У перекладі з молдавської «сенетатя» це – здоров'я. Але навряд чи таке оптимістичне значення застосовно до нинішнього стану однойменного санаторію в курортній Сергіївці. Сьогодні молдавська здравниця, яка пережила багато комунальних і договірних «ампутацій», невигойно хвора.
І хто знає, якби не ратифікація Закону України про взаємне порозуміння між урядами України й Молдови з питань власності, то говорити зараз про «розчленований» санаторій можна було б у плюсквамперфекті, тобто давно минулому часі.
Після розвалу СРСР на території України виявилося чимало об'єктів колишнього союзного підпорядкування, зокрема, санаторно-курортного призначення. За угодою між урядом України й урядом Молдови про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності, підписаній 11 серпня 1994 року і ратифікованій 12 липня 2001 року, сторони протокольно обумовили найважливіші моменти процедури. Тільки в Одеській області об'єктів, законодавчо визнаних власністю Республіки Молдова, виявилося 29. Їхня переважна більшість, а саме 19, розташована в Білгород-Дністровському районі, решта в Комінтернівському, Татарбунарському, Кілійському і в місті Одесі.
За концентрацією молдавських капоб'єктів серед інших виділяється Сергіївка Білгород-Дністровського району. На даний час серед 11 санаторіїв, розташованих у селищі, цілорічно діє тільки реабілітаційний центр «Вікторія» Республіки Молдова, що надає лікувально-профілактичні медичні послуги. Санаторії «Оризонт», «Патрия», «Золота нива», ім. Сергія Лазо та інші функціонують тільки влітку. Найдавніша здравниця – «Сенетатя» не працює за профілем навіть сезонно.
За старих часів «Сенетатя» залишався найбільшим лікувально-профілактичним закладом, як щодо площі, зайнятої ним, так і за обсягом медичних послуг. Саме на його території в історичному «Будиночку Бодюла» традиційно відпочивав колишній перший секретар ЦК Компартії Молдавської РСР. Зараз за «Сенетатя» формально закріплено 17,8 га. А останнім часом власник ДП «Санаторій «Сенетатя» – «Лікувально-санаторна й відбудовна асоціація апарату уряду Республіки Молдова», оплачує оренду всього за 9,8 га...
На запитання, куди випарувалися інші га, без запинки відповідає нинішній головлікар санаторію Михайло Георгійович Цуркан. З'ясовується, на різниці інших площ, як і в розташованих на них колишніх молдавських об'єктах, розмістилися інші особи. За допомогою неймовірного чиновницького кульбіту низка колишніх будівель молдавської сторони виявилася в комунальній власності селища Сергіївка. І далі, 1,5 гектара орендованої землі разом з 11 котеджними будиночками – надбання місцевого підприємця. Інший бізнесмен із сусіднього села зумів зайняти 1,3 га землі і 3 капітальні одноповерхові будівлі, де колись лікували дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. Незавершена багатоповерхівка разом з 1,9 га землі, що таким же чарівним чином опинилися у комунальній власності, продані невідомим особам. Так і стоїть «цнотлива» вже 4 роки, без найменших претензій на освоєння довгобуду.
А ось доля першого, побудованого для «Сенетатя» триповерхового корпусу «у наборі» з 1,8 га землі, за словами Михайла Цуркана, так і залишається рівнянням із багатьма невідомими. «Хто?», «як?» і «коли?» встиг вивести з переліку цінностей молдавської сторони будинок, і куди його «ввести» залишається загадкою. Навіть у Сергіївській селищній раді спантеличено розводять руками: чиїм міг виявитися раритетний будинок? При цьому свербляче питання, чи відомо Фонду державного майна України про подібне дроблення майна іноземної держави, імовірніше за все залишиться без відповіді. У кожному разі, міськрайонна прокуратура, куди від імені власників неодноразово звертався директор «Сенетатя», із того, що сталося, прецеденту не робить.
Розплата за «солодку мить»
Але і це не так засмучує головлікаря «розібраного на запчастини» санаторію, як «головний біль», що виникає лише при згадуванні солодкозвучної назви ТОВ «Солодка мить». Гірку історію про те, як ТОВ окупувало всю решту майнового комплексу «Сенетатя», потерпіла сторона розповідає годинами. Оскільки за період судових позовів, що тривали три роки, незначних і значимих епізодів нагромадився вагон і маленький візок.
У цілому драматургія сюжету щодо заволодіння й користування не приналежного майна може цілком справедливо претендувати на 301-й «порівняно чесний спосіб» відомого великого комбінатора. Або стати практичним посібником для сучасних ловкачів і любителів чужого добра.
Отже, у квітні 2002 року (без відома і згоди власника майна!) між керівництвом ДП «Санаторій «Сенетатя» в особі колишнього директора і ТОВ «Солодка мить» укладено договір оренди на 25 років. Рівно рік угода «перебувала» під секретом. Майже день у день, через рік, вищевказаний договір був підкоригований додатковою угодою, і сторони остаточно вдарили по руках! І це з врахуванням того, що директор «Сенетатя» не мав самостійного права без відповідного узгодження з керівництвом «Медісан» ухвалювати подібні рішення. Та й трудовим контрактом не було передбачено право підписання угод понад 5000 гривень. Але за договором в оренду ТОВ «Солодка мить» були передані будівлі і підсобні споруди в кількості 27 об'єктів на суму понад 10,5 млн гривень!
Причому деякі пункти прийнятого договору вражають сміливістю думки й польотом фантазії. Наприклад, обумовлено можливий наступний перехід права власності. Чи інший зухвалий пункт, не передбачений законодавством України чи Молдови: можливість відчуження орендарем державного майна Республіки Молдова на користь третіх осіб, або можливість закладати зазначене майно з метою одержання кредитних коштів.
Чи можна цілий рік утримувати від власника в секреті передачу його майнового комплексу в оренду? Навряд чи... Тому-то схожі на правду слова свідків угоди, що перший, як і другий, договори ліпилися практично одночасно, у квітні 2003 року.
За надане в користування добро «Солодка мить», що займає понад 8 га, зобов'язалася щорічно виплачувати, на думку представника власників, сміховинну суму – 50 тисяч гривень орендної плати.
Для порівняння: орендований на даний час НПФ «Енергопромсистемс» «П'ятий пансіонат» на 1,19 га, який називається у побуті «Будиночок Бодюла», платить 37 тисяч гривень на рік. Але, взявши зобов'язання за «зручним» договором, «Солодка мить» оплатила оренду всього за один рік.
У руки «Солодкої миті», що вступила у володіння, господарство за актом прийому-передачі в працездатному стані було передано 23 червня 2003 року. Через сім днів місце керівника підприємства-орендаря посів колишній директор «Сенетатя», згодом звільнившись з «Сенетатя».
Не дано вгадати
Нескінченність судових засідань у різних інстанціях стосовно легітимності зазначеного договору, включаючи і Вищий господарський і Верховний суд України, сьогодні завершена. У квітні 2006 року постановою Одеського апеляційного суду договір оренди між ДП «Сенетатя» і ТОВ «Солодка мить» визнано недійсним. Вищі судові інстанції залишили рішення без змін.
Здавалося б, стороні, яка програла, варто виконати судові рішення, звільнивши орендовані приміщення. Але «Солодка мить», зареєстрована в стольному Києві, і не думає лягати на лопатки. Її мета – затягувати юридичні швидкості, щоб попрацювати ще хоч один сезон. Досить «Солодкій миті» звернутися з черговою заявою до суду, і гра може тривати вічно.
Так ТОВ продовжує для себе солодкі миті прибуткових перспектив сезонної роботи на чорноморському узбережжі, кілька разів звертаючись то до Верховного суду України, то до обласного Господарського суду. І хоча Господарський суд у рішенні від 26 січня 2007 року знову вказує, що «юридично об'єкт оренди не передано власнику», «Солодка мить» не бажає добровільно відпускати зі своїх обійм чуже майно. «Солодкому» столичному підприємству зовсім байдуже, що рейдерські паси над чужим добром деякою мірою шкодять іміджу української держави стосовно іноземної власності.
Вже не говорячи про елементарну юридичну порядність, коли ДП санаторій «Сенетатя» виявився втягнутим до судових позовів з податковою службою й Антимонопольним комітетом щодо дій і господарської діяльності, які він не провадив, але відповідно до лукавства договору, укладеного з «Солодкою миттю», зобов'язаний звітувати.
Напередодні початку курортного сезону на території «Сенетатя» можна спостерігати сумовиту картину. Державне майно Республіки Молдова, що перебуває в незаконному володінні, власнику не повернуто. На тлі яскравої екзотичної зелені курорту вкрай недоречно виглядають люди в камуфляжі, виставлені дирекцією «Сенетатя» для охорони відвойованих об'єктів. Не поспішають з виконанням рішення обласного Господарського суду і виконавчі служби Мін'юсту. Багато хто з сергіївців радять стороні, яка виграла, вчинити за прикладом подій в Генпрокуратурі України, елементарно зламавши свої ж двері. Але як насправді чинитимуть господарі майна, відомо одному Богу.
