги, які вписані до історії не лише міста-героя, але й країни. Ось Ю.С. Никандров, майстер спорту міжнародного класу, заслужений майстер спорту: 32 рази перемагав він у чемпіонатах України зі стендової стрільби, 12 разів ставав чемпіоном Радянського Союзу, тричі – вигравав чемпіонати світу, кількаразовий учасник Олімпійських ігор. В роки війни пішов добровольцем на фронт, не досягши й 18 років, став стрільцем-снайпером. У цього статечного, з чіткою військовою поставою ветерана 270 нагород, із них – 36 золотих спортивних медалей.
А поруч з ним – легендарний контр-адмірал у відставці, який пройшов на бойових кораблях усю Велику Вітчизняну війну, Герой Радянського Союзу Ф.Є. Пахальчук. В листопаді ц.р. йому виповнилося 90 років, але він працює й донині, очолюючи ветеранську організацію «Антарктики», багато часу присвячує патріотичному вихованню молоді. Льотчик, Герой Радянського Союзу Ф.П. Літвінов через півроку відзначить ще більш значну дату – 95-річчя. Він і сьогодні має завидну пам’ять, пише книжки про війну, розповідаючи правду про події вогненних сорокових років.
Так вже трапилося, що учасникові війни, майстрові спорту, який керував багато років обласною спортивною організацією «Трудові резерви», В.Л. Начинову саме у день зустрічі ветеранів виповнилося 80 років. Валентин Леонідович – активіст Одеської міської ради ветеранів, багато сил та часу віддає громадській діяльності, надаючи допомогу колишнім фронтовикам у захисті їхніх інтересів. За дорученням мера міста Е.Й. Гурвіца йому було вручено золотий знак «Подяка».
Багато ще про що згадували ветерани того дня. Про історію найпочеснішої нагороди в СРСР – Золотої Зірки Героя, заснованої 1934 року після врятування челюскінців, затиснутих у льодах Північного Льодовитого океану; про бойових товаришів, із якими пройшли важкими дорогами війни; про те, як і де зустріли День Перемоги, який «наближали, як могли»...
Надовго запам’ятається ця зустріч її учасникам. Коли А.І. Кіссе запитували, з якого приводу збирали ветеранів, нібито немає, мовляв, у ці пізні осінні дні якихось знаменних дат, він незмінно відповідав: «З людяності». Багато разів із трибун звучало стосовно ветеранів: «Ми вас пам’ятаємо!». Але згадують, як правило, раз на рік – у День Перемоги. Депутат облради прагне зробити так, щоб пам’ятали завжди, і подає приклад саме такої пам’яті.
Людмила ОПРОНЕНКО, член НСЖУ, м. Одеса
СЛОВА ВДЯЧНОСТІ
МАТЕРИНСЬКЕ «СПАСИБІ»
Хочу через газету «Одеські вісті» сказати слова величезної вдячності людині, яка надала мені, ветеранові війни, інвалідові ІІ групи, по-справжньому синівську послугу, що сьогодні трапляється не так вже часто.
Діло було так. У листопаді ц.р. я їхала поїздом із Дніпропетровська до Одеси, прямуючи до санаторію «Салют». В одному купе зі мною опинився молодий чоловік. У поїзді мені було погано: ноги зводила судома. Мій попутник від мене не відходив, заспокоював, усе запитував, чим може допомогти.
Після приїзду до Одеси його зустрічала дружина, але мене він не залишив без уваги. Повантаживши в машину речі, повіз мене до санаторію.
Там допоміг занести сумки до приймального покою і сказав, що, коли скінчиться термін путівки, приїде по мене, відвезе з санаторію на вокзал і посадить у поїзд. При цьому дав свою адресу та номер телефону.
Мого молодого попутника звуть Олександр Анатолійович Рубан: цього доброзичливого, чуйного чоловіка я буду пам’ятати завжди й усім буду розповідати, що наш світ не збіднів ще на добрих людей. Як би хотілося, щоб їх було побільше!
Сашко, бажаю тобі та твоїй сім’ї міцного здоров’я, щастя, усіх земних благ!
Надія ТОЧКІНА, учасниця війни, м. Дніпропетровськ
«ПІКЛУВАННЯ ВІДЧУВАЄМО НА ДІЛІ»
У стоматологічній поліклініці Іллічівського морського торговельного порту працюють 26 медиків – лікарів та молодшого медперсоналу. У порту діють 7 дільниць, що провадять прийом пацієнтів, які потребують лікування зубів, є рентген-кабінет та протезне відділення. Портовики неодноразово висловлювали свою вдячність фахівцям поліклініки і за гарну роботу, й за турботливе ставлення до людей праці.
Ось і мені довелось переконатися у високому професіоналізмі стоматологів портової поліклініки. Так трапилося, що вже в 40 років у мене було 4 мости в роті. Під двома почали боліти зуби, запалилися ясна. Головний лікар поліклініки А.В. Куликов протягом двох місяців наполегливо займався лікуванням моїх зубів, щоб довести їх до стану, необхідного для подальшого протезування.
Ще хочу особливо відзначити: робота по-сучасному оснащеної поліклініки налагоджена дуже чітко, прийом відбувається у чітко призначений час, без виснажливих черг. Для учасників війни, ветеранів праці, воїнів-афганців забезпечене безкоштовне протезування.
Дуже важливо й те, що порт далі піклується про своїх ветеранів праці, виділяючи кошти на протезування: це досить істотно для мого пенсійного сімейного бюджету.
Щиро вдячний працівникам стоматологічної поліклініки за висококваліфіковану медичну допомогу, а порту – за піклування про нас, непрацюючих пенсіонерів.
А. КОТОВ, ветеран праці, м. Іллічівськ
