Минуло досить багато часу від публікації у газеті «Одеські вісті» інтерв’ю Болградського міського голови В.Х. Качанова, на яке я, безперечно, мав намір відреагувати. Одночасно хотілося вичекати паузу, щоб почути думку депутатського корпусу районної ради.
На сесії депутати розцінили вислів міського голови В.Х. Качанова про роботу районної ради як некоректний. А якщо ще врахувати, що автор заяви справді практично не відвідує пленарні засідання сесій райради, постійних комісій і одночасно висловлюється про ту роботу, яку не бачив і, швидше за все, не розуміє, то напрошується логічне запитання – чому і в ім’я чого це робиться?
Не робитиму якихось політичних здогадів, хоча з врахуванням виборчої кампанії 2007 року вони мають право на існування, а сформулюю оцінку діяльності міської ради, її голови, виходячи з конкретних прикладів рівня виконання владних повноважень. Можливо, тоді не тільки читачам обласної газети, але і жителям Болграда стане зрозумілішою ситуація, що складається у взаєминах з міським головою не тільки районної ради, але і, гадаю, районної державної адміністрації, районних служб і підрозділів.
Змушений відзначити, що протягом минулого року неодноразово як самим депутатським корпусом міської ради, так і колегією Болградської райдержадміністрації вказувалося на недостатню роботу виконкому міської ради, міського голови. І, як кажуть, за діло.
Так, колегія райдержадміністрації, яка розглянула звіт міськвиконкому у квітні 2007 року, визнала його роботу недостатньою. Було досить критики, зокрема на адресу міських комунальних підприємств, подавалося безліч матеріалів, які пропонувалося розглянути на засіданні виконкому за участю представників райдержадміністрації і райради. І такий захід у міськраді відбувся майже через два місяці. Але без участі згаданих представників. Прикро, що «така зацікавленість» в усуненні недоліків, реагуванні на рішення колегії райдержадміністрації не стала помітною для самої райдержадміністрації.
Основа міського життя – це робота комунальних підприємств, покликаних прибирати місто, освітлювати його, надавати житло-побутові послуги городянам, та й багато іншого. Цю роботу повинні проводити виконком, міський голова. Потрібно оперативно реагувати на прохання, бажання населення, поділяти долю городян у непростій ситуації, у якій опинилося місто після повного виведення військ, при стрімкому зростанні безробіття. Після навмисних та інших спроб захопити, урвати частину майна, будинків, споруд, що залишилися як спадок після комунікації, які відслужили свій термін і розбалансовані, в трьох колишніх житлових військових містечках, та й у цілому, місто потребує санітарної дисципліни, дотримання архітектурно-будівельного, екологічного та іншого законодавства.
За цих умов повинна бути послідовна лінія у розв’язанні гострих міських проблем, їх презентації на обласному і державному рівнях. Необхідні конкретні заходи для зміцнення і вдосконалення діяльності міських комунальних підприємств. На жаль, у міського голови В.Х. Качанова такої програми немає. Він допускає очевидні помилки у доборі керівників комунальних підприємств, відсутній ефективний контроль за їх роботою. Саме під час його перебування ще у 2004 році розпочалося банкрутство виробничого управління житлово-комунального господарства. Перемігши на виборах у 2006 році, В.Х. Качанов замість існуючого ВУЖКГ створив нове однопрофільне підприємство «Послуга», але і воно у 2007 році доведено до банкрутства. Досі не погашено заборгованість щодо зарплати у розмірі 86 тисяч гривень – потерпіли люди.
Не відома перспектива аналогічного, новоствореного міського підприємства «Водоканал». Як тут не нагадати Володимиру Харлампійовичу про його передвиборні обіцянки не збільшувати тарифи і утримувати у чистоті місто, у що наївні болградці повірили? Хіба можливо утримати незмінними тарифи при наявності втрат водопостачання і зростанні вартості енергоресурсів? Нині тариф за водопостачання становить 2,80 грн за кубометр, проти 1,79 грн на початок 2005 року. І при собівартості 5,61 грн... А поки що жителі міста починають звикати до постійних перебоїв у подачі води, низької її якості, проблем з ліквідації аварій.
Не можу не сказати про санітарний стан міста, який став поганою візитною карткою Болграда. Створені комунальні підприємства ніяк не можуть заробити кошти для своєї діяльності і розвитку, потребують постійної бюджетної дотації, не дослуховуються до рекомендацій, які знову ж давала районна рада рік тому. Далі зростають борги споживачів за комунальні послуги. Серйозної правової і організаційної роботи як не було, так і немає.
Яблуком розбрату був і є міський ринок. Багато будинків, споруд належать тут Болградській райспоживспілці, з’явилося багато власників, і хтось повинен виступити координатором порядку – на ринку багато городян знайшли собі місце роботи. Майже рік тому районна рада висловила свою позицію. Міськраді було запропоновано ухвалити зважене рішення – як з правової точки зору, так і з позиції практичної доцільності. Проте цю рекомендацію не почув міський голова, і судові суперечки з райспоживспілкою тривають досі. Все це зовні робиться під гаслами «боротьби за справедливість», пошуку бюджетних коштів. А насправді? Протистояння між міською радою і райспоживспілкою підриває міський бюджет, який вже недоодержав через ці суперечки за минулий рік близько 50 тис. грн. На ринку за рік нічого не змінилося, тут нічого не будується і не упорядковується. Болградці і далі ходять по неприбраному на ринку снігу, не прикрашає місто і санітарний стан прилеглої території. Все наполегливіше висловлює вимоги райСЕС про необхідність проведення ремонту окремих будинків і споруд на ринку.
Щодо створеного підприємства «Благоустрій Болграда», на яке міська рада поклала організацію ринкових зборів, то немає правового обґрунтування його діяльності. «Законність» такого делегування може мати наслідки і «відгукнутися» за підсумками перевірки даного підприємства державною податковою інспекцією, де нещодавно змінили керівництво.
Багато праці і зусиль знадобилося у визначенні долі військових містечок, які залишилися від розформованого гарнізону у м. Болграді. Результатом всього цього з’явилася Постанова Кабінету Міністрів України про передачу будинків, споруд у власність міста. Але і тут не було організаційних заходів – із залученням можливостей правоохоронних служб району, пропозицій міськради, райради (на сесії якої міський голова не ходить), апаратних нарад райдержадміністрації. Більше того, дивним чином з колишніх військових містечок вивезено 10 металевих ангарів, які, за твердженням прокуратури району, знаходяться в надійному місці (дай-то Боже), але незрозумілою виглядає процедура їхнього демонтажу – ніхто не бачив актів демонтажу, документів на оприбуткування матеріалів. Скільки металобрухту оприбутковано? За якими документами майно відправлено на зберігання, і чому потрапило аж до Ізмаїльського району? Заклики райради до прозорої спільної роботи з переданою власністю з районною радою, райдержадміністрацією ні до чого не призвели. Сподіваюся, правоохоронці з’ясують стан справ.
А тепер з приводу роботи колегіальних органів міської ради, щодо 20 рішень яких у 2007 році прокуратура району винесла протести. Виконавчий апарат райради не раз звертав увагу міського голови на правові, нормативні відхилення матеріалів, рішень міськради. Якщо ігноруються пропозиції, зауваження районної ради, яка, як і міськрада, керується таким самим Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», то що очікує звертання до міськради скромного городянина з його болями, проблемними питаннями?
Звичайно ж, районна рада не може залишати місто без своєї уваги. В міру своїх можливостей, прав і повноважень районна рада розглядала і відстоюватиме міські проблеми: облаштованість водопроводу, очисних споруд, каналізації, ремонт дитячого садка, доріг та інші – за рахунок обласного і державного бюджетів, інших джерел, усвідомлюючи, що у міській раді таких коштів не вистачає, і не швидко вони будуть. Презентувати ці проблеми Болграда перед вищими органами, безперечно, зобов’язані і районна рада, і районна держадміністрація. Тільки як здійснювати це без міської ради? Отож, міському голові все це непотрібно. Мабуть, тому і немає кому репрезентувати інтереси міста на сесіях районної ради, на оперативних нарадах, які проводяться районною держадміністрацією.
Виникає цілком логічне питання: на що витрачається робочий час голови? Більш ніж впевнений, що банкрутство комунального підприємства «Послуга», далека від успішної робота інших підприємств – ще результат поверхових уявлень про діяльність міських підприємств, варіанти їх розвитку, ігнорування рекомендацій, досвіду. Нарешті, потребує поліпшення організація роботи апарату міської ради, яка готує документи, вносить їх на розгляд сесій, виконкому.
Зовсім не претендую на те, що ця стаття стане запрошенням міського голови В.Х. Качанова на пленарне засідання сесії районної ради або засідання постійних комісій. Але змушений відзначити, що згідно з ст. 72 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування має право запрошувати на сесію того або іншого учасника, і він (запрошений) зобов’язаний бути присутній. Це однаково стосується і самого міського голови – у нього такі самі права. Цей Закон України міський голова повинен знати, щоб не заявляти дурниць.
А потрібно мерові ходити на сесії райради чи ні, нехай розсудить читач. Однозначно: сам міський голова В.Х. Качанов і районна рада від цього не постраждають. А от жителі міста – однозначно постраждають.
