В «Одеських вістях» за 26 лютого ц.р. були опубліковані відповіді жителів області на запитання наших кореспондентів: чи повинна підтримати Україна проголошення незалежності Косова?
Пропонуємо увазі читачів нову добірку відповідей на це злободенне запитання.
О. БОРИСЕНКО, пенсіонер, Арцизький район:
– Я розцінюю факт однобічного проголошення незалежності Косова як обурливо неправомірний. У минулому житель Придністров’я, я багато чого пережив і від смерті був на волосинку. Але ж нам, громадянам колишньої могутньої, єдиної держави, важко було повірити, що таке можливо, що брат піде на брата зі зброєю, і в мить у порох перетворяться всі духовні цінності, набуті за багато-багато років.
В історії з Косово мене анітрохи не дивують віроломно-злочинні дії США. Ця країна, яка не знає війн на своїй території, постійно зазіхає на інші, застосовуючи всю свою військову потужність. Нахабності американському уряду, який прагне внести хаос у атмосферу миру на Землі, зупину, схоже, немає. І на прикладі з Косово ми в цьому переконалися знову.
Можливо, особисто від мене результат цього варварського задуму США й не залежить. Але я долучаю свій голос до мільйонів інших – на захист цілісності Сербії, миру та добробуту її народу.
Н. ШИШКОВА, Березинський селищний голова Тарутинський район:
– Близько до серця прийняли в нашому селищі те, що відбувається в Сербії. Адже наша Бессарабія – це, по суті, гуртожиток багатьох національностей. Тільки в Березиному у мирі та дружбі мешкають представники 38 національностей! Можна сказати, проблеми всієї Європи – в одному селищі. Ось чому ми так співчуваємо сербам. Дуже жаль, що Косово сьогодні – предмет дуже важкої розмови в усьому світі. Тим більше, що Югославія була колись єдиною державою, яка успішно розвивалася, незмінно дружньою стосовно інших.
Наскільки торкнулася березинців доля Косова, сепаратисти якого в однобічному порядку проголосили його незалежність, свідчить сама тема проведеного недавно «круглого політичного столу». Його організаторами і учасниками стали учні школи. А мова саме йшла про малі держави та пережиті ними проблеми. Навіть дітям близька ця тема. Адже Березине межує із Придністров’ям, що має трагічні сторінки своєї біографії. Заклик всіх жителів великого селища – Сербія повинна залишатися єдиною державою! Ми засуджуємо злочинні дії уряду США і говоримо своє рішуче «ні!» всім спробам агресорів знищити мир на Балканах.
М. КОРОСЕНКО, водій, Татарбунарський район:
– Ми у своєму шоферському колі зараз теж багато говоримо про Косово, обговорюємо поворот у його долі, несподіваний для всіх. Що задумали США! Мир вони хочуть розколоти на осколки, перекроїти по-своєму карту Європи і гарненько на всьому цьому нагріти свої брудні руки. Але по цих руках можна й вдарити як треба. Інакше, хто знає, чим ця косівська проблема ще може обернутися. Чи не вийде так, що услід захочуть незалежності інші малі держави, а то й області? Не дай Боже, це торкнеться нашого Закарпаття, або Криму, або Галичини. Хлопці говорять: «Та коли вже ця Америка вгомониться!». Та ніколи, тому що суть у неї така – агресивна. Ми дуже сумніваємося, що НАТО колись стане гарантом безпеки та миру! Гарантом можемо бути тільки ми самі. Разом ми – сила, здатна цей мир обстояти. І із цим США рахуватися все ж таки доведеться.
Борис НІКОЛАЇВСЬКИЙ, м. Одеса:
– Я не обізнаний про всі сторони розвитку та особливості процесу, пов’язаного з визнанням Косова незалежною державою, тому не буду категоричним у висновках та оцінках. Але впевнений в одному: якщо події, що відбуваються, викликають протистояння величезних мас людей, приносять їм страждання, порушують їхні традиції й, врешті-решт, несуть найстрашніше – смерть, то ініціатори таких подій ставлять за мету не інакше як вузькомасштабні інтереси, які задовольняють амбіції певних груп політичних діячів, які прикриваються загальнодержавними проблемами.
Вважаю, що міжнародне співтовариство повинно консолідуватися у прагненні до того, щоб відновити спокій на території Сербської держави, тому що війни та насильство в будь-яких його проявах, де б вони не виникали, згубно відображаються на людях не тільки безпосередньо в зоні конфлікту, а й поза його межами.
Гадаю, що Україна, визначаючи свою позицію стосовно визнання Косова як незалежної держави, повинна врахувати, що Сербія – слов’янська країна, і нас пов’язують давні корені. І цим треба дорожити.
Віталій СНЯТОВСЬКИЙ, м. Одеса:
Так звана Косовська проблема була породжена тими силами, які зацікавлені в порушенні стабільності в Європі, у перегляді підсумків Другої світової війни. Сьогодні вона досягла апогею і, без перебільшення, розбурхала увесь світ. Звичайно ж, тут першу скрипку грають США, які прагнуть підсилити свій вплив на нашому континенті і не випадково відразу ж визнали незалежність Косова. Адже тепер ця держава буде танцювати під їхню дудку.
Особисто я вважаю, що Україна не повинна визнавати Косова, як незалежну державу. Наслідки такого визнання можуть відгукнутися і в Криму, і в Закарпатті, та й у Бессарабії, якщо врахувати позицію Румунії стосовно неї. Така моя думка.
Валентина, м. Миколаїв:
– Мені не до Косова, хоча про нього багато говорять і по радіо, і по телевізору. Я приїхала до Одеси, щоб купити те, що у вас дешевше, ніж у нас. Куплю тут, а в себе продам, якусь копійку зароблю. Отак і живу. Головне, щоб мир був, а ми не пропадемо, викрутимося. Ой, а ви що в газеті хочете надрукувати те, що скажу? Ну, тоді пишіть, що я просто Валентина, дрібний підприємець у вільній сфері з вищою філологічною освітою. Дай Боже, щоб в Україні не з’явилося своє Косово, щоб не палили будинки та машини. Дорожче за мир немає нічого.
Від редакції. Як бачимо, жоден з опитуваних не висловився за відділення Косова від Сербії. У попередній публікації (було відібрано 12 відповідей з 60, отриманих від респондентів, тому що багато було повторів) тільки в трьох відповідях, з посиланням на право будь-якої держави проголошення незалежності, висловлювалася підтримка відділення Косова від Сербії.
