Економічний розвиток Одеського регіону, перспективи туристично– рекреаційної галузі, агропромислового комплексу – ці та інші теми були в центрі уваги однієї з недавніх програм «Діловий акцент». На «ділові» запитання в ефірі телекомпанії «ГЛАС» відповідав голова Одеської обласної ради Микола СКОРИК.
Ведучий Олександр Вєтров: – Миколо Леонідовичу, на останній сесії облради було ухвалено Стратегію розвитку Одеської області до 2015 року. Як Ви оцінюєте значимість цього документа?
– Стратегія актуальна у багатьох аспектах. Вона ухвалювалася у два етапи. Першого разу ми розглядали її у 2006 році, тоді депутати схвалили, але не затвердили документ. Ми досить довго допрацьовували Стратегію із залученням громадськості, кращих наукових сил нашого регіону і на сьогоднішній день у ній відбито основні стратегічні напрями, за якими область повинна розвиватися до 2015 року. На основі цієї Стратегії повинні з'явитися відповідні галузеві програми щодо кожного напряму. А втілювати їх у життя, щоб люди відчували віддачу від цих програм – це вже спільне завдання обласної ради та облдержадміністрації. Найперспективнішими сферами нашої економіки ми вважаємо розвиток промислового, транспортного потенціалу області, морегосподарського комплексу, сільського господарства. Звичайно, ці ж галузі потребують відповідних інвестицій. Інвестори активно вкладають кошти у промислові і переробні галузі, у розвиток транспорту. Яскравий приклад зацікавленості інвесторів – Іллічівський морський торговельний порт, порт Южний. Хотілося б бачити більше інвестицій у туристичну і рекреаційну сфери. Для мене не має значення, будуть це іноземні чи внутрішні інвестиції, важливо, щоб вони були реальні і давали віддачу для економіки регіону.
– Сьогодні досить багато дискусій з приводу того, як повинен розвиватися обласний центр. На Вашу думку, Одесі краще бути курортом чи промисловим містом?
– Вважаю, для Одеси дуже важливий комплексний розвиток. 20 років тому нашим батькам вдавалося поєднувати промислове виробництво з розвитком туристично-рекреаційного комплексу. До цього повинні прагнути і ми. Гадаю, це реально. І при всій суперечливості цих напрямів з екологічної точки зору, сучасні технології дозволяють розв’язувати ці питання.
– Під час недавнього візиту Президента України на південь Одеської області йшлося про існуючі проблеми ГСХ Дунай – Чорне море, нафтотерміналу в Джурджулештах. Багато говорилося про острів Зміїний, зокрема, про створення там офшорної зони. Чи можна сподіватися серйозного поліпшення з усіх цих питань?
– Організація вільної зони – досить цікава ідея, яка дозволить пожвавити життя на острові Зміїному. Питання у стадії опрацювання, документи перебувають у Кабінеті Міністрів та Верховній Раді. Президент наочно переконався, наскільки важливий ГСХ Дунай – Чорне море для розвитку південного регіону нашої області. Він, фактично не ущемлюючи екологічних інтересів Румунії, може вдихнути життя в ці райони. Звичайно, у румунської сторони є певні претензії з точки зору їх можливих економічних втрат. Але це ринок, і кожна країна повинна захищати свої інтереси. У цьому плані Україна стоїть на чітких позиціях захисту своїх стратегічних інтересів, так само, як це робить Румунія. Щодо терміналу Джурджулешти – це досить складна проблема, яка була закладена ще в 90-ті роки урядом Валерія Павловича Пустовойтенка, коли ми поступилися частиною своєї території Молдові в обмін на обіцянку Молдови поступитися Україні територією в районі Маяки – Паланка. Молдовські парламентарії тягнуть з відповідним кроком, і це призводить до досить серйозних економічних втрат нашої країни. Молдова спорудила нафтовий термінал у Джуржулештах, у якому є багато явних недоробок. Цей об'єкт становить потенційну екологічну загрозу для всього нижнього Придунав’я. Наша регіональна і державна позиції полягають у тому, щоб постаратися не дати Джурджулештському терміналові розпочати працювати. І в нас є всі необхідні міжнародні правові механізми, щоб стримати цю ситуацію.
– Вочевидь, що у новому парламенті знову порушуватимуться питання скасування мораторію на продаж землі. Наскільки актуальне це питання і які, на Ваш погляд, перспективи розвитку аграрного сектору Одеського регіону?
– Нинішній рік був дуже складним для аграрного сектору області. І те, що за таких катастрофічних погодних умов врожайність зернових стосовно минулого року впала всього на 50%, а не у більших масштабах – багато в чому заслуга наших аграріїв. Досвід останніх років показав, що ця галузь сільського господарства потребує серйозної реструктуризації. Тут потрібні кардинальні зміни щодо розвитку виноградарства, активнішого використання систем меліорації тощо. Для цього потрібні відповідні капіталовкладення.
Щодо ринку землі. Земельна реформа, одержання селянами земельного паю, за який в успішних господарствах вони вже одержують відповідний доход – все це змінило ситуацію стосовно до початку періоду незалежності у нашій країні. Звичайно, ця реформа потребує серйозного розвитку. Якщо ми хочемо змусити економіку працювати і прийти до того, щоб селяни одержували реальні доходи зі своєї землі, ринок землі буде для нас неминучий. Гадаю, при правильному підході, при правильно виписаному законодавстві це не повинно призвести до того, про що говорять окремі політики (нібито ми позбавимо селян землі, земля піде з сільськогосподарського сектору тощо). Земля – товар, який повинний дати економіці нове життя. Ми аграрна країна, за великим рахунком, у нас, крім аграрного бізнесу, не так багато сфер для докладання підприємницьких зусиль. Розвиток ринку землі – це неминучий загальносвітовий процес. Якщо ми хочемо бути частиною глобальної економіки, то до цього прийдемо.
– Миколо Леонідовичу, на Вашу думку, наскільки вплине зростання ціни на газ на темпи газифікації Одеського регіону?
– Одеська область – один з найбільш газифікованих регіонів України. Якщо брати період незалежності, то за досить складного економічного становища в країні, в області було газифіковано більше населених пунктів, ніж за весь радянський період. Звичайно, зростання світових цін на газ позначається і на формуванні ціни для населення. Всі ми пам'ятаємо, як складно формувалася ця ціна торік. Сьогодні у цьому питанні уряд дотримується позиції, що ціна на газ для населення повинна формуватися, виходячи із собівартості ціни на український газ, тому що український видобуток цілком покриває споживання газу населенням. Формування ціни імпортного газу, який повинен використовуватися промисловістю – це вже питання міждержавних відносин України з Росією, Казахстаном і Туркменистаном, які постачають нам цей газ.
– Наш земляк Григорій Суркіс пообіцяв сприяння щодо участі Одеси у Євро-2012. Поки що наше місто, як і раніше, розглядається як запасний варіант. Які найпріоритетніші завдання з підготовки до цього чемпіонату стоять перед міською та обласною владою і наскільки налагоджена між ними взаємодія у цьому питанні?
– Ми сподіваємося, що, зокрема, при допомозі Григорія Михайловича Суркіса, Одеса перейде із запасної категорії до категорії основних міст. У кожному разі, вважаю, що ми повинні до цього готуватися, а там життя і доля розпорядиться. На жаль, у цьому питанні є багато проблем, як у частині взаємодії влади у нашому регіоні, так і в частині взаємодії регіону з центральною владою, зокрема, з Міністерством оборони. Питання реконструкції центрального стадіону ЧМП досить серйозно зав'язане на передаванні стадіону СКА міській громаді. На жаль, воно довго гальмувалося. Зараз ситуація трохи зрушила з мертвої точки. Але знову ж, у місті тривають дивні, як мені здається, дискусії щодо можливого перенесення стадіону ЧМП у район Лузанівки, на поля зрошення. На мою думку, цього можуть бажати тільки люди, які не люблять футбол і не знають історії цього виду спорту у нашому місті, історії «Чорноморця». Місто багато робить навіть незалежно від самого чемпіонату. Наскільки мені відомо, у планах мерії спорудження готелів, які за кількістю місць збігаються із завданнями підготовки до Євро-2012. Існує досить цікавий, амбіційний проект реконструкції аеропорту, порушуються питання реформування системи охорони здоров'я під ті вимоги, які є в улаштовувачів форуму, питання розвитку транспортного комплексу. Справді, вже багато що робиться. Хотілося б все-таки більшої взаємодії влади області між собою і більшої взаємодії з центральною владою.
