Нещодавно до рук потрапила копія листа такого змісту: «Адміністрація та колектив лікарні дякують Вам за благодійну допомогу, яку Ви нам надали. Вона на даний час є своєчасною та необхідною. Ваша участь дозволить нам часткового забезпечити наших хворих збалансованим харчуванням. Ще раз дякуємо Вам за вашу чуйність та співчуття.
З повагою, головний лікар ООКПЛ № 1, заслужений лікар України Н.А. Романський».
Цей лист адресований генеральному директору приватного підприємства «Золотий трикутник» Віталію Рилову. Звичайно, виникло бажання познайомитися із колективом, який готовий прийти на допомогу ближньому, який опинився у біді. З’ясувалося, що це не перший жест доброї волі підприємців. Їхню турботу на собі відчули люди, які опинилися не з своєї волі і в інших бюджетних закладах, зокрема у Красносільському дитячому будинку інвалідів, Олександрівській психіатричній лікарні, а також ті, хто звільняється з місць позбавлення волі.
– Хотів би, щоб Ви нас правильно зрозуміли, – говорить Віталій Олександрович. – Цю допомогу надає не підприємство «Золотий трикутник», а особисто його працівники. Ми між собою так вирішили, що частину заробітної плати будемо направляти на благодійність. Загалом це виходить близько п’яти тисяч гривень на місяць.
А те, що у нашому списку опинилася Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1, – це теж не випадковість. Із цим закладом я познайомився під час минулих виборів до парламенту, коли я був головою дільничної виборчої комісії № 89. Побачивши, у якому стані перебувають хворі, не можна було залишатися байдужими. Тим більше, що лікарня в нашому Суворовському районі, де ми живемо й працюємо. У результаті за спільною згодою ми взяли шефство над її мешканцями. Окрім того, я член районної ради Партії регіонів, намагаюся залучити до цієї справи і своїх однопартіців. Тай, на мій погляд, кожний, хто у змозі, просто зобов’язаний ділитися своїм добром із знедоленими.
Треба сказати, що те, чим займається колектив «Золотого трикутника» повністю відповідає євангельським заповідям. І це не дивно, адже сам В. Рилов закінчив Протестантський університет за фахом «економіка», але поступово перейшов до Православ’я, переконавшись, що саме воно найближче стоїть до християнського вчення.
Про це він охоче говорить і зі знанням справи. Але мене більше цікавили проблеми економіки та підприємництва. Тому й попросив його розповісти, чим переважно займається «Золотий трикутник».
– В основному – це кредитування та консалтингові послуги у сфері нерухомості, – розповідає Віталій Олександрович. – До чого це зводиться у остаточному підсумку? Сьогодні в Україні зареєстровано понад сто сімдесят комерційних банків, серед них близько вісімдесяти в Одесі. З них близько двадцяти займається іпотечним кредитуванням. Звичайно, підприємцю дуже важко розібратися, який з них кращий. І наше завдання саме й полягає у тому, щоб дібрати нашим клієнтам підходящу для них кредитно-фінансову установу. Тобто, надаємо найрізноманітніші посередницькі послуги у фінансовій сфері, включаючи підготовку пакету документів для одержання кредиту. У нас, звичайно, укладено відповідні договори із низкою престижних комерційних банків, які ставляться до нас із великою довірою.
– А хіба тепер не в пошані прислів’я: довіряй, але перевіряй?
– Цю непросту місію й поклали на нас банки-партнери. Коли клієнт звертається до нас із проханням про надання допомоги в одержанні кредиту у банку, ми його прискіпливо вивчаємо, зокрема і його кредитну історію, чи немає за ним кримінальних або адміністративних порушень, чи не займався він розповсюдженням або збутом наркотичних речовин тощо. Ось ми зараз працюємо над пакетом документів на одержання тридцятимільйонного кредиту (показує містку теку), і на сімдесят відсотків впевнений, що цей кредит буде одержано, якщо, звичайно, не виникне якихось форс-мажорних обставин.
– Наприклад?
– Наприклад, Національний банк України, у зв’язку із зрослою кількістю неповернених кредитів, ініціює ухвалення закону про скасування довгострокових кредитів. Що це означає, кому й чим це загрожує? Передусім, постраждають клієнти банків. Тому що за великого короткострокового кредиту збільшаться щомісячні платежі банку. А це не усім по кишені. У підсумку скоротяться обсяги малого та середнього бізнесу, робочі місця і, звичайно, надходження до бюджетів усіх рівнів.
– А як взагалі сьогодні живеться бізнесу?
– Якщо сказати, що важко, отже, нічого не сказати. Візьмемо для прикладу наше підприємство. Для того, щоб нашому працівнику нарахувати заробітну плату у розмірі двохсот доларів, висловлюючись фігурально, нам необхідно заплатити сто десять доларів податків. Це не говорячи про решту податків та обов’язкові платежі. Тому люди і йдуть із бізнесу або ховаються, як кажуть, «у тінь». А це знову ж таки призводить до недоодержання бюджетами значних грошових коштів.
– Сьогодні багато й на усіх рівнях говориться щодо підтримки малого та середнього бізнесу. А між тим прилавки магазинів і ринків завалені імпортною продукцією, притому невисокої якості. Що, на Ваш погляд, необхідно зробити, щоб докорінно змінити ситуацію?
– Мені чомусь здається, що усі, хто говорить про це, знають, що і як, але нічого для цього не роблять. Або роблять усе навпаки, створюють такі умови, щоб бізнес не розвивався. І передусім це стосується непомірних податків. Не хотілося б у цій розмові торкатися політики, але, як відомо, економіка – це концентроване вираження політики.
Так от, у передвиборній програмі Партії регіонів передбачено було ухвалення низки законів, спрямованих на розвиток та підтримку малого і середнього підприємництва. Цей розділ так і називається «Зелену дорогу підприємництву». Що мається на увазі? Насамперед, звільнення, як мінімум на п’ять років, бізнесменів-початківців від податкового пресу. Інакше кажучи, дати їм можливість наростити м’язи, накопичити обігові кошти, розширити бізнес. І лише після цього обкладати їх податками, звичайно, у розумних межах. Але ці наміри, на жаль, залишилися нереалізованими, тому що партія опинилися у опозиції. І у зв’язку із цим, як мені здається, зменшилася ймовірність становлення середнього класу – опори соціально-економічних перетворень у країні.
– Що ж, на Вашу думку, робити у ситуації, що склалася?
– По можливості працювати, притому чесно, платити податки, займатися благодійністю і обстоювати свої права. І сподіватися на прихід кращих часів. Чи у Вас є якісь інші пропозиції?
– На жаль, немає. Хочу лише побажати Вам та Вашим колегам з бізнесу всіляких успіхів.
– Дякую.
