У нинішньому році минає двадцять років, як Віктору Олександровичу Кошелапу правління тодішнього колгоспу «Україна», де він працював, довірило новенького «ЗІЛа-130». І хоча минуло вже чимало часу, але ця машина має вигляд такий, неначе нещодавно зійшла із заводського конвеєра. Ще б пак! Адже закріплена вона за вмілим господарем, людиною, яка любить техніку, сповна віддається роботі.
І тепер, коли після кількаразової реорганізації господарства було створено СТОВ «Прогрес-Плюс», цей водій не залишив свого автомобіля, а далі трудиться у колективі, до якого влився майже тридцять п’ять років тому.
Як починався трудовий шлях цього автомобіліста? Не відрізнявся Віктор нічим від своїх ширяївських однолітків. Як і більшість підлітків, ще зі шкільної лави захоплювався машинами. Навіть частенько говорив своєму батькові Олександру Івановичу, який працював їздовим у тракторній бригаді і довозив пальне у поле до тракторів і комбайнів:
– Коли виросту, то не буду управляти кіньми так, як ти, а сяду за кермо автомашини. Так воно і сталося.
Віктор Олександрович був і є найактивнішим під час перевезень врожаю з поля на тік, транспортування різноманітних сільгоспвантажів, зокрема, мінеральних добрив, насіння, зерна на хлібоприймальні пункти. Одне слово, він на надійному автомобілі постійно в дорозі.
За свою багаторічну невтомну працю цей водій неодноразово нагороджувався Почесними грамотами, грошовими преміями. Він був і до сьогодні залишається одним з кращих трудівників господарства. Але цим не хизується. Дуже скромний у житті та побуті. Саме на таких як Кошелап і тримається «Прогрес-Плюс».
