«Україна – рік політреформ» – такою була тема Дня спілкування Президента України Віктора Ющенка з пресою, на одному із заходів якого – зустрічі Президента України з вітчизняними теле-, радіо-, друкованими ЗМІ та регіональними ЗМІ, взяв участь наш спеціальний кореспондент. Сьогодні ми публікуємо його нотатки з цієї зустрічі, що відбулася 14 грудня в Києві, в «Українському домі».
Ще на шляху до “Українського дому”, де мала відбутися зустріч журналістів з Президентом України, я звернув увагу на те, яким напруженим агітаційно-пропагандистським буттям вирує нині центр Києва: намети біля Київської мерії, мешканці яких вимагають переглянути комунальні тарифи для киян; манекени самого київського мера і люди з урнами біля цих манекенів; нарешті… наметове містечко на Майдані. Причому містечко, про яке наша преса чомусь мовчить, а даремно. Річ у тім, що поруч із наметами на підтримку “помаранчевих” та блоку Ю. Тимошенко там з’явилася велетенська наметова споруда, створена громадською організацією, – “Народний Парламент України”. Але про це згодом, в іншій публікації. Зараз я лиш хотів сказати, що обриси політичних сил в Україні змінюються, причому досить динамічно.
Розмова Президента з журналістами розвивалася за трьома тематичними блоками: бюджет – і навколобюджетні пристрасті на тлі внутрішньопарламентських та парламентсько-президентських колізій; доля держадміністрацій на тлі політреформи; та проблеми українських кордонів, російської мови і російського флоту у Севастополі – як прояви загальних україно-російських взаємин.
Прояснюючи ситуацію з вето на затверджений Парламентом Бюджет України на 2007 рік, Президент одразу сказав, що в нього є щонайменше 10 позицій, які дозволяють йому не погоджуватися з тим Бюджетом, що запропонував українському народові уряд В. Януковича. П’ять з них він здатен компромісно зняти з обговорення, але іншими, соціально дуже принциповими, він як Президент поступитися не має права. Він не розуміє, як можна затверджувати бюджет, в якому уряд виділяє на розвиток всієї сільської медицини країни сто мільйонів гривень, а на розвиток садово-паркового комплексу “Феофанія” (в межах якого існує лікувальний заклад для депутатів та високопосадовців) – 216 млн грн, і називати такий бюджет “соціально збалансованим”. Чому уряд і Парламент пропонують обмежити максимальний розмір пенсій для всіх категорій населення, крім… депутатів Верховної Ради?
Існують питання і до термінів зростання зарплати. Бюджетом передбачено, що з 1 січня мінімальна зарплата сягне 400, з 1 червня – 420, а з 1 грудня – 450 грн на місяць. На перший погляд, зростання нібито є, але порівняльний аналіз показує, що минулого року приріст мінімальної платні сягав сорока відсотків, нинішнього – двадцяти, а наступного року планується знизити його до 12,5 відсотка. При цьому податок з фізичних осіб, тобто з кожного з нас, уряд збільшує з 13 до 15 відсотків, що одразу ж ударить по бюджету малозабезпечених людей. А тепер додайте до цього прогнозовану незалежними українськими та міжнародними експертами інфляцію, що сягатиме 11%, і ви побачите, що вперше за останні роки може відбутися реальне падіння мінімальної платні, яка є базовою для розрахунку платні близько 10 млн працюючих громадян і, зокрема, вчителів, медиків, наукових працівників та працівників культури. А враховуючи, що розмір мінімальних пенсій за віком встановлюється за розміром прожиткового мінімуму, то виходить, що кожен пенсіонер наступного року з вини уряду втрачатиме щомісячно 26,6 грн. І це за різкого збільшення комунальних платежів. Існують серйозні запитання до статті, що визначає грошове забезпечення українських військовослужбовців. А як пояснити той факт, що замість підвищення пенсій дітям війни запроваджено виплату тільки тим дітям війни, які є інвалідами, та й то в розмірі не 138, а всього лиш 19,38 грн?!
Під час зустрічі мені вдалося поставити запитання, яке теж порушувало цілий пласт проблем.
Запитання спецкора газети “Одеські вісті” Президенту України Віктору Ющенку:
– Чи будуть збереженні державні адміністрації, і якщо будуть, то чи не час вдосконалити їх? Адже зараз існують тільки обласні держадміністрації та держадміністрації в районних центрах, але ні в містах, що є обласними центрами (тобто міських), ні в містах обласного підпорядкування держадміністрацій не існує; як немає і представників районних адміністрацій при сільських радах. Тому, на мій погляд, уся ця держадміністративна вертикаль “зависає”…
Президент України В. Ющенко:
– Ви задали дуже правильне, дуже важливе, актуальне питання, яке стосується реорганізації системи державного управління в контексті адміністративно-територіальної реформи. Проблема стосується не тільки місця, ролі і статусу державних адміністрацій. Ті ініціативи, які сьогодні стихійно виникають… по утворенню, наприклад, виконкомів і формуванню органів, паралельних до нинішніх виконавчих органів, заводить це питання в тупик. Хоча починати слід не з цього статусу і не з цього прикладу. На порядку денному повинно бути поставлене питання проведення територіально-адміністративної реформи. Ключем цієї реформи є передача повноважень соціально-економічного плану місцевим громадам. Ми є свідками того, що Київ як центр державної влади переобтяжений повноваженнями і ресурсами. Причому процес використання цих повноважень і перерозподілу ресурсів не завжди є прозорим, що веде до створення корупційних систем. Адміністративно-територіальна реформа повинна привести систему влади до відповіді: що є фундаментальною основою організації системи влади; до чіткого визначення органу місцевого самоврядування. Що є цей орган, який прийме великі повноваження з центру, з Києва, та не менш великі повноваження з області? Ми повинні сформувати економічну самостійність місцевих органів влади. Паралельно до цього передати цим органам різноманітні функції виконавчої влади з різних галузей. Тоді ми змоги б краще визначити роль і місце виконавчої системи всієї піраміди виконавчої системи влади, а разом із тим визначити статус Адміністрації Президента. З огляду на основну концепцію державної адміністративної реформи, я не бачу збереження за цими органами виконавчих функцій. Вони – тобто державні адміністрації – повинні перебрати на себе функції моніторингу, контролю за дотриманням чинного законодавства на відповідних територіях. Але все це повинно відбуватися у синхронному режимі; не можна говорити тільки про реформу системи державних адміністрацій. Ми на тому тижні мали гарну розмову з представниками асоціацій мерів міст України, під час якої домовилися, що через два тижні буде сформовано робочу групу, мета якої – сформулювати комплекс законодавчих ініціатив, які я внесу в український парламент, з метою розбудовування місцевого самоврядування, і розмежування різних, в тому числі і виконавчих, функцій органів центральної влади, місцевого самоврядування і Адміністрації Президента. Я думаю, що в першому кварталі наступного року я вийду з ініціативою з цього питання. Це буде декілька законів, і я сподіваюсь на підтримку Верховної Ради.
Далі, відповідаючи на запитання кореспондентів, Президент висловив задоволення тим, що Парламент прийняв повний пакет законів, необхідних для вступу України до СОТ. Торкаючись взаємин з Росією, В. Ющенко відзначив, що тут ще зберігається чимало питань. Наприклад, Україна несе відповідальність за безпеку судноплавства в своїх територіальних водах, а тому гостро стоїть питання повернення їй близько 140 об’єктів навігаційних об’єктів, які поки що перебувають під контролем Росії. Дискусійні моменти залишилися по об’єктах нерухомості. Дуже складним постає питання передачі нам Росією радіочастот. Під час зустрічі з Президентом Росії обговорюватиметься питання демаркації та делімитації українсько-російських кордонів. Що стосується розмов про можливе продовження терміну базування в Україні російського флоту, то Президент В. Ющенко відповів коротко: “Перебування іноземних військових баз не передбачено Конституцією України”.
Так, проблем і нерозв’язаних питань ще існує чимало, проте і Президент, і, як мені бачиться, журналісти були єдині в тому, що всі зовнішні і внутрішні проблеми слід вирішувати шляхом переговорів та діалогу різних політичних сил.
