У грудні 2004 року до Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» було внесено деякі доповнення. Зокрема, підкреслювалася необхідність створення альтернативних джерел питної води. Наприклад, сьогодні в Одесі працює 17 бюветів, які розташовані у міських парках і скверах, на відстані, яка перевищує 1000 м від джерел потенційного забруднення. Поступово аналогічні бювети приживаються у селищах і селах області. Але при цьому поки що невиразні пророцтва того, що питна вода у найближчому майбутньому стане дорожчою за золото, досить схожі на правду. Як тут не згадати, що всього півтора століття тому живильна волога в Одесі цінувалася дорожче за нафту. При цьому бізнес, пов'язаний з водопостачанням, вважався на той час одним з найуспішніших, а його рентабельність доходила до 50%.
– З водою цього літа у нас стало значно простіше, – говорить мешканка села Санжейка Овідіопольського району Олена Воробйова. – Щоправда, ми живемо в центрі, до нас вода доходить. А от сусіди, за центральним магазином, і люди на околиці скаржаться. У них поки що напір слабкий. У минулому році ми і зовсім бідували: закуповували одночасно по дві водовозки іллічівської води. По 120 гривень за машину. А нещодавно, як і інші санжейці, встановили перед двором водомірний лічильник, платимо справно. Можливо, тому вода до будинку з артсвердловини надходить стабільно?
Централізоване водопостачання в Овідіопольському районі є в усіх 26 населених пунктах: 12 з них живляться з власних артсвердловин, 14 – від насосної станції «Дністер». Але складнощі бувають повсюдно. Одна з причин – зношеність мереж на 70 – 75%. Частими стають пориви і водовтрати. Друга – несплата за використану воду.
Люди знають, що проблема якості питної води в південних і центральних районах області, зокрема і в Одесі, з врахуванням санітарно-епідеміологічної складової, вважається дуже загостреною. До того ж, нинішнє літо виявило інші неприємні сюрпризи, коли рівень води у Дністрі – єдиному джерелі водопостачання Одеси, у певні періоди знижувався від 80 см до 120 см.
Дністровська насосна станція в селі Маяки Біляївського району функціонує з 1873 року. Цей об'єкт, стратегічно важливий для Одеси і декількох прилеглих районів області, у минулому був власністю обласної територіальної громади. Потім власністю громади міста Одеси. Пізніше, у 2003 році, управління важливим стратегічним об’єктом було на 49 років передано приватному інвесторові – компанії «Інфокс».
За влучним висловом одного з високих чиновників «цей договір, підписаний у невиправданому поспіху на колінах» мав надалі різноманітні наслідки. Одним з яких, як підкреслив у розмові з власкором «ОВ» перший заступник голови Овідіопольської РДА Володимир Володимирович Шершенецький, виявилася неефективність керування комунальними монополістами.
ТОВ «Інфоксводоканал» є лише структурним підрозділом вищезгаданого «Інфокса», справжні сліди якого, вкрай необхідні для з'ясування юридичних відносин між власником і органами місцевого самоврядування, губляться у столичних нетрях. А тим часом, питання співпраці, як довела практика, потребують переговорів «віч-на-віч». А не дитячої гри у зіпсований телефон, коли прохання або претензії до справжніх власників орендованого водоподавального підприємства передають до стольного Києва через найманого директора «Інфоксводоканалу» або його заступника.
Подібної точки зору дотримуються представницька і виконавча гілки влади Овідіопольського району. Є й інша наполеглива думка, що головним і безперечним абонентом «Інфоксводоканалу» залишається місто Одеса. А інтереси мешканців решти районів, які обслуговуються, і супутніх населених пунктів «Інфоксводоканал» першочерговими не вважає. Це, до слова, вірогідно підтвердила робота комісії від Овідіопольского району на насосній підкачувальній станції, «14-й кілометр», коли у травні катастрофічно впав тиск у водопровідних трубах Великої Долини та Йосипівки.
Чергова «перша ластівка» потенційної проблеми позначилася нинішнього літа і у Великодолинському. Тоді без єдиної краплі води не один день залишалися цілі вулиці цього села. При цьому «Інфоксводоканал» щодо Великодолинського запропонував: встановити на введеннях резервуари чистої води або підкачувальні станції, що обійшлося б Великодолинській селищній раді з врахуванням проектування і спорудження «справжню дрібницю»: щось близько 4 мільйонів гривень. Проблему вирішило тільки буріння артсвердловини для подачі води на деякі вулиці селища, що виявилося і значно дешевше, і надійніше.
Овідіопольська влада вважає, що: у зв'язку з водоподачею з насосної станції «Дністер» існує низка першочергових проблем, які потребують розв’язання.
– По-перше, інвестиційна політика «Інфоксводоканалу» не повинна бути спрямована винятково на адресу Одеси, – підкреслює перший заступник голови Овідіопольської РДА Володимир Володимирович Шершенецький, – слід враховувати інтереси решти абонентів з Овідіопольського, Біляївського та решти районів області. По-друге, через існуючу тарифну політику мешканці Одеси та районів області поставлені в нерівні умови. Вода, яку у філії «Інфоксводоканал» купують овідіопольці чи біляївці відпускається за ціною 1,00 грн із ПДВ за 1 м3. А для Одеси ціна становить всього 60 копійок. Але якщо врахувати залежність від транспортної складової, це нелогічно. Тому сьогодні відповідні пропозиції про внесення змін до порядку формування тарифів подано до Кабміну.
В Овідіопольському районі існує серйозна проблема в селах Надлиманське і Кароліно-Бугаз, де через аварійний стан кілометрової частини водоводу, який перебуває на балансі «Інфоксводоканалу» періодично йде підтоплення села Надлиманське саме питною водою. Причому на цьому ж водоводі розташовані ще 5 населених пунктів: Миколаївка, Калаглія, Овідіополь, Роксолани, Кароліно-Бугаз. Тобто, у зв'язку з поривами у названих селах трапляються часті аварійні відключення. І знову, за словами представників овідіопольської влади, «Інфоксводоканал» пропонує їм співчутливо поставитися до мешканців свого району і відновити водопровід, по суті, приватного підприємства. Хоча за останньою інформацією, наданою Володимиром Шершенецьким, «Інфоксводоканал» пообіцяв все-таки з 1 січня наступного року включити цю тривожну дільницю до власної інвестиційної програми.
У районі вже побутує перефразована приказка: «На «Інфокс» сподівайся, а сам пильнуй»! Тому щороку в межах обласної програми «Питна вода Одещини» тут проводять розвідувальні роботи і відкривають по 2-3 нові артсвердловини або споруджують бювети. Але, безперечно, що тільки як супроводжувальний альтернативний варіант дністровській воді, від якої ніхто не має наміру відмовлятися! Щодо ідеї буріння та облаштованості 30 артсвердловин для власних потреб селища в Овідіополі, то перший заступник голови Овідіопольської РДА Володимир Шершенецький вважає її популістською.
– Величезні складнощі, – роз'яснює він, – почнуться на першому ж етапі землевідведення. Під кожну свердловину, вартість якої оцінюється приблизно у 300 тисяч гривень, буде потрібно близько 10 соток вільної землі, якої в Овідіополі, зрозуміло, просто немає! Тема минулорічних проблем в обсязі півмільйонних боргів і аналогічних штрафів за воду в Овідіополі вже закрита. І сьогодні політику відносин з «Інфоксводоканалом» слід будувати у цивілізованому і законодавчому руслі.
Воду для населених пунктів по ходу водоводу по гривні за куб закуповують всі виробничі управління ЖКГ Іллічівська, Біляївки, Овідіополя, Теплодара та Южного. Так було донедавна і в Білгороді-Дністровському. Проте з 2005 року договірні відносини про постачання води між Білгород-Дністровським КП «Водоканал» та «Інфоксводоканалом» майже цілком розірвано:
– Ми більше не беремо жодного куба води, – повідомляє директор КП «Білгороддністровськводоканал» Олександр Васильович Дукач. – Щодо попередніх боргів з «Інфоксводоканалом» розрахувалися цілком. Єдине, що залишилося, це три садові кооперативи на Овідіопольській стороні дюкера, які перебувають на балансі Білгорода-Дністровського і користуються послугами «Інфоксводоканалу» за наш рахунок.
– Чи не занадто було ризиковано залишати місто з 54-тисячним населенням без гарантованої водоподачі дністровської води?
– По-перше, нас не задовольняла якість води, яка подавалася по дюкеру по дну Дністровського лиману. До того ж у 2003-2004 роках у воді було виявлено патогенний вірус, і це серйозно насторожило міську владу. Можливо, біляївські очисні споруди досить якісно очищають воду Дністра, але 42 км шляху плюс 4,5 км під водою не кращим чином впливали на кінцевий результат. Це змусило швидше відійти від проблеми водоводу по дну лиману і зайнятися розробкою власних джерел. Відтепер протягом кількох років ми збільшуємо видобуток води з власних артсвердловин. Причому впевнено йдемо шляхом зростання графіків водоподачі. Навіть у спеку нинішнього літа, якої наш край не бачив 130 років, ритмічно працюємо на власних джерелах. Зокрема, по Південному підйому витримуємо подавання води до 12-ї години дня. А раніше при наявності дюкеру подавали всього до 8-ї ранку. У серпні, коли спека трохи спала, почали стабільно подавати воду до 14 годин на добу. У поточному році, коли на Південному підйомі буде пробурено ще 4 свердловини, ми досягнемо подавання 16 – 18 годин на добу.
– До відносин з «Інфоксводоканалом» повернення не буде, – підбив підсумок Олександр Дукач. – Ми знаємо про існування дірок у дюкері, достеменно відомі місця цих проривів. Проте відновлення коштуватиме великих грошей. Тому краще піти шляхом вишукування і спорудження власних джерел.
