Моя випадкова попутниця у поїзді «Харків – Одеса», розповідаючи про свого батька-селянина, з гордістю повідомила: «Він у мене, хоч і пенсіонер, такий активний, все просить бензопилу купити. Мовляв, буду у посадці дрова заготовляти на наступну зиму!» Буденна, рядова ситуація, що стала звичною і у нас, на півдні України.
Ми стоїмо з директором Березівського лісового господарства Олексієм Гіренком та лісником Олександром Синяковим у посадці неподалік від селища Жовтнівки. Тиша. Виноградник під навислим сірим небом. І пеньки замість молодих дубків. Сучасні бензопили працюють швидко і якісно... Чому ж громадяни знищують лісонасадження? Можливо, підопічні Олексія Афанасійовича мало дров заготовляють? Їдемо до лісництва. А там – стоси дров, що лежать із зими.
– Не треба думати, що заготівля відбувається хаотично, – пояснює О. Гіренко. – Заходи щодо рубки намічає Київська лісовпорядна експедиція. У минулому році ми заготували майже 2,5 тисячі кубометрів лісу, план на поточний – 1 800. Отож, після зими у нас залишилося шістсот "кубів" дров! Вирубують, тому що платити не хочуть. Ціна? Один кубічний метр коштував від дев'яноста до ста сорока гривень, залежно від твердості породи.
Крім таких "дроворубів", ще одна багаторічна біда Березівського району – підпалювання очерету у плавнях, сухої трави в лісах і стерні на ріллі. Під час розпаювання земель якось забули про пожежні смуги між полями та лісопосадками. Зрозуміло, аграрії орють впритул до дерев. Загорілася (звичайно з волі людини) стерня – чекай пожежі у лісі. Земля приватна, та й знайти винуватця загоряння практично неможливо.
Окрема пісня – випасання тварин. За словами директора лісництва, у середньому на одну корову в районі припадає кілька десятків гектарів пасовищ. Але розташовані вони на схилах, у незручних місцях, та й трава там швидко вигорає на сонці. Зовсім інша картина у лісі, де тінь і вологий ґрунт! Щоправда, є деякі "побічні ефекти". Наприклад, той факт, що худоба завдає великої шкоди молодим насадженням. А ще люди підпалюють сушняк у посадці або очерет у плавнях, щоб дати ріст свіжій траві для випасання. Підсумок – тисячі квадратних метрів випаленої землі. У минулому році біля села Донська Балка пожежа знищила десять гектарів плавнів. Гине не лише флора, але і фауна. Березівське лісове господарство готове до ліквідації загорянь, а от запобігти їм не може.
У тих нечастих випадках, коли спіймані за руку зловмисники постають перед судом, справи найчастіше розвалюються. Тому що свідків пригоди немає. Лісгосп бореться з неподобствами і запобіжними заходами, і за допомогою роз'яснювальної роботи.
І тут починаються свої "але". Головне у попередженні вищезгаданих порушень – мобільність. Техніка у Березівському лісовому господарстві (а воно обслуговує і Миколаївський район) застаріла. Півтора роки тому придбали вантажопасажирський УАЗ, вік решти машин перевищує двадцять років. Загалом, ремонт за ремонтом. Інша біда – існуюча система закупівель. Директор лісгоспу розповів, що Тендерна палата протягом трьох місяців не публікувала оголошення про початок торгів з придбання пального для лісового господарства. Ще дев'яносто днів тяглася сама процедура закупівлі. У підсумку півроку підприємство працювало без пального. Викручувалися, як могли: позичали, просили допомогти аграріїв. Ніби сторонні люди, а допомагали. А ось рідна держава... Втім, ми ще згадаємо її всує.
Тепер про кадри. На два райони – чотири лісництва, працівників лісової охорони поки що вистачає. Уявіть, що лісник помітив громадянина, який незаконно вирубує дерево. За інструкцією співробітник лісгоспу повинен відвезти його до міліції. А якщо той прогнозовано відмовиться? Можна викликати наряд. Але поки прибудуть правоохоронці, порушника й слід прохолоне. Хіба що до дерева його прив'язати. До речі, а ви знаєте, що лісникам належить табельна зброя? Тільки от Олексій Гіренко вирішив не видавати її на руки. Тому що вже були випадки нападу на співробітників з метою заволодіння пістолетами. Вихід такий: створити мобільні групи лісгоспу за участю міліції та екологічної служби. Але знову ж – гроші, транспорт і пальне! Замкнуте коло номер один.
Ще один головний біль – "нічийні" ліси. Справа у тому, що сільські ради завершили передачу Березівському лісгоспу двох з половиною тисяч гектарів лісових угідь. Все зафіксовано, але в натурі не передано: спеціальний інститут повинен провести земельно-організаційні роботи і видати О. Гіренку державні акти.
Кошти на це повинен переказати Мінфін, тому що згадані лісонасадження переходять у власність держави. Грошей немає, актів теж, ліси ніби передано, але не прийнято. Охороняти додаткові 2,5 тисячі га немає кому. У Держлісгоспу вже готовий новий штатний розклад, але відіслати його до Кабміну на затвердження можна лише після остаточного прийняття колишніх сільрадівських лісів. Замкнуте коло номер два.
Втім, боротьба з порушниками – зовсім не єдине заняття лісгоспу. У цьому році співробітники господарства висадили близько півтора мільйона сіянців. До речі, збирання насіння у лісі – робота трудомістка, що виконується вручну. Наприклад, із шести тонн шишок виходить близько 150 кілограмів насіння. Підприємство постійно робить заявки у центр зайнятості на сезонних робітників. Роботи з березня по листопад вистачає – крім збирання насіння, це садіння, культивація, інші заходи щодо догляду. Зарплата в тимчасового робітника, з урахуванням виробітку денної норми, становить до дев'ятисот гривень на місяць. Охочих не густо.
Між іншим, у штатних співробітників лісової охорони середня зарплата "підповзла" до семисот гривень. Чи вистачає цих грошей для чесної служби? На це директор лісгоспу відверто говорить:
– Є сенс підкуповувати лісників у тих регіонах, де незаконно вирубується промисловий ліс. Ось там роздолля! У нас, на щастя або нещастя, інша зона лісів.
Поговоривши про "батіг", згадаємо й про "пряник". Керівництво лісового господарства провадить роз'яснювальну роботу: публікує статті в газетах, розвішує плакати відповідного змісту. При мені до "уазика" вантажили баннер для розміщення на біг-борді. При Березівській ЗОШ № 1 є шкільне лісництво, яким керує вчитель біології. Лісник провадить екскурсії для учнів – ентузіастів.
У районах пройшла акція "Майбутнє лісу – у твоїх руках!", під час якої школярі писали твори й малювали картини на лісову тематику. Авторам кращих робіт були вручені подарунки. Як у пісні: "Лишь бы все, это все не напрасно было..."
...Маленькі сіянці дерев виглядають дуже красиво. Ніжні, чисті, як душа дитини. Минають роки. І людина раптом виявляє, що її душа потемніла і висохла. Як пеньок від безжалісно зрубаного колись молодого дубка.
