НА СХОДІ УКРАЇНИ ВИНАЙШЛИ НОВИЙ ВИД БІОПАЛИВА
У важкодоступних районах Гвінеї своєрідною валютою служать... свині. Аборигени переконані: що більше в людини свиней, то вона заможніша. Свинями тут розраховуються, купуючи землю, дружину й інші цінності.
У нас, на відміну від африканців, зазначених тварин останнім часом воліють пускати під ніж. Через що поголів’я українських свиней протягом 2007 року скоротилося на цілий мільйон. Незважаючи на це, агробізнесмени сподіваються: на місце «загубленого» торік мільйона хрюшок незабаром прийдуть два, а то й більше мільйонів їхніх родичів. А допоможуть у відродженні свинарства олігархи, що скупили українські автозаводи вкупі з мережею автозаправок.
Надзвичайний оптимізм аграріїв викликаний успішним випробуванням автомобілів, що працюють на біопаливі зі ...свинячого сала. Як виявилося, «головний стратегічний продукт» України дуже підходить для виготовлення чудового автопального.
Напружений науковий пошук у даному напрямі понад два роки провадили вчені Харківського політехнічного університету. На кафедрі двигунів внутрішнього згоряння випробували безліч видів біомаси, здатної згодом замінити традиційне біопаливо з ріпаку. Справа в тім, що на Заході, зокрема в Німеччині, усе голосніше лунають голоси про шкоду для навколишнього середовища «ріпакового біобуму». Мовляв, у гонитві за надприбутками тамтешні фермери віддають під посіви перспективної культури усе більше й більше площ; земля внаслідок такої бездумної й безжалісної експлуатації виснажується...
Доки в першій столиці крок за кроком наближалися до оптимальної формули диво-палива, у Луганській області науковців зі ступенями випередив досі нікому невідомий тандем сільських винахідників. Володимир Карський і Олександр Терновський із села Марківки вивели сорт сало-бензину, що перевищує за калорійністю й екобезпекою звичайний. На першому етапі жир розтоплюють, потім спеціальним каталізатором доводять його до стану «горючки».
Перші кілька літрів новинки винахідники попросили протестувати німецьких фахівців, що домоглися успіху у ріпаковій проблематиці. І одержали авторитетний вердикт: паливо зі свинячо-ялового жиру навіть ефективніше, ніж виготовлене з ріпаку.
Як вдалося довідатися «ОВ», перші досліди із салом у сільському міні-цеху Марківки почали провадити ще три роки тому (тобто раніше, ніж у Харківському політеху). Сировини для експериментів завжди було в надлишку, адже для нового біодизельного палива зовсім необов’язково застосовувати продукт першого сорту, згодяться і відходи м’ясокомбінату.
Олександр Терновський для ходових випробувань ризикнув власним автомобілем «Форд-Транзит»: «Двигун працює чистіше. Витрата палива менша 35 літрів на 670 км. Фактично готовий перейти на сало-бензин хоч зараз, – були б тільки спеціальні зимові присадки...»
Ідея домішування у дизпаливо відходів м’ясокомбінатів – взагалі не зовсім українська. У деяких європейських країнах свинячий жир у солярку теж пробують додавати, відповідно, вартість такого палива для споживачів зменшується. В Африці, подейкують, в особливо спекотні дні солярку й взагалі розмішують із продуктом у чистому вигляді.
У теперішній Україні відходів м’ясопереробки цілком достатньо, торік кілограм непридатної сировини коштував менше 2 гривень.
Що буде із цінами у 2008-му, ніхто не загадує. Поки що за яловичину на наших ринках просять 35 гривень, за кілограм свинини – 40. Судячи з того, як подорожчала олія (відповідно, і олія з ріпаку), свинячі обрізки теж можуть підскочити в ціні. І тоді смілива ідея марківських умільців не матиме продовження. Кому захочеться розміщувати в їхньому міні-цеху більш-менш солідне замовлення?..
«ОВ» у цьому зв’язку поцікавилися прогнозами знавців українського агроринку. Директор компанії «ПроАгро» Микола Верницький упевнений: значне подорожчання м’ясопродуктів, принаймні, до кінця поточного року нашим співвітчизникам не загрожує. Його думку поділяють і інші вітчизняні експерти.
Наостанок – знову про гвінейські традиції. У цій місцевості для того, щоб стати «людиною зі ступенем» – так у них прийнято називати шанованих людей – недостатньо мати землю, будинки й декількох дружин. Це високе звання присвоюється тим, хто почастує все село свининою. Як правило, гулянки тривають день і ніч, під ніж ідуть десятки тварин, спеціально вирощених для цього.
У нас кілька діб підряд святкують хіба що весілля. Та й то не завжди й не скрізь. Зараз, у зв’язку з Великим постом, весілля ніхто не грає. Та у випадку якщо країна справді налагодить виробництво бензину з домішкою сала, обмеження споживання «стратегічного національного продукту», чого доброго, позначиться й на вмісті святкових столів. Хто ж захоче поглинати сировину, навколо якої, в переносному значенні, так гучно тріскотять асигнації?..
