Першим правителем, про якого збереглися згадки як про борця з корупцією, був Урукагіна – шумерський цар міста-держави Лагаша у другій половині ХХІV ст. до н.е. Незважаючи на жорстокі покарання за корупцію, боротьба з нею не давала бажаних результатів. У кращому разі вдавалося запобігти найбільш небезпечним злочинам, а на рівні дрібної розтрати і хабарів корупція була масовою.
Перший трактат з обговоренням корупції – «Артхашастра» – написав під псевдонімом Каутілья один із міністрів Бхарати (Індії) в ІVст. до н. е. У ньому він зробив песимістичний висновок, що «майно царя не може не бути привласнене тими, хто наглядає за цим майном». Особливе занепокоєння викликала продажність суддів, оскільки саме вона призводила до незаконного перерозподілу власності і бажання розв’язати проблему поза правовим полем…
З метою дослідження в рамках проекту «Сприяння активній участі громадян України в протидії корупції «Гідна Україна», методом індивідуального (face-to-face) інтерв’ю було опитано 2032 респонденти, що мешкають у селах, селищах міського типу та містах усіх областей України, а також у місті Києві.
Метою дослідження було оцінити знання, уявлення, актуальні думки та погляди дорослого населення України стосовно поширеності корупції у судовій системі загалом, і серед окремих агентів та при здійсненні окремих функцій судової системи зокрема; ефективності заходів уряду зі зниження корупції у судовій системі.
Абсолютна більшість опитаних переконана у корумпованості судової системи!
На думку опитаних, корупція є поширеною серед усіх агентів судової системи. Найбільш корумпованими опитані вважають суддів і прокурорів, дещо менш корумпованими – адвокатів і співробітників суду.
Більшість опитаних вважає, що заходи уряду зі зниження корупції у судовій системі неефективні.
Більшість дорослого населення в Україні переконана в поширеності корупції в українській судовій системі загалом, і серед окремих агентів та при здійсненні деяких функцій судової системи зокрема.
Найбільш корумпованою судову систему вважають мешканці південних областей, дещо менше – мешканці західних областей України.
Абсолютна більшість опитаних (81% із 87% тих, хто зміг дати відповідь на відповідне запитання) вважають урядові заходи, спрямовані на зниження рівня корупції у судовій системі, тією чи іншою мірою неефективними.
Наведені нижче форми корупції насамперед стосуються суддів, але у разі адміністративних правопорушень можуть стосуватися і посадових осіб, вповноважених розглядати відповідні справи (органи внутрішніх справ, органи пожежного нагляду, податкові та митні органи тощо).
«Вилки» в законодавстві. Деякі норми дозволяють судді вибирати між м’якою и жорсткою мірами покарання, щоб він міг максимально врахувати ступінь вини, тяжкість правопорушення та інші обставини. При цьому у судді з’являється важель впливу на правопорушника. Що більша різниця між верхнім и нижнім рівнем покарання, то більший хабар буде готовий заплатити громадянин.
Альтернативне адміністративне покарання. Існують норми права з призначенням альтернативного адміністративного покарання, наприклад, штраф чи арешт. Від більшості норм-«вилок» їх відрізняє не тільки ширший діапазон покарань (і, відповідно, сильніша мотивація у порушника дати хабара), а й те, що правосуддя здійснюють представники виконавчої, а не судової влади. Більшість юристів вважають, що використання санкцій подібного виду виправдано тільки в кримінальному судовому процесі, а в процесі адміністративному має мало підстав: «По-перше, кримінальний судовий процес побудований на принципах відкритості (гласності) і безпосереднього втручання. При адміністративному процесі громадянин в більшості випадків залишається віч-на-віч з представником влади. По-друге, навіть найвища міра покарання за адміністративне правопорушення не настільки тяжка, як в кримінальному судочинстві, щоб її було варто диференціювати».
Перекваліфікація складу правопорушення.
Іншим різновидом «вилок» є дублювання складу правопорушення в різних кодексах. Це відкриває можливості для перекваліфікації скоєного злочину в більш м’яку категорію (наприклад, із кримінального в адміністративне або в цивільне) чи, навпаки, у більш тяжчу категорію. Розмежувати злочини та інші правопорушення часто важко через «розмитість» формулювань законодавства і в таких ситуаціях судді (або посадові особи) приймають рішення на власний розсуд, що відкриває можливості для хабарів та здирництва.
…Недарма провідні релігії із усіх видів корупції засуджують насамперед підкуп суддів: «Не привласнюйте незаконно майно інших людей і не підкуповуйте суддів, щоб зробити своїм те, що вам не належить». (Коран 2:188)
