Мальовничі пагорби Виноградівки не тішать місцевих жителів. Круті підйоми створюють проблеми водопровідникам, виникають труднощі при подаванні живильної вологи на окремі ділянки.
У кожному разі, протягом багатьох років подавання води було неможливе для жителів вулиці 26 Серпня – сумнозвісної і в районі, і, мабуть, вже і в області, бо куди тільки люди не зверталися зі своєю бідою.
Сільський голова, який тут у великому і заслуженому авторитеті, Михайло Іванович Карастан, гортає товстий журнал прийому громадян: переважна більшість скарг – на відсутність води у магістралі, часті збої у її подачі, пориви у мережі. Ситуація ще більше ускладнилася з розвалом колись міцного господарства – СВК “Виноградівський”.
Необхідність у створенні комунального підприємства з кожним днем заявляла про себе все конкретніше, і це сталося. “Фенікс” очолила людина із своїх же – виноградівців. Справи, здавалося, пішли на лад. Сільчани не могли нарадуватися: всі їхні заявки виконувалися, тим самим полегшуючи побут. До того ж техніки, яка перейшла з колишнього СВК, було задосить, і якої (!) – автокран, бульдозер, стаціонарне зварювання, трактори, машини. Пізніше сільрада підкупила ще й бензопилу, турбіну – лісорубний талон дозволяв провадити відповідні роботи. Але, помітили в селі, один причеп дров оприходувався, а решта два – мимо. “Шмекерувати” почали комунальники – так охактеризували їхнє “лукавство” виноградівці. Та й розв’язання проблеми з водопостачанням – найгострішої з тих, що переживає село, не просунулося ні на йоту. На жаль, і за оголошенням “Потрібен директор комунального підприємства” гідної кандидатури теж знайти не вдалося. Хто справді впорався б – свою справу вже відкрив, а випадковий – він і є випадковий. Були такі – з далеким прицілом: попрацюють кілька місяців і звільняються, щоб, ставши на облік у центрі зайнятості, дев’ять місяців дармові гроші одержувати.
Рішення сесії сільради про ліквідацію “Фенікса” з’явилося не раптом: дебати з цього приводу затяглися. Хоча важко повірити, що з усіх мешканців Виноградівки не знайшлося людини, здатної активізувати роботу підприємства. І все ж, за таке рішення депутати проголосували одностайно, і лише тому, що вихід із ситуації, що склалася, знайшовся.
Першого вересня сільська рада успішно уклала договори з трьома найбільшими і найнадійнішими фермерськими господарствами – “Попаз”, “Світоч”, “Кристал”. Їм і була передана наявна техніка “на відповідальне зберігання з правом користування”.
– Гадаю, ми зробили правильно, – говорить Михайло Іванович. – І техніку зберегли, і у водній епопеї крапку поставили.
Безперечно, сільський голова враховував і ще один важливий факт: згадані фермерські господарства самі були зацікавлені у цілодобовій подачі води, дуже потрібній на свинофермах.
Сьогодні у Виноградівці вода справді подається цілодобово, на що односельці ще зовсім недавно не сміли навіть сподіватися. Полегшено зітхнув і сільський голова, оскільки навіть стягування плати за воду господарства взяли на себе, обумовивши все у договорах, укладених з виноградівцями.
Пунктик про покарання у разі злісного порушення умов теж є. Але поки що потреби когось притягувати до відповідальності за ці два місяці не було. Спрацьовує ще й те, що Виноградівка – єдине в районі село, яке повністю перейшло на оплату за спожиту воду відповідно до показників водомірних лічильників.
– Довелося, щоправда, багато і попрацювати, – зізнається Михайло Іванович, – щоб люди їх установили. А то пускаємо воду, вони наповнюють всі резервуари, нам же заявляють: води, мовляв, не було, за що платити? Тепер же пройшло через лічильник – чи то з причини недбалості, чи з причини безгосподарності – 10-15 кубів води – плати!
По суті, сьогодні діє РЕМівська система оплати: одержав – плати.
За багато років, мабуть, вперше на обговорення сесії сільської ради не виноситься питання про воду – гора з плечей! Ну, де б, справді, сільрада знайшла такі серйозні кошти на ремонт водопровідної мережі, башт Рожновського, свердловин? Але ж “Попаз”, яким керує Степан Васильович Попаз, цілком замінив водопровідні труби на одній з вулиць завдовжки півтора кілометра. Навіть на ту саму вулицю 26 Серпня складної конфігурації воду подали – те, що не міг до Попаза зробити ніхто.
Взагалі-то Степан Васильович у своєму селі вважається великим умільцем і чудовим раціоналізатором. Це він знайшов технічне розв’язання давньої проблеми, успішно з нею упоравшись.
– Без Степана Васильовича ми б і досі без води мучилися, – сказала з вдячністю про Попаза жінка з цієї вулиці. – Здавалося б, ну для чого йому наші проблеми? Поставив би свою свердловину – і все. Але Степан Васильович живе у нашому селі і залишається його патріотом.
Сказала вона від щирого серця.
Отож безвихідних ситуацій справді не буває. І на доказ – приклад з водозабезпеченням Виноградівки.
