АНДРІЙ ГЛАДУН: «ОДЕСЬКИЙ ПАУЕРЛІФТИНГ ТРИМАЄТЬСЯ НА АМАТОРАХ»
18-річний одесит Андрій Гладун – діючий чемпіон світу з пауерліфтингу серед юнаків (у рамках федерації WPC). І у своїй віковій категорії сильнішого за нього сьогодні на планеті немає. Відзначимо, що у російському Тольятті, де проходив чемпіонат, взяли участь 487 спортсменів із 20 країн, серед них і збірна команда України. І наш земляк, ставши єдиним чемпіоном в особистому заліку із усіх членів збірної, також установив на турнірі два світові рекорди – у присіданні та у сумі триборства! Результати були просто феноменальними – ніхто із суперників навіть і близько не зміг наблизитися до Андрія.
Про свій спортивний шлях, тріумфальні перемоги та багато іншого Андрій Гладун розповів у інтерв'ю нашому кореспондентові.
– Андрію, спочатку поставлю традиційне запитання: як ти став займатися пауерліфтингом?
– Усе починалося досить просто. Я ходив до атлетичної зали, "качався". І навіть не знав, що такий вид спорту взагалі існує. А в 2005 році познайомився зі своїм майбутнім тренером Костянтином Генсіровським. Він сам діючий спортсмен, який виступає на змаганнях. Ось він мене тоді і примітив, і сказав, що я можу домогтися великих успіхів у цьому виді спорту. А я справді відчував, що вже можу виступати на високому рівні. Почував, що сильніший не лише від своїх однокласників, але й від тих же хлопців, які займалися пауерліфтингом разом зі мною. Причому вони тренувалися вже по кілька років, а я одразу після початку активних занять зумів показати результати набагато вищі, аніж вони. До речі, я завжди й у школі був сильнішим від усіх. Її закінчив ще три роки тому, але дотепер мої шкільні рекорди не побито. Так, у допризовній підготовці якось підняв гирю однією рукою 160 разів за нормативу 40. Вчитель був у захваті. Потім мене навіть нагородили грамотою за встановлення абсолютного рекорду школи й повісили портрет...
Загалом, тренер сказав, щоб я готувався до чемпіонату Одеської області. Це було у 2005 році. На ньому я посів третє місце серед дорослих у загальному заліку й друге серед юнаків.
– Які були відчуття після перших успіхів?
– Я відчував дуже сильні позитивні емоції від вдалого старту й за порадою тренера одразу ж взяв участь у чемпіонаті України. Але виступив невдало – сила була, але не було техніки, плюс вплинуло необ'єктивне суддівство. Але в усіх таке рано чи пізно буває, і мені, навпаки, схотілося довести, що я можу виступати сильніше. Я почав готуватися до Кубка Бессарабії, який проходив наприкінці того ж року в Ізмаїлі. І там став другим у загальному заліку, але вже з набагато більшим відривом від суперників.
– А коли ж, нарешті, вдалося відсвяткувати першу перемогу?
– У квітні 2006 року на черговому чемпіонаті України в Ізмаїлі. Я став абсолютним переможцем серед юнаків – у категорії 16-17 років, виконавши норматив майстра спорту. Трохи згодом виграв ще один чемпіонат України. У вправі жим лежачи я став першим серед юнаків і другим у загальному заліку. Результати пішли за наростаючою. І влітку 2007 року, коли я їхав на Кубок Євразії до Курська, то вже був абсолютно впевненим у перемозі. У Курську встановив світовий рекорд у вправі присідання зі штангою. А чемпіонат виграв із відривом в 120 кілограмів у сумі – цього ніхто не сподівався. І після цієї перемоги мені присвоїли звання майстра спорту міжнародного класу.
– Андрію, розкажи, а що, власне, це таке – пауерліфтинг?
– Це триборство зі штангою. По-перше, присідання зі штангою. Потім вправа жим лежачи – коли треба лягти на горизонтальну площину й підняти штангу. І, зрештою, станова тяга, де потрібно просто підняти штангу на руках, а не штовхати її вгору, як у важкій атлетиці...
До речі, цей вид спорту придумали в Америці. І сьогодні він там дуже популярний. В Америці усе зроблено у вигляді шоу, й на перший план іноді навіть виходить не суддівство, а видовищність. І там ледве чи не кожен третій цим займається. У кожному штаті по 15 федерацій – для інвалідів, поліцейських, працівників «Швидкої допомоги», пожежників тощо. Звичайно, мені б дуже хотілося побувати на батьківщині пауерліфтингу на якихось престижних змаганнях, але це справа часу і коштів.
– І як же вирішується питання щодо фінансування твоїх поїздок?
– Скрізь їжджу за свій рахунок, а якщо точніше – за рахунок батьків, яким дуже вдячний. Вони завжди мені допомагали – виділяли необхідні гроші на поїздки. Напевно, без їхньої своєчасної допомоги сьогодні я не досяг би таких результатів.
– А чи доводилося тобі вже зустрічатися із визнаними зірками пауерліфтингу?
– Так, саме на останньому чемпіонаті світу в Тольятті вдалося поспілкуватися із американцем Едом Коєном. Це просто легендарний спортсмен, найсильніший атлет світу. Він уже у 18 років встановив світовий рекорд у становій вазі, який дотепер не побито. Але ж зараз йому понад 40!
– Скажи, наскільки активно сьогодні розвивається пауерліфтинг в Одесі?
– По суті, цей вид спорту тримається на аматорах. Але ж раніше в нас існувала обласна федерація пауерліфтингу, був голова, але потім з якихось причин вона припинила функціонувати, хоча в нас успішно провадилися і чемпіонати України. Сьогодні ми змушені орендувати зали й тренуватися у приватному порядку...
Взагалі ж Одеса завжди славилася своїми атлетами. А сьогодні в Україні сильні спортсмени мешкають і в Кривому Розі. Наприклад, Євген Яримбаш, що у сумі тонну та 210 кілограм набирає, а це чудовий результат. І жимовик Віталій Пономаренко – дев’ятиразовий чемпіон світу, триразовий чемпіон турнірів "Арнольд класик". До речі, у них є спонсори, а в нас немає, хоча ми не слабкіші.
– У тебе бували проблеми із застосуванням допінгу?
– Ні. І в нашій федерації допінгу практично немає, адже по суті ми напівпрофесіонали. Хоча такі випадки можливі. Усі знають, що є багато різних медичних препаратів, які вживають більшість спортсменів, готуючись до змагань. Наприклад, для того, щоб легше переносити навантаження. І серед них є заборонені препарати. Якщо їх виявлять, то, звичайно, спортсмена дискваліфікують.
– Андрію, які твої найближчі плани?
– Збираюся поїхати на чемпіонат Європи, а потім і Кубок Євразії, які пройдуть наступного року. А зараз активно тренуюся й сподіваюся, що ще не раз зможу піднятися на п'єдестал пошани.
Євген НИЗОВ
«ЗЛИЛИ» ВСЕ, ЩО МОЖНА…
Київські динамівці, завершивши свій безславний виступ у нинішньому розіграші Ліги європейських чемпіонів, встановили при цьому низку «рекордів», котрі навряд чи в найближчій перспективі будуть перекриті кимось з учасників. Вони – єдина з усіх чотирьох груп команда, що не набрала в шести матчах жодного очка. Крім того, раніше грізний клуб став лідером з кількості пропущених м'ячів – 19, забивши при цьому лише 4. По числу поразок за всю історію Ліги кияни також пішли у відрив – 40 капітуляцій. На три-чотири пункти їх менше в ПСВ «Ейндховен», «Галатасарая», «Русенборга» і «Порту». Останній раз наш постійний учасник євроліговських турнірів святкував успіх 23 листопада 2004 року в домашньому двобої з «Ромою», і з того часу не вигравав у 14 матчах!
Підтяглися динамівці і до лідерів з кількості розгромних невдач у групових раундах турніру. Їх у чемпіона України 9. Більше «нагрішили» програшами з великим рахунком лише московський «Спартак» (12 разів) і норвезький «Русенборг» (10). До речі, нещодавні кривдники наших повпредів – «Манчестер Юнайтед» і «Мілан» – фігурують серед найбезжалісніших у цій номінації. В англійців на рахунку 20 (!) перемог з великим рахунком у групових турнірах, у італійців – 12. Крім них 19 подібних результатів має «Реал» і 13 – «Барселона».
ДО ДЕСЯТКИ НА ФУТБОЛЦІ МОЖНА ДОДАТИ НУЛИК
Кількість футболістів, що розміняли сотню двобоїв у найпрестижнішому кубковому євротурнірі – Лізі чемпіонів (у залік йдуть тільки групові ігри і стадії плей-оф), досягла семи.
Вийшовши в стартовому складі «Мілана» у двобої проти «Селтика» і провівши на полі 70 хвилин, голландець Кларенс Зєєдорф зрівнявся з португальцем Луішем Фігу, на рахунку якого також «гросмейстерська сотня».
31-річний півзахисник, визнаний кращим хавбеком минулого турніру Ліги, у її розіграшах захищав кольори трьох клубів: «Аякса», «Реала» і «Мілана». У складі «россонері» «десятка» Кларенс з числа зіграних євролігівських матчів поступається лише капітану команди Паоло Мальдіні.
Список чотирнадцяти «гвардійців» цього турніру виглядає так: Рауль Гонсалес – «Реал» (Мадрид) провів 114 матчів, Роберто Карлос («Реал», «Фенербахче») – 112, Паоло Мальдіні («Мілан») – 108, Девід Бекхем («Манчестер Юнайтед», «Реал») і Олівер Канн («Баварія») – 103, Луіш Фігу («Барселона», «Реал», «Інтер») і Кларенс Зєєдорф («Аякс», «Реал», «Мілан») – 100, Райан Гіггз («Манчестер Юнайтед») – 99, Гарі Невілл («Манчестер Юнайтед») – 98, Пол Скоулз («Манчестер Юнайтед») – 97, Андрій Шевченко («Динамо», «Мілан», «Челсі») – 94, Тьєррі Анрі («Монако», «Арсенал», «Барселона») – 89, Клод Макелеле («Нант», «Реал», «Челсі») і Фернандо Морієнтес («Реал», «Монако», «Ліверпуль», «Валенсія») – 88 матчів.
ЄВРОКУБКОВИЙ ТУРНІР – ПІППО КРАЩИЙ БОМБАРДИР
Переможний гол, забитий Філіппо Індзагі в завершальному матчі групового турніру Ліги чемпіонів «Мілан» – «Бенфіка», став його 63-м м'ячем в єврокубках. І тепер Піппо, як його величають вболівальники, вийшов на чисте перше місце в списку снайперів європейських клубних турнірів, залишивши за спиною легендарного вже Герда Мюллера.
Німецькому снайперу, що багато забивав у другій половині 60-х – першій половині 70-х років, для більш ніж 30-річного лідерства на чолі рейтингу голеадорів континентальних турнірів вистачило трохи більше 70 двобоїв. Нинішнє покоління форвардів щодо цього має перевагу – у ту пору грали менше і шансів забити, звісно, було не так багато. Адже тоді команди стартували з 1/16 фіналу Кубка чемпіонів і на шляху до фіналу (хто до нього добирався) проводили всього 9 матчів. Зараз, навіть якщо починати похід за трофеєм із групового раунду, необхідно провести 13 двобоїв. Плюс кваліфікація.
Індзагі відчував, що скорення такої значимої вершини – не за горами. Ще до матчу з «Селтиком» він спокійно міркував на цю тему, але наголос все ж таки робив на інші моменти:
– Найважливіше – закінчити груповий турнір на першому місці. Так, я можу стати рекордсменом, але подивимося, як там все складеться. Мене дуже радує той факт, що список кращих бомбардирів може очолити італієць, чого раніше не було.
Крім Філіппо Індзагі в топ-десятку кращих бомбардирів єврокубкових турнірів входять: Герд Мюллер (ФРН, «Баварія») – 62 м'ячі, Андрій Шевченко (Україна, «Динамо» К., «Мілан», «Челсі»), Рауль Гонсалес (Іспанія, «Реал») – по 60, Руд Ван Ністельрой (Голландія, ПСВ «Ейндховен», «МЮ», «Реал») – 58, Еусебіо (Португалія, «Бенфіка» ) – 56, Хенрік Ларссон (Швеція, «Фейеноорд», «Селтік», «Барселона», «МЮ», «Хельсінборг») – 55, Тьєррі Анрі (Франція, «Монако», «Ювентус», «Арсенал», «Барселона») – 52, Альфредо Ді Стафано (Іспанія, «Реал») – 50 і Карлос Сантільяна (Іспанія, «Реал») – 47 м'ячів.
За матеріалами вітчизняних і закордонних спортивних видань підготував Віктор БЕССАРАБЕЦЬ
БАСКЕТБОЛЬНИЙ ЕКВАТОР ПОДОЛАНО
У розпалі відкриті турніри на першість Одеси з міні-футболу серед ветеранів віком понад 37 і 45 років, проваджувані у залах клубу «Краян».
15 грудня зустрічалися старші за віком: «Хлібодар» – «Моноліт» (Іллічівськ) – 5:0, «Ришельє» – «Перлина» – 12:1, «Динамо» – «Дзержинець» – 9:4, «Исток» – «Грослібенталь» – 6:1, «Нептун» – «Локомотив» – 2:4.
Попереду «Ришельє» – 21 очко, «Хлібодар» і «Динамо» – по 18, «Моноліт» (Іллічівськ) – 16 очок.
Минулої неділі змагалися молодші: СРЗ (Іллічівськ) – «Чорне море» – 0:4, «Чорне море-1» – «Журналісти» – 1:1, «Чага» – «Таврія-В» – 3:3, «Отрада» – «Соцкомбанк» – 2:5, «Валволайн» – «Соборка» – 1:2, «Овідій» (Овідіополь) не з’явився на зустріч з «Ришельє».
Лідирує «Ришельє» – 24 очки.
Три дні в Дебрецені (Угорщина) тривав чемпіонат Європи з плавання на короткій воді (25-метровий басейн). У складі збірної України після хвороби виступав студент Одеського національного політехнічного університету динамівець Юрій Єгошин.
У плаванні на 100 метрів вільним стилем він посів четверте місце, встановивши рекорд України – 47,65 секунди.
Українські брасисти завоювали золоті медалі: Олег Лисогор на відрізку 50 метрів, а Ігор Борисик – на 100-метрівці.
У Тирасполі на міжнародних змаганнях з плавання серед юнаків брали участь вихованці Одеської динамівської школи олімпійського резерву.
Двічі піднімалася на п’єдестал пошани Яна Загороднюк, яка перемогла на 100-метрівці вільним стилем і батерфляєм, також були першими – Руслан Хатунцев, Руслан Карчава, Володимир Волков, Анастасія Грекова. З особистими рекордами високі результати показали у плаванні на спині Георгій Рябов і кроліст Іван Стелюк. Їх підготували Наталя Гошуренко, Людмила Ігнатова, Сергій Мельник, Юрій Сорочинський.
Київський манеж став місцем міжнародних змагань з легкої атлетики серед юнаків ті юніорів України, Росії, Угорщини, Латвії. Загалом близько п’ятисот учасників.
Як розповіла тренер ФСО «Динамо» Олена Кутявіна, Південну Пальмиру представляли 17 спортсменів, які завоювали шість перших, два другі і три треті місця. При визначенні командного заліку одесити могли бути серед лідерів.
Тричі на п’єдестал пошани піднімалася динамівка Лілія Лобакова, яка виграла стрибки у висоту – 175 сантиметрів, посіла друге місце у комбінованій естафеті 4х200 метрів і третє у бігу на 60 метрів з перешкодами – 9,09 секунди.
Переможцями також стали: динамівці В’ячеслав Теплицький у бігу на 200 метрів – 23,46 секунди, Юрій Кищенко (Іллічівськ) у бігу на 2000 метрів – 6 хвилин 02 секунди, Валентина Левчук (Котовськ) у бігу на 800 метрів – 2 хвилини 17,74 секунди, Аліса Лісковецька у потрійному стрибку – 12 метрів 53 сантиметри і Анастасія Стоянова (обидві обласна школа) у бігу на 60 метрів з перешкодами – 9,01 секунди.
Ізмаїлець Євген Комаров у потрійному стрибку посів другу позицію, а у стрибках у довжину – третю. Серед юніорів динамівець Віталій Вакулович у стрибках у довжину був третім – 7 метрів 12 сантиметрів.
Склад квартету, який посів друге місце у естафеті 4х200 метрів: Христина Білолипецьких, Лілія Лобакова, В’ячеслав Теплицький, Віталій Савич.
Євген ГОРЕЛЮК
