Ірина Кирилівна Швець, трохи поблукавши по магазину побутової техніки у районному центрі, глянула на годинника й зазбиралася додому. Вже не вперше приходить вона не за покупкою, а для того, щоб помріяти. Помріяти про нову мікрохвильову піч, яка б так стала у пригоді в господарстві. І якщо для когось здадуться дивними мрії про недорогий побутовий виріб, то для матері сімох дітей звичайна мікрохвильова піч поки що залишається недосяжною розкішшю.

У невеличкому селі Маяки Красноокнянського району добре знають сім’ю Швеців. Селяни із великою повагою ставляться до Валентина Григоровича та Ірини Кири лівни, які, незважаючи ні на які труднощі, з любов’ю і турботою виховують сімох дітей. Їхня старша донька, тринадцятирічна Яна, у всьому намагається допомагати батькам по господарству, а наймолодшій Даші ледь виповнився один рік.

Знають місцеві жителі й про трагедію цієї великої сім’ї. Валентин Григорович – інвалід третьої групи, тому у нього малорухливий спосіб життя, він мало чим може допомогти по господарству. Доводиться Ірині Кирилівні упоруватися зі справами самостійно. Вона із великою любов’ю розповідає про своїх дітей:

– Я знаю, що повинна зробити усе, щоб майбутнє моїх дітей було світлим. Із Божою допомогою справляюся. А коли старші трохи підростуть, теж будуть допомагати.

Мужня жінка ставиться до життя по-філософському й ніколи ні в кого не просить допомоги:

– Якщо допомагають нам лю ди, то я їм дуже вдячна, ну а якщо ні – то слава Богу й за те, що маємо, – міркує вона.

Якийсь час тому, за ініціативою Красноокнянської районної держадміністрації обласне управління у справах сім’ї та молоді ухвалило рішення щодо виділення сім’ї Швеців подарунка – мікрохвильової печі. І ось сонячного лютневого дня, зрештою, збулася маленька мрія великої сім’ї.

– Я дуже люблю готувати, тому завжди записую цікаві рецепти до свого блокнота. Але до цього дня я їх лише збирала, а тепер багато з них зможу спробувати у новій печі, – не приховуючи радості, сказала мати-героїня.