Одне з найважливіших питань, що розглядалися на XVI сесії обласної ради, - про виконання Програми соціально-економічного розвитку Одеської області за 2007 рік. Депутатам роздали докладний звіт, з доповіддю виступив начальник Головного управління економіки облдержадміністрації О.М. Гордієнко. Наведені у звіті дані свідчать про позитивні зрушення в економіці регіону. Не може не радувати те, що у минулому році промислове виробництво зросло на 16,5%, покращилася і низка інших показників.
Але дуже важливо й інше: відбувається це зростання за рахунок сучасних наукомістких галузей або тих, які були передовими 50-100 років тому? Найпростіший показник, що дозволяє це з'ясувати, – частка висотехнологічних галузей у продукції обробної промисловості. Частка таких галузей у 2002 році становила у нашому регіоні 6,6%, у 2005-му – 5,1%, а у минулому році – 4%. У цьому році вона зменшиться ще більше, оскільки запрацює нафтопереробний завод. Для порівняння – у розвинених країнах частка висотехнологічних галузей – 20-25%. Із 100 найбільших підприємств регіону до сфери високих технологій можна віднести, та й то із застереженнями, лише 4 машинобудівні заводи.
Останнім часом у машинобудуванні відбуваються певні зрушення. У минулому році виробництво в галузі зросло майже у півтора раза. Проте практично весь приріст забезпечив автоскладальний завод в Іллічівську. Але у зв'язку з вступом до СОТ митний збір знижуватиметься, і через кілька років буде вигідніше ввозити готові машини.
Звичайно, ці дані відображують результати діяльності у минулому. Можливо, підприємства регіону активно впроваджують інновації, і якісні зрушення відбудуться у найближчому майбутньому? На жаль. У 2002 році інновації впроваджували 114 підприємств, а у 2006 – 43 (з 19 тисяч, що діють у регіоні).
За минулий рік дані про інноваційну діяльність є тільки щодо промисловості. У січні-вересні 2007 року в Одеській області було 25 інноваційно-активних підприємств, у півтора раза менше, ніж у відповідному періоді 2006 року. Інноваційною діяльністю займалися у нашому регіоні 6,2% всіх промислових підприємств. Для порівняння: у Києві – 28,4%, у Харківській області – 16,2%, по країні в цілому частка інноваційно активних промислових підприємств становила 8,3%. За таких тенденцій через кілька років у нашій області не буде жодного інноваційно орієнтованого підприємства.
Світовий досвід свідчить, що значна частина нових продуктів – від кулькової ручки до персонального комп'ютера – створено у малих інноваційних фірмах. Поява аналогічних нововведень нам не загрожує, оскільки у 2002 році в Одеській області діяли 19 інноваційних малих підприємств, а у 2006 році – одне. Не порівнюватиму з країнами заходу, візьму більш близький до наших умов досвід Росії. Лише в одному районі Новосибірська, де розташоване Академмістечко, понад 200 малих інноваційних фірм. Близько 1000 таких підприємств працюють у Москві. При цьому керівництво міста вважає, що цього недостатньо, і ухвалило програму підтримки і розвитку малого підприємництва в інноваційній сфері, на здійснення якої надано великі солідні кошти. А у нас малий інноваційний бізнес поділив долю динозаврів, і нікого це не турбує.
У сфері інформаційних технологій у нашому регіоні діє 190 дрібних фірм, на яких зайнято 1300 осіб. Для порівняння: у харчовій промисловості – 22 тисячі працюючих, у торгівлі – понад 200 тисяч. У Стратегії економічного та соціального розвитку Одеської області на період до 2015 року поставлено завдання – створити зони пріоритетного розвитку інформаційних технологій за схемою «Силіконової долини». Але нічого для цього поки що не робиться.
Складається парадоксальна ситуація. У нашій області майже 100 наукових закладів, включаючи вузи. Тисячі науковців, одних академіків різних академій близько 200 осіб. Чому ж економіка регіону не використовує результати їхніх досліджень? Недарма кажуть, що наука – задоволення своєї цікавості за рахунок держави. Звичайно, кращі розробки впроваджуються – у США, Ізраїлі, Росії, Китаї, але не в нас.
Багато що, безперечно, визначається загальною ситуацією в країні. Багато що, але далеко не все. Донедавна діяла регіональна програма науково-технічного і інноваційного розвитку на 2004 – 2007 роки, але на її здійснення з бюджету не було надано жодної копійки. Постійна комісія обласної ради з питань економіки, членом якої я є, зверталася до облдержадміністрації з пропозицією розробити нову програму, але одержала відповідь, що цей документ буде ухвалено лише після затвердження відповідної державної програми.
У той же час на програму сприяння залучення інвестицій кошти надаються (у поточному році передбачено 326 тисяч грн), для іноземних інвесторів провадяться форуми та інші заходи. Розумію важливість залучення інвестицій з-за кордону, але тут усталився певний стиль мислення. Сидимо й чекаємо, коли приїдуть інвестори з мішками грошей і підніматимуть нашу економіку. При цьому нічого не робиться для того, щоб наші таланти змогли впровадити свої розробки. А в Китаї створили спеціальні технопарки – бази російсько-китайської та українсько-китайської співпраці. У них існує ефективна інфраструктура, підприємства, створені вченими з країн СНД, одержують значні пільги.
Світовий досвід свідчить, що ефективним засобом підтримки малого інноваційного підприємництва є бізнес-інкубатори. У США 500 таких структур, у Великій Британії – понад 100. В Україні – 70, хоча більша частина переживає організаційний період. Жодного бізнес-інкубатора немає у трьох регіонах, включаючи Одеську область.
Про ставлення в нас до цих питань свідчить ще один факт. Для Державного агентства інвестицій і інновацій в Одесі не змогли знайти навіть приміщення. В результаті Чорноморський регіональний центр інноваційного розвитку створено у Миколаєві.
У Стратегії соціально-економічного розвитку до 2015 року намічено амбіційну мету – перетворити Одеську область у регіон сучасних інноваційних технологій. На жаль, поки що економіка регіону рухається у протилежному напрямі. Є Стратегія розвитку, є програми розвитку, але немає самого розвитку економіки. Відбувається тільки кількісне зростання, а якісні зрушення відсутні.
У нас є два шляхи: або, як і раніше, обмежимося деклараціями і у недалекому майбутньому житимемо за рахунок «7-го кілометра» і Лукойла з припортовим заводом; або ж спробуємо задіяти наше головне багатство – інтелектуальний потенціал.
Для цього необхідні, насамперед, політична воля керівництва регіону і дієва програма інноваційного розвитку.
