Навіть і уявити собі не міг, що майже поруч з Одесою, за якусь годину неспішної їзди на авто, розташована лікарня, до послуг якої нині вдаються пацієнти, котрі живуть від неї за вісімдесят кілометрів. Розташована вона в селі Великий Дальник і має понад сторічну історію. Саме тут лікарював Іван Львович Липа з 1902 по 1912 рік. Як відомо, Іван Львович став одним з ініціаторів створення підпільної організації “Братерство тарасівців”, метою якого було національне і соціальне визволення українського народу. У 1918 р. він був комісаром Одеси від Центральної Ради. Під час Директорії обіймав посаду міністра культів і віросповідань в уряді. А в пам’яті багатьох поколінь сільчан він залишився як високопрофесійний душевний медик, який безкорисливо лікував бідних людей, справедлива людина. Підтвердження тому і історичний нарис В.М. Маленка “Великий Дальник”, він нещодавно побачив світ.
Коли незадоволені вимогливістю Липи фельдшер та акушерка написали донос до міської управи із звинуваченням у тому, що він використовує єдиного у лікарні коня не за призначенням, услід надійшов лист від 440 мешканців Дальника, які стверджували: “Лікар І.Л. Липа і вдень, і вночі виїздить до хворих на перше прохання, а своїм хорошим ставленням він заслужив велику повагу до себе”. А більшість з 13 мешканців, чиї підписи стояли під доносом, пізніше заявили, що претензій до лікаря не мають і втягнуті до цієї недоброї справи обманом, користуючись їхньою неписьменністю.
– А сьогодні лікарі виїздять до хворих вдень і вночі? – запитав я у головного лікаря Дальницької номерної лікарні Ігоря Анатолійовича Бандурка у першу хвилину зустрічі.
– Неодмінно. На перший поклик. І, звичайно ж, не конем, як це свого часу доводилося робити шанованому нами Івану Львовичу Липі, а на машині “швидкої допомоги”. Говорячи військовою мовою, лікар, фельдшер, санітар і водій завжди напоготові.
Безперервність роботи «швидкої» гарантована договором, який укладено між лікарнею та сільською радою. У ньому передбачено і забезпечення ПММ. Особисто Великодальницький сільський голова Валентин Григорович Рибак постійно вникає у проблеми лікувального закладу, залучає для їх розв’язання депутатський корпус. Тут розглядають як спільну заслугу те, що до 100-річчя з дня спорудження лікарні, яке відзначили цього року, було зроблено її капітальний ремонт. Тільки з обласного бюджету було виділено 350 тисяч гривень, надали підтримку районна влада і сільська рада, не залишилися осторонь спонсори. І сьогодні можна говорити впевнено, що Дальницька номерна лікарня багато в чому відповідає стандартам, які вимагаються від сільської медицини.
Ігор Анатолійович, який очолює лікарню ось вже п'ять років, не приховуючи задоволення, знайомив нас з оновленими лікувальними корпусами. Розмовляючи з лікарями і медсестрами, хворими, я переконався у тому, що тут на першому плані – турбота про людину. У лікувальних кабінетах, у палатах тепло, чисто, затишно. Наприклад, у терапевтичному відділенні на 30 ліжок, які не порожнюють, не довелося почути жодної скарги. Єдине, що особливо хвилює пацієнтів, – дорожнеча ліків. Враховуючи це, в аптеці, розташованій на території лікарні, вишукують резерви для зниження цін на препарати, і вони дешевші, ніж в інших місцях. Не випадково саме сюди звертаються мешканці не лише з Великого Дальника, але й інших сіл. Для певних категорій хворих, зокрема, для інвалідів війни, ліки видаються безкоштовно за рецептами лікарів. Якщо з цією метою у 2006 році було виділено 7 тисяч гривень, то в нинішньому вже 20 тисяч. За інвалідами ВВВ закріплені лікарі. Їм, якщо потрібно, ліки доставляють додому.
Головний лікар особливо підкреслив той факт, що з місцевого бюджету знову було виділено 50 тисяч для придбання інструментарію та устаткування. Наприклад, закупили холодильники і тепер гарантована якість вакцини, крові, медикаментів, які потребують певного температурного режиму для збереження.
Дізнаючись про те, як оснащені рентгенкабінет, фізіотерапевтична лабораторія, процедурний кабінет, як купувалися новий кардіограф, інша апаратура, я переконувався у необхідності тісного зв'язку і узгоджених дій керівників медзакладів та органів місцевої влади. Той факт, що сільська рада виділила кошти на купування комп'ютера для лікарні – конкретне підтвердження цієї необхідності. Адже йдеться про здоров'я людей, а воно, через всім відомі причини, у багатьох потребує підтримки. Тільки поліклінічне відділення Дальницької номерної лікарні приймає за день від 250 до 300 пацієнтів, які потребують лікарської допомоги.
Від колег Ігоря Анатолійовича, а також від Валентина Григоровича Рибака, Леонтія Івановича Колісниченка, інших депутатів сільської ради, ветерана-фронтовика Миколи Івановича Луни почув про нього найкращі відгуки. На посаду головлікаря він, як кажуть, не рвався. Його, провідного терапевта, який мав досвід роботи на «швидкій», судового лікаря, просили всією громадою очолити лікарню. І керівники місцевої влади, і медперсонал, і пацієнти брали до уваги те, що Бандурко вміє організувати людей. Важливо і те, що він місцевий, родом з Великого Дальника, чудовий сім'янин. Для нього клятва Гіппократа не лише високі, хвилюючі слова, а керівництво до дії. Він підтверджує вірність їй кожним днем свого неспокійного, цілеспрямованого життя, головне кредо якого: поспішати на допомогу людям.
Залишаючи лікарню, я поцікавився в Ігоря Анатолійовича тим, як розв’язується питання про поновлення функціонування пологового відділення, на послуги якого є безперечний попит, тому що породіллі багатьох сіл змушені їхати до Одеси.
– Це справа часу, – відповів головлікар. – Треба все ретельно прорахувати, зважити і вибрати найбільш корисний варіант. Будь-якій справі поспіх протипоказаний, а тим більше, справі, пов'язаній з медициною, здоров'ям людей.
Почувши це, я ще раз переконався у правоті слів сільського голови Валентина Григоровича Рибака:
– Слово Бандурка для всіх авторитетне. Він перш ніж вимовити його, все обміркує, як кажуть, сім разів відміряє і лише потім відрізає.
