Стара істина говорить: той, хто не хоче нічого робити, шукає причини. Той, хто хоче займатися справою, шукає можливості. У поїздці по Комінтернівському району довелось побачити, як люди – дбайливі і ощадливі господарі, відроджують села, а виходить, і нормальне життя в них.
ГАЗИФІКАЦІЯ СЕЛА КОРДОН
Безумовно, головною темою, яку обговорюють сьогодні в селі Кордон Комінтернівського району, залишається тема газифікації. Підприємство «Будгаз» виконує розведення мереж по селу. І коли роботи будуть завершені, можна не сумніватися: почнеться новий відлік часу в житті цього населеного пункту в 150 дворів. У минуле відійдуть турботи щодо придбання вугілля, і непроста праця господинь сільських будинків стане все ж таки трішки легше.
Головний бухгалтер сільської ради Марина Чупира розповідає, що люди об'єдналися, зібрали кошти на виконання робіт з розведення мережі по селу. Свій внесок у реалізацію проекту газифікації зробили і районна рада, і районна держадміністрація. Так, спільними зусиллями, опираючись на підприємство «Будгаз», з яким доводилося працювати і раніше і яке не підводило, і вдається розв’язувати, здавалося б, нерозв'язну проблему.
У найближчих планах – замовлення проектної документації відвідного газопроводу на Мар'янівку і Пшонянове. А наступного року, швидше за все, знову за допомогою «Будгазу» і за рахунок особистого внеску людей, треба буде його збудувати.
Співробітник відділу земельних і майнових відносин Комінтернівської райдержадміністрації Іван Рафальський вважає, що для будівництва газопроводу до села Мар'янівки, що виходить на берег лиману, де можна організувати добрий відпочинок для туристів, треба було б пошукати спонсора. Він не вірить, що можливість вести бізнес у такому гарному мальовничому куточку природи нікого не зацікавить. Тоді фінансовий тягар газифікації цього села і для влади, і для населення вдалося б зменшити. Робота в цьому напрямі повинна тривати.
НА ВИКЛИК – НА МОТОРОЛЕРІ
Завідувачку Дмитрівського фельдшерсько-акушерського пункту Валентину Алексєєву інакше як людиною сміливою і відчайдушною не назвеш. Ну, хто, скажіть, у зрілому віці погодиться освоїти такий засіб пересування, як моторолер, і буде на ньому їздити на виклики до своїх пацієнтів? А вона не побоялася взяти уроки водіння у зятя і тепер на превелику свою радість на виклики приїжджає швидко, не змушуючи пацієнтів хвилюватися. Під її опікою жителі двох населених пунктів – Дмитрівки і розташованої на відстані 4 кілометрів Бутівки.
Як вважає Дмитрівський сільський голова Надія Мандєва, Валентина Вікторівна – корінна жителька села, все життя пропрацювала на місцевому ФАПі (39 років), депутат сільської ради багатьох скликань, інакше і не могла вчинити. Робота, допомога людям посідають у її житті дуже важливе місце. Людина дуже відповідальна, чуйна, коли з'явилася можливість оперативніше діставатися до людей, які чекають на допомогу, Валентина Вікторівна без роздумів пересіла зі звичного велосипеда за кермо моторолера. Тепер вона може встигати за день набагато більше.
– Якось чоловік Валентини Вікторівни говорить: ввечері була дружина, серед ночі до когось помчалася, а зранку знову вдома, – розповідає Надія Іванівна. – Їй пощастило, що родина її розуміє і підтримує. Робота медика на селі ні перерв, ні вихідних не знає. Треба поштукатурити стіни на ФАПі, – допомагає чоловік, покосити траву – зять, прибрати, поклеїти шпалери – приходять донька, онука. Донька теж депутат сільської ради, працює молодшою медсестрою.
Жителі, звичайно, розуміють: ФАП – це не лікарня і навіть не поліклініка. Багато хто, особливо люди літнього віку, які не мають можливості поїхати в центральну районну лікарню до Комінтернівського, довіряють своє здоров'я Валентині Вікторівні. Вона вислухає, підкаже, як впоратися з ненависною гіпертонією або підступним остеохондрозом. Всіх жителів знає, як кажуть, з дитинства. І не лише їхні характери, але і болячки.
Тішить Валентину Вікторівну те, що люди перестають виїжджати із села. Тут створюються сім'ї, народжуються діти. Це говорить про те, що у населеного пункту є майбутнє.
