ДО ПАРЛАМЕНТУ ЗНОВ ПОЧАЛИ НОСИТИ... ВАЛІЗИ ГРОШЕЙ
6 червня, якраз на День журналіста, моїм колегам "подарували" чудову тему для гонорарів. Суть її проста: уперше за час існування й без того хиткої парламентської більшості "НУ" – "НС" та БЮТ майже втратили оту зовсім незначну перевагу в 1 (один) депутатський голос. Коли спікер ВР Яценюк зачитував щойно подані Юрієм Бутом та Ігорем Рибаковим заяви про їхній добровільний вихід з так званої більшості, депутати від Партії регіонів, які оточили Арсенія Петровича, аби не пустити його до "керівного" місця в президії, реагували досить рідкими оплесками, що наводить на думку про безсумнівний зв’язок Бута й Рибакова як з очільниками ПР, так і з Секретаріатом Президента, без відома якого жоден із коаліціянтів не наважився б на подібний, небездоганний з юридичної точки зору, демарш.
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович, втім, заперечив факт "грошового стимулювання" за рахунок ПР вчинку двох колег з вищого законодавчого органу. На думку Віктора Федоровича, те, що трапилося, – "звичайний політичний процес". Не більше.
Підлеглий і однопартієць Януковича Сергій Льовочкін (нагадаю: він є ймовірним претендентом на посаду першого віце-спікера у цьому скликанні ВР) вважає, що Арсеній Яценюк має "офіційно оголосити про розпад коаліції на наступному пленарному засіданні парламенту. Адже Арсеній Петрович – економіст і юрист – добре знає, чим 225 відрізняється від 227".
– Ми наполягатимемо, щоб спікер вчинив згідно з законом, – додав С. Льовочкін.
Маючи усього 225 голосів, правляча коаліція, на перший погляд, справді більше не може вважати себе "керівною й спрямовуючою силою українського суспільства". І підлягає або терміновому переформатуванню, або повній і остаточній "здачі позицій". Що означає відставку усього складу уряду на чолі з Юлією Тимошенко і призначенню позачергових виборів до ВР.
Та Глава держави, від якого наразі залежить подальший розвиток політичних подій, упевнено відкидає й перший, й другий варіанти. За Ющенком, нічого екстраординарного 6 червня не трапилося, коаліція як існувала, так і існуватиме.
Зрозуміти Віктора Андрійовича, звичайно ж, можна.
А з метою донести до народних мас усю глибину задуму, народженого на Банковій, народний депутат від БЮТ, радник Прем’єр-міністра з енергетичних питань Олекса Гудима порадив придивитися... до свого досвідченого колеги по парламенту Івана Плюща: "Сьогодні він однією ногою у більшості, іншою – у меншості. Голос Плюща вирішальний. Та що він робитиме і як голосуватиме? Очевидно, гулятиме, як кіт. Зрозуміло, що нині цей голос коштує мільярд, два чи три. Але я йому співчуваю...".
(Нагадаю: Іван Степанович Плющ – донедавна єдиний з депутатів від Блоку "Наша Україна" – "Народна самооборона", який не погодився увійти до коаліції разом із Блоком Юлії Тимошенко).
Прокоментувати подію та її можливі наслідки "ОВ" попросили трьох відомих в Україні експертів з політичних питань.
Ігор Жданов, керівник аналітичного центру "Відкрита політика":
– Вихід Бута із Рибаковим із коаліційної угоди насправді нічого не означає. Бо, відповідно до Конституції, в Україні не може бути індивідуального членства в коаліції, так само як не може бути й індивідуального виходу з неї. Рішення про створення теперішньої Демократичної коаліції у складі "НУ"-"НС" та БЮТ приймалося на основі узгоджених позицій обох фракцій. Відповідно, заяви зазначених депутатів могли б містити прохання про виключення їх із складу "НУ" – "НС" та БЮТ відповідно; це передбачає позбавлення Бута і Рибакова депутатських мандатів. Рішення ж про вихід з коаліційної угоди має право приймати лише весь склад парламентської фракції. Не впевнений, що воно наразі навіть теоретично могло б бути таким.
– Тобто, після зменшення кількісного складу коаліції Юлія Тимошенко, як і раніше, залишатиметься Главою уряду?
– Можливо, статус Юлії Володимирівни зміниться, вона йменуватиметься "в.о. Прем’єр-міністра". Але це можливе лише після відповідного Указу Глави держави про призначення дочасних виборів. Теоретичний термін його появи – 60 днів після оголошення про припинення існування парламентської більшості.
– Чому саме 6 червня Бут із Рибаковим скерували Яценюку свої заяви? Чи не пов’язане це зі змінами у керівництві Фонду державного майна, що мали б відбутися в останній день пленарного тижня?
– Зв’язок між проанонсованою у четвер зміною керівника ФДМ та "продовженням процесу приватизації", безумовно, простежується. Як відомо, замість Андрія Портнова БЮТ запропонував його тезку Кожем’якіна. Та прихід замість Семенюк-Самсоненко генерала СБУ нині – неактуальний. І не лише тому, що Партія регіонів усіляко заважатиме цій "ротації". Всім стало зрозуміло: відправити Семенюк-Самсоненко у відставку неможливо: не вистачає голосів. Цілком зрозуміло й наступне: з таким "підтекстом" не буде здійснено й програму приватизації "по-тимошенківськи". Головні акценти будуть зміщені у політичну сферу і будуть пов’язані із формуванням/неформуванням нової коаліції, з кризою взаємин між урядом та СП. Саме навколо цього й формуватимуться основні політичні події. На жаль, наші еліти вкотре довели, що вони нездатні знаходити компроміс, що вони не можуть домовлятись. Вони пішли у війну "всі проти всіх"; національні ж інтереси лишилися на другому плані...
– Напередодні скандального виходу з коаліції двох "перебіжчиків" деякі ЗМІ повідомили про можливе призначення Рибакова на посаду голови Держмитслужби. Паралельно сповістили, ніби пан Ігор, їздячи регіонами як "парламентський уповноважений" по боротьбі з контрабандою, безсоромно вимагає хабарі у деяких митних "генералів". Зокрема, подальше перебування на посаді Йосипа Штроблі, начальника Чопської митниці, Ігор Рибаков оцінив у 200 тис. євро. Після того як отетерілий від такого нахабства Штробля покликав до свого кабінету свідків, Рибаков буцімто...з’їв записку із сумою бажаного хабаря...
– Впродовж шести місяців, що минули від початку суворішого контролювання перетину Держкордону, держава отримала зборів щонайменше удвічі більше, ніж до цього. Програма "Контрабанда – стоп!", безперечно, дала відповідний результат. Внаслідок цього Валерія Хорошковського (теперішнього главу Держмитслужби – авт.) стали називати "успішним державним менеджером" і на Банковій, і на Грушевського, причому по обидві боки цієї вулиці.
Поряд з цим, "прив’язка" до можливої відставки Хорошковського, на мій погляд, є засобом політичного "прикриття" виходу Рибакова зі складу коаліції. А ще – ініціатива наступу на уряд Ю. Тимошенко.
Олег Медведєв, політтехнолог:
– Оскільки наша розмова торкнулася Ігоря Рибакова, зазначу у зв’язку з цим дві речі. По-перше, найуспішніше програма "Контрабанда-стоп!" "пройшлася" саме по Одеській області – регіону, від якого, за дивним збігом обставин, і є депутатом пан Рибаков. Іще один не менш дивний збіг обставин: впродовж останніх двох тижнів деякі українські ЗМІ, зокрема ділова преса, повідомляли про те, ніби Ю. Тимошенко вкрай незадоволена роботою Хорошковського. Замість нього пані Юлія начебто готова поставити "над митницею" свого соратника Рибакова.
– ...який насправді таким (себто соратником) не є...
– Ниточки від Рибакова й Бута йдуть в один центр. Під назвою "Єдиний Центр". Те, що "напарником" Рибакову обрали саме представника "Народної самооборони", є спеціальної інформаційною технологією. Гадаю, зрозуміло, для чого це зроблено. У "ЄЦ" безпомилково визначили дві найслабкіші ланки серед представників "НС" та БЮТ. До речі, кілька тижнів тому з’явилася інформація про те, що перемовини щодо можливого виходу зі складу коаліції ведуться із приблизно десятьма депутатами від Блоку Юлії Тимошенко.
– Чи вплинули на рішучість Рибакова та Бута жваво обговорювані останнім часом питання "приватизації по-тимошенківськи"?
– Звісно, питання приватизації були і є одним з чинників формування і переформатування коаліції. На прикладі "Криворіжсталі" вони мають бути "дорогими" для бюджету і коштувати великі гроші. На прикладі тієї ж "Криворіжсталі"-2004 та "Дніпроенерго"-2005, водночас, видно, що підприємства роздаються "своїм" і "задурно" для бюджету. Зрозуміло, що інші економічні гравці, зосереджені переважно у Партії регіонів, не зацікавлені в таких "оновлених правилах приватизації".
– Ви зауважили, що ниточки від обох "перебіжчиків" ведуть до "Єдиного Центру". Чи означає це, ніби ідею прискорення переформатування правлячої коаліції підтримують лише там? Тобто, "не вище"?
– Курс на прискорене переформатування коаліції узятий саме Віктором Андрійовичем. Та попри цей безперечний факт, події, що мали місце 6 червня, суттєво послабили позиції Ющенка у сусідів. Напередодні цих переговорів з новим лідером Росії Дмитро Медведєв, нагадаю, пообіцяв Главі нашої держави "складну розмову". Маючи ж за спиною напіврозвалену правлячу коаліцію, вести перемовини з керівником великої північної держави не є приємною справою...
Володимир Фесенко, керівник Центру прикладних політичних досліджень "Пента":
– Після демонстративного виходу з коаліції Бута і Рибакова керівники фракції БЮТ та "НУ"-"НС" Іван Кириленко та В’ячеслав Кириленко можуть звернутись за роз’ясненням ситуації до Конституційного суду. Можуть спробувати іще раз поговорити з "перебіжчиками", аби ті відкликали свої заяви. Можливо також, що обидва звернуться до Івана Степановича Плюща з настійливим проханням увійти до коаліції...
У ВР за цей час нічого серйозного може й не трапитись, позаяк парламент цілком може існувати й у безкоаліційному форматі. Все залежатиме від політичної кон’юнктури, від того, вигідно чи невигідно провадити дострокові вибори.
– Якщо Президент – після невдалих консультацій із керівниками фракцій та зірваних спроб утворити нову коаліцію – все ж оголосить дату дочасних виборів, хто матиме на них найліпші шанси?
– Згідно з останніми соціологічними дослідженнями, Партія регіонів та особисто Віктор Янукович обійшли БЮТ і Юлію Тимошенко. З другого боку, падіння рейтингу Юлії Володимирівни припинилося. Є також дослідження, де БЮТ та ПР – на однаковій позиції. Це робить ситуацію неоднозначною й ризикованою для усіх провідних політичних сил. Тобто невідомо, хто виграє на можливих парламентських виборах. Відомо, що Тимошенко і БЮТ завжди помітно "додають" у фінальній частині будь-якої з передвиборчих кампаній. З іншого боку, київські вибори продемонстрували – вперше! – припинення зростання рейтингу БЮТ, а то й навіть його падіння...
Тому й вирішили супротивники Тимошенко скористатись теперішньою ситуацією. Чекати далі, доки становище навколо БЮТ стабілізується і рейтинги Юлії Володимирівни знов поповзуть вгору, було б для них згубно. Тому вирішили діяти негайно.
У наступних виборах свій резон може бути в кожної з політичних сил. Не лише у БЮТ.
Партія регіонів, наприклад, може сподіватися на створення після виборів нової парламентської коаліції.
Є певні підстави на покращення рейтингу і у Блока Литвина.
Себто – є ризики, але й є певні можливості. Тому десь місяць вирішуватимуть: або створювати нову коаліцію у Верховній Раді – або (якщо не вдасться), робити ставку на позачергові парламентські вибори.
– Хто, на Вашу думку, увійде до складу нової коаліції?
– Питання просте – і водночас дуже складне. З одного боку, кількість "гравців", тобто парламентських фракцій, обмежена. З іншого – не можна, приміром, казати, ніби більшість депутатів від "НУ" – "НС" зможе погодитись на створення парламентської коаліції з Партією регіонів. Не може бути такої коаліції із Блоком "НУ" – "НС"-2 – з-за суто математичних причин (себто, для створення парламентської більшості буде замало депутатів – авт.). Якщо ж припустити, що "НУ"-"НС" буде зруйновано і її "уламки" створюватимуть окремі фракції (наприклад, фракцію "Єдиний Центр"), тоді треба порахувати, хто може увійти до нової коаліції, чи вистачить депутатських мандатів.
Якщо брати за "базову" Партію регіонів, – в якості союзників можливі Компартія, Блок Литвина. А далі починаються питання. Зокрема, щодо депутатів-членів фракції "НУ"-"НС", котрі нині входять до складу "ЄЦ": бо вони завжди були проти перебування в одній коаліції з комуністами.
– Як довго триватиме "безкоаліційне існування" Верховної Ради?
– Це залежить від того, коли з’явиться Указ Президента України щодо розпуску ВР і призначення дати наступних дочасних виборів. В принципі, впродовж місяця з дня припинення існування нинішньої коаліції може тривати процес формування нової коаліції. Якщо цього не відбудеться, Президент може вдатися до консультацій зі спікером ВР та керівниками фракцій, що її складають. Якийсь час іще ВР може проіснувати у безкоаліційному режимі... Відлік часу почнеться від офіційного Указу Президента.
– І коли, в такому разі, відбудуться вибори?
– Гадаю, що вони будуть восени.
– Чи може статися, що Президент виконає свою відому обіцянку щодо неможливості проведення у найближчі роки парламентських виборів, окрім як у терміни, передбачені нині діючою Конституцією?
– Наразі в вітчизняному законодавстві не існує жодної норми, яка б визначала тривалість "життя без парламентської більшості". Справа в тім, що Президент може – але не зобов’язаний! – через місяць після спроб створити нову коаліцію вдатися до зазначених вище кроків. Якщо Верховна Рада у безкоаліційному режимі прийматиме законодавчі акти – Президент, спікер та лідери фракцій можуть один одному запропонувати: "А давайте так попрацюємо!". У цьому, безумовно, є сенс. Люди втомлені від виборів...
