ЖІНКА ЗАВЖДИ ПРАВА
Голова Іванівської районної ради Наталя Анатоліївна Бянова належить до керівників, які вирізняються широким світоглядом і власним, аналітичним поглядом на процеси розвитку району. Можливо, основна причина цього криється в тому, що вона – економіст – математик за фахом, випускниця Одеського сільськогосподарського інституту, пройшла всі сходинки професійного зростання: диплом писала щодо проблем Іванівки, потім трудилася в заготконторі в Ольгиному, в Іванівському сільпо, очолювала відділ торгівлі райдержадміністрації, працювала заступником і начальником управління економіки, заступником і першим заступником голови райдержадміністрації. Депутатом райради вперше стала у 2002 році. Депутати одностайно підтримали її кандидатуру на виборах голови райради. У 2006 році з 43 депутатів на першому засіданні 31 проголосував за Н.А. Бянову. Цей результат яскраво свідчив: Наталю Анатоліївну знають і шанують. З особливою вдячністю вона говорить про Ольгу Іванівну Ногаль, яка віддала роботі в органах місцевої влади понад 30 років.
Як голова райради, Наталя Бянова вважає дуже важливим робити ставку на керівників, у яких місцеві корені. Адже можливості районної ради, насамперед фінансові, невеликі. І на допомогу районній владі, коли потрібно зібрати додаткові кошти, першими приходять саме місцеві сільгосппідприємства. Із вдячністю вона згадує такі сільгосппідприємства, як «Правда», «Україна», «Мир», «Дружба», «Дружба народів», «Перемога».
В районі не вистачає кадрів у центральній районній лікарні. Без надання житла людей не вдається утримати. У будинку для афганців, на принципах пайової участі, все-таки вдалося виділити три квартири для медиків. І це одразу себе виправдало. Вдалося переманити з Одеси хірурга – Михайла Целікова, який тепер завідує відділенням у ЦРЛ.
– Я вважаю дуже правильним і вчасним рішення обласної ради про виділення коштів на будівництво житла для медиків, – підкреслює Наталя Анатоліївна. – Медицина – основа соціальної сфери. Тому треба обов'язково шукати ефективні шляхи того, як зацікавити людей роботою в сільській місцевості.
До досягнень останніх років Наталя Бянова відносить і те, що вдалося зберегти місцевий елеватор як філію Куліндорівського комбінату хлібопродуктів. Адже не може ж район виживати винятково за рахунок сільського господарства. Йому обов'язково потрібні промислові, переробні підприємства.
ПЕРША ЛАСТІВКА
Після розмови з Наталею Анатоліївною я не могла не зустрітися з Михайлом Юрійовичем Целіковим. Тому що не щодня можна зустріти людину, яка погоджується працювати хірургом не в рідній, ситій Одесі, де є великі клініки і престижні центри, а в тихій, незаможній Іванівці, у скромній ЦРЛ.
Виявилося, що Михайло Юрійович підійшов до ситуації дуже прагматично. Вирішивши стати професіоналом високого рівня, він зрозумів, що найшвидше цього вдасться домогтися у ЦРЛ. Але ж там не завжди є поруч колеги-лікарі інших спеціальностей. З більшістю пацієнтів, у якому б важкому стані вони не надходили, розбиратися доводиться тим, хто є на місці. Отож набуття досвіду і знань у центральній районній лікарні справді відбувається набагато швидше.
– Тут у мене є можливість займатися на курсах підвищення кваліфікації, я закінчив Національну академію держуправління, – розповідає Михайло Целіков. – Лікарня оснащується новим обладнанням. Придбали УЗ-апарат, рентгенапарат. Крім того, завжди приходять на допомогу мої вчителі – Сергій Володимирович Бондар і Олександр Миколайович Згура з обласного онкологічного диспансеру, Микола Рашидович Баязитов і Петро Іванович Пустовойт з обласної клінічної лікарні. Крім того, наша лікарня стала учасницею проекту з телемедицини. Це теж істотно допомагає в роботі лікаря.
Треба сказати, що Іванівська ЦРЛ, розташована в колишній поміщицькій садибі, – це затишний лікувальний заклад, який нагадує невелике медичне містечко. Напевно, приростають до нього люди душею, оскільки працюють тут не один десяток років. Наприклад, Броніслава Коритова, медсестра терапевтичного відділення ЦРЛ, працює вже 41 рік. Великий стаж і у санітарки Надії Терлецької. Своїм душевним теплом і добротою виліковують вони недуги, перед якими, часом, і ліки бувають безсилими.
