Одеський футбол «ЧОРНОМОРЕЦЬ» – ГРОЗА АВТОРИТЕТІВ
У період зимового футбольного міжсезоння «ОВ» вирішили ознайомити своїх читачів з декількома матеріалами з історії одеського «Чорноморця». У найближчих номерах ми опублікуємо кілька інтерв'ю з відомими в минулому гравцями команди, а сьогодні згадаємо про одне з найбільш значимих досягнень клубу в історії чемпіонатів СРСР.
Зазначимо, що «Чорноморець» ніколи не належав до найтитулованіших колективів в історії радянського футболу. У його активі був і залишився лише один комплект нагород – бронзові медалі чемпіонату СРСР 1974 року. Але за свою 55-річну історію (з 1936 по 1991 р. – авт.) виступів у чемпіонатах СРСР одесити неодноразово вигравали різні призи (кубки), засновані радянськими газетними виданнями. Зокрема, наша команда кілька разів ставала володарем призу «Справедливої гри» і «Кубка прогресу». Але найчастіше «моряки» здобували приз «Гроза авторитетів», що вручався команді, яка набрала найбільшу кількість очок в іграх з призерами чемпіонату СРСР. Загалом «Чорноморець» чотири рази – більше, ніж будь-хто з інших радянських клубів – у 1980, 1982, 1984 і 1991 роках здобував цю почесну нагороду.
В 1980 році «моряки» вперше здобули звання «грози авторитетів» під керівництвом заслуженого тренера СРСР Микити Симоняна. У тому сезоні одесити обіграли майбутнього чемпіона країни київське «Динамо» (2:1), взяли три очки у володаря срібних нагород – московського «Спартака» (4:2, 0:0) і перемогли бронзового призера – ленінградський «Зеніт» (2:0). При цьому зазначимо, що в результаті команда посіла лише скромне 7-ме місце в турнірній таблиці.
Через два роки, коли командою керував Віктор Прокопенко, «жертвами» «Чорноморця» знову стали кияни і москвичі, а також новоявлені чемпіони – мінські динамівці, причому у всіх призерів одесити виграли з мінімальним рахунком 1:0. До речі, саме з Віктором Прокопенком «Чорноморець» тричі вигравав титул «Гроза авторитетів».
1984 рік став одним з найбільш успішних в історії виступів команди в чемпіонатах СРСР. Після «бронзового» успіху 10-річної давності «Чорноморець» майже зміг повторити цей результат. Однак, певна частка невезіння, а також упередженість суддів (зокрема, у гостьовому матчі з дніпропетровським «Дніпром», коли одеситам не зарахували переможний гол), не дозволили команді знову здобути медалі чемпіонату. Проте, «Чорноморець», як то кажуть, зміг «навести шерех», посівши четверте місце, і втретє ставши «найгрізнішою» командою країни. У тому сезоні одесити зуміли обіграти чемпіона – ленінградський «Зеніт» (1:0), двічі перемогти срібного призера – московський «Спартак» (1:0, 1:0) і відібрати три очки у свого «бронзового» кривдника – дніпропетровського «Дніпра» (1:1, 2:1).
Ну а в останньому, 52-му, чемпіонаті СРСР, що завершився в 1991 році, «Чорноморець» гучно грюкнув дверима. Крім завоювання титулу «Гроза авторитетів» вчетверте, команда здобула «Кубок прогресу», приз «Великого рахунку» і піднялася на четверте місце, випередивши всі українські команди (в останньому союзному турнірі українських клубів було, як ніколи, багато – шість – авт.). Отож, черговий «грізний» титул одеситам дістався після того, як вони зіграли внічию з останнім чемпіоном – московським ЦСКА(1:1), двічі розділили очки з «срібним» московським «Спартаком» (1:1, 1:1) і відібрали три очки у «бронзового» московського «Торпедо» (2:1, 0:0).
Також, розповідаючи про непоступливість «Чорноморця» перед авторитетами, варто згадати знакові ігри нашої команди в європейських кубках за радянських часів. Граючи на міжнародній арені, одесити на рівні боролися з найтитулованішими командами Європи. В 1975 році, вперше виступаючи в Кубку УЄФА, наші футболісти перемогли у домашньому двобої римський «Лаціо» (він свого часу виграв Кубок володарів кубків) з рахунком 1:0. Щоправда, за сумою двох матчів, вони все-таки звільнили дорогу італійцям (у Римі програли у додатковий час 0:3 – авт.). Через 10 років у 1/32 фіналу Кубка УЄФА «моряки» виявилися сильнішими за лідера чемпіонату Німеччини – бременського «Вердера» (2:1, 2:3). На наступному етапі розіграшу вони змагалися з діючим володарем цього трофею – легендарним мадридським «Реалом». За підсумками двораундової дуелі (2:1, 0:0) перемогу святкували іспанці, однак «Чорноморець» змусив говорити про себе з повагою у всій футбольній Європі. Також 1990 року у 1/32 фіналу Кубка УЄФА «Чорноморець» обіграв міцний норвезький «Русенборг» (3:1, 1:2), а в 1/16 розіграшу у завзятій боротьбі поступився досвідченому французькому «Монако» (0:0, 0:1).
Виступаючи в чемпіонатах незалежної України, «Чорноморець» неодноразово підтверджував своє реноме «грози авторитетів», обігруючи чемпіона і призерів першостей країни. До речі, «Чорноморець» став першим клубом в історії незалежної України, який зумів обіграти діючого чемпіона – київське «Динамо» – у гостях (у 1995 р. на полі Національного олімпійського стадіону в Києві «моряки» перемогли – 2:1). Загалом, одеські уболівальники мають повне право пишатися, що в них є справжня «грізна» команда з гордою назвою «Чорноморець».
Євген НИЗОВ
ЗИМОВІ СТАРТИ ЛЕГКОАТЛЕТІВ
Два дні в «Олімпійці» проходив зимовий чемпіонат області з легкої атлетики за участю понад двохсот дорослих, юніорів та юнаків.
У бігу на 60 метрів представниця Білгорода-Дністровського Людмила Щербина показала 7,3 секунди, а 16-річна Христина Білолипецьких із Котовська фінішувала за 7,6 секунди. Двічі на п’єдестал пошани піднімалася студентка Південноукраїнського педагогічного університету Олена Бондар, яка виграла забіги на 800 та 1500 метрів.
На двох дистанціях перемогла юна ізмаїльчанка Вікторія Котакли, яка посіла перші місця у бігу на 1500 метрів та 2000 метрів із перепонами. Її ровесниця динамівка Лілія Лобакова була кращою у стрибках в довжину – 580 сантиметрів та висоту – 160 сантиметрів.
Відзначилися й спортсменки з Комінтернівського Лідія Ящук, Галина Саф’янова та Лілія Зарубіна, які завершили швидше за усіх відповідно забіги на 800, три і дві тисячі метрів.
У окремих дисциплінах перші місця також посіли: динамівки Вікторія Дехтяр (штовхання ядра) та Наталя Забродська (60 метрів із бар’єрами), Аліса Лісковецька (стрибки у довжину та потрійний) – обласна школа олімпійського резерву.
Серед спринтерів-чоловіків у бігові на 60 метрів лідирували динамівці: Віктор Вакулович – 6,6 секунди, юніор Олександр Зірюгін – 6,8, серед юнаків В’ячеслав Теплицький – 6,7 секунди. До речі, В’ячеслав у своїй групі також переміг у бігу на 200 метрів – 23,4 секунди. Їхній одноклубник Олександр Содовий переможно завершив забіги на 1500 та 3000 метрів. Двічі приймали вітання іллічівець Юрій Кіщенко, який фінішував першим на дистанціях 800 та 1500 метрів, а із молодших юнаків учень обласної школи Віталій Казимирський за перемоги у бігу на 60 метрів із бар’єрами та штовхання ядра.
Юніор обласної школи Дмитро Савицький у штовханні ядра був недосяжним. Його результат 17 метрів 29 сантиметрів близький до майстерського нормативу.
На найвищу сходинку п’єдесталу пошани також піднімалися: Ілля Полєвщиков, Євген Сталожан, Максим Тарасов (Іллічівськ), Євген Комаров (Ізмаїл), Василь Гордійко (Роздільна), Герасим Подкур та Сергій Ткаченко (Білгород-Дністровський).
Євген ГОРЕЛЮК
ПОСТУПИЛИСЯ ПАЛЬМОЮ ПЕРШОСТІ
В атлетичному залі спортклубу «Дунаєць» відбулися перші відкриті обласні любительські змагання «Кубок Дунаю» з жиму штанги лежачи. На змагання приїхали титуловані спортсмени: чемпіони світу, Євразії, України (з Одеси), Білгорода-Дністровського, Миколаєва. За їх підсумками не було рівних гостям, у господарів-ізмаїльців результати виявилися нижчими. У ваговій категорії до 75 кг перше місце виборов важкоатлет з Одеського спортивного клубу «Фреш» Віталій Аксентьєв з результатом 117,5 кг. У категорії до 85 кг переможцем став також одесит Михайло Мелентьєв (результат - 132,5 кг). У категорії понад 85 кг чемпіонства удостоєний Ринат Зарипов з Білгорода-Дністровського (170 кг).
Серед дівчат перемогла Ольга Негадюк з Білгорода-Дністровського.
Ізмаїльські спортсмени змогли вибороти тільки срібло і бронзу.
Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей»
«ЗОЛОТИЙ ДУБЛЬ» ОЛЕКСАНДРА ТОДОРОВА
В Одесі відбувся Різдвяний спортивний турнір серед журналістів, організований обласною радою спортивного товариства профспілок «Україна» і депутатом Одеської міськради Петром Хлицовим.
До програми змагань, головним суддею яких був майстер спорту Микола Барабаш, увійшли малий теніс і дартс. Перший турнір відбувався за олімпійською системою, і перемогу у ньому святкував Олександр Тодоров з газети «Теплодарский вестник». Друге і третє місця посіли представники «Времени спорта» Аркадій Співаковський та Сергій Степанюк. У метанні дротиків знову не було рівних Олександру Тодорову. Срібло дісталося Євгену Блінову (“Одеські вісті”), третій результат показав В. Бондаренко. Призери одержали медалі і почесні грамоти, а також пам’ятні сувеніри. Після закінчення турніру відбулася презентація обладнання для гри у настільний хокей: швидше за все, одеські журналісти у найближчому майбутньому змагатимуться і в цьому, досить популярному у Європі, виді спорту.
Наш кор.
