Маяки – одне з найбільших сіл не лише приміського Біляївського району, але й Одещини. Розташоване у гирлі Дністра, на міжнародній автомагістралі Ростов – Одеса – Рені, котра є складовою частиною Євроазійського транспортного коридора, воно веде свій відлік з початку ХV століття. Саме літописи тих часів свідчать, що литовський князь Вітовт, надаючи великого значення місцевості, де могутній Дністер впадав у Чорне море, велів збудувати на межі із Буджацьким степом замок-фортецю під назвою Маяки.
За різних часів і правителів поселення вірою та правдою служило людям. Для українських, російських, грецьких, турецьких, молдавських, балканських негоціантів було надійною переправою, місцем перепочинку та й, власне, торгів. Для козаків – форпостом під час яничарсько-ординських навал. У часи пізніші (кінець ХVIII століття) запорожці, які осіли тут після розгрому Січі, розвивали різноманітні ремесла, займалися виноградарством, садівництвом, овочівництвом, рибальством. У пізніші часи поселенню було надано статус міста, адже на його території функціонувало тоді чотири десятки торговельних підприємств, паровий млин, лісопильня, одинадцять вітряних млинів, гончарні, бондарські, ковальські цехи, два заводи шиплячих вод, два училища (для юнаків і дівчат).
Чим сьогодні живуть Маяки, якими турботами переймаються люди, а також обрані ними представники до органу місцевого самоврядування? З такими запитаннями звернуся до Маяківського сільського голови (цю посаду він обіймає третій термін поспіль) Ігоря Войцеховського.
– У селі, де маємо шість з лишком тисяч жителів, проблеми завжди були і будуть, – говорить Ігор Семенович. – Це, наприклад, водозабезпечення та водовідведення. Особливо останнє. Адже каналізаційний колектор за сорок років експлуатації повністю вичерпав свій ресурс. Його ми оновлюємо, місцями повністю перебудовуючи.
Варто зазначити, що сьогодні у підпорядкуванні сільської ради знаходяться 25 кілометрів водопровідних мереж, 14 кілометрів вже згадуваного напірно-каналізаційного колектора, 30 кілометрів доріг з твердим та асфальтовим покриттям, багатоповерхове містечко меліораторів, де проживає понад тисячу чоловік, дільнична лікарня, дитячий садок на 140 місць, загальноосвітня школа майже на 900 учнів, Будинок культури.
Ось чому на першій установчій сесії цього скликання сільський голова, виступаючи перед 30-ма депутатами, обраними громадою до складу сільради, підкреслив, що вибори за партійними списками аж ніяк не повинні позначатися на виконанні зобов’язань, визначених електоратом, та обіцянках, даних людям у ході передвиборної кампанії. Не повинно бути поділу за політичними уподобаннями, коли мова йде про життєві потреби і запити односельців. Думка, висловлена Ігорем Войцеховським, знайшла одностайну підтримку. Тоді ж було окреслено і першочерговий пріоритет – повне завершення газифікації Маяків. Лише торік за рахунок місцевого бюджету на подачу блакитного палива до приватних будівель було виділено 270 тисяч гривень. Крім того, газ підвели до останнього об’єкту інфраструктури – лікарні. На це було витрачено 40 тисячь гривень з районного та 25 тисяч з місцевого бюджетів. Причому лікарню не лише газифікували, але й повністю поміняли труби водогінної системи і всю сантехніку. Зараз пацієнтів приймають у чистих, обладнаних усім необхідним для надання кваліфікованої медичної допомоги кабінетах та палатах.
На сьогодні у селі встановлено всі п’ять газорозподільних шаф і прокладено 2,5 кілометра трубопроводів високого тиску. А це значить, що шеститисячний населений пункт стовідсотково забезпечений газом. Даний факт – предмет особливої гордості сільського голови. Адже, коли в домі є блакитне природне паливо, значить є гаряча вода, тепло взимку, можливість вчасно і швидко приготувати їжу, випрати все необхідне тощо. А коли мають місце такі, елементарні за мірками городян зручності, то й село житиме, розвиватиметься, багатітиме. Маяки за свою шестивікову історію переживали подібне не раз, відроджуючись зі згарищ козацько-турецьких, громадянської, Великої Вітчизняної воєн, голодоморів, епідемій, спустошливих буревіїв, повеней.
Не забуває сільрада і про містечко багатоповерхівок. Впродовж останнього часу тут капітально полагодили дахи двох багатоквартирних будівель. Це теж суттєва справа з розряду першочергових. Адже до ремонту ці дахи текли, завдаючи чимало клопотів господарям квартир на верхніх поверхах, де оздоблювальні роботи стали перманентними.
У 70 тисяч гривень спонсорських коштів, залучених за активної участі голови Біляївської райдержадміністрації Миколи Андріяшенка, обійшлася установка сучасних вікон у приміщенні дитячого садочка. Там же було виконано ряд інших ремонтних робіт, що значно поліпшило умови перебування малечі і персоналу в дошкільному закладі. А на черзі – виконання нових завдань, поставлених життям. Це – ремонт колишнього базового дитсадка і спорудження хоча б невеликого додаткового приміщення для загальноосвітньої школи, оскільки її основний, хоча і надійний, корпус уже не вміщає всіх учнів. А тому й навчаються вони у пристосованому старому дитячому садку. Для того, щоб розпочати втілення в життя цих двох проектів, завершується розробка проектно-кошторисної документації. На черзі також – встановлення сучасного освітлення на двох центральних вулицях Маяк, де рух транспорту надзвичайно інтенсивний незалежно від пори року. У ці дні, наприклад, за добу через Маяки проїздять в різних напрямках (Одеса, Рені, сусідня Біляївка) понад 5 тисяч легкових, вантажних і великотоннажних автомобілів та автобусів.
– Ігоре Семеновичу, зрозуміло, що у вирішенні таких важливих і масштабних завдань не обійтися без субвентивних коштів з бюджетів вищих рівнів, інших видів інвестицій. Але ж і бюджет громадян не повинен нагадувати церковну мишу?
– Коли 12 років тому мене вперше обрали сільським головою, щось подібне й було. Річний бюджет складав усього-навсього 170 тисяч гривень. Коли його обрахувати на душу нашого населення – мова йтиме про копійки. А в селі тоді, скажімо, зовсім не опалювалися школа, дитсадки, лікарня, Будинок культури, інші об’єкти інфраструктури…
Отож питання наповнюваності бюджету стало для нас питанням спочатку виживання, а згодом – повнокровної багатовекторної діяльності. На щорічне виконання бюджету і його нарощування було спрямовано зусилля всього депутатського корпусу. І ми навчилися не лише виконувати, а й перевиконувати його дохідну частину, що дає можливість за всіма параметрами стабільно фінансувати життєдіяльність нашої інфраструктури, надавати соціальну допомогу незахищеним верствам населення (малоімущим, багатодітним сім’ям, інвалідам війни та праці). Торік наш бюджет, з урахуванням районних дотацій склав мільйон 800 тисяч гривень. Цього року вперше запланували досягти двомільйонної позначки. Я загалом – оптиміст по життю. Тож, гадаю, що ми подолаємо цей рубіж. Для цього є всі передумови і резерви, над якими депутати наполегливо працюють, залучаючи, наприклад, інвесторів, сприяючи розвитку підприємств торгівлі, переробної промисловості. Хоча й двох мільйонів для нас сьогодні мало.
Як вважає сільський голова, реальні потреби Маяків – 4-5 мільйонів гривень, що дасть можливість широкомасштабно займатися ремонтом доріг, впорядкуванням вулиць і тротуарів, підтриманням у належному порядку комунального господарства, постійним оновленням матеріальної бази лікарні. Не варто заощаджувати на таких речах, як спорт, культура, взагалі – гармонійний розвиток молодих людей. Адже майбутнє Маяків за ними. При такому наповненні бюджету сільської ради усе можна буде робити без додаткових фінансових вливань з обласного та державного бюджетів. Сьогодні фахівці завершують роботу над проектом нового генерального плану розвитку села на тривалу перспективу. Він уже пройшов попереднє узгодження в усіх відповідних інстанціях. З-поміж іншого, документом передбачено збереження і належний догляд за 530-ма гектарами рекреаційної зони на обох берегах Дністра. Це сприятиме розвитку зеленого та інших видів туризму, а отже – можливості поповнення дохідної частини бюджету.
Войцеховський впевнений, що у найближчі два роки бюджет вдасться збільшити у межах від 50 до 100 відсотків.
– Я за фахом економіст і звик все обраховувати, – говорить Ігор Семенович. – Сьогодні покласти тверде покриття на відстань у два кілометри коштує півтора мільйони гривень. Тобто, займатися широкомасштабно шляховими питаннями нам поки що не під силу. Хоча за останні п’ять років зроблено чимало. У цьому велика заслуга нашої постійної депутатської комісії з питань бюджету, котру багато літ упродовж кількох скликань підряд очолює Поліна Миколаївна Потапенко: жінка, що знає ціну кожній копійчині, вміє її використовувати з найбільшою користю для громади. Загалом же, як голова, я задоволений роботою усіх тридцяти депутатів, у семи постійних комісіях. Головне – серед них немає людей байдужих, які прийшли до сільської ради, з корисливою метою. Вони працюють наполегливо, без зайвої показухи і галасу, але постійно рухаючись вперед. Не семимильними кроками, зате упевнено, чітко окреслюючи перед собою цілі і завдання, які їм до снаги.
