Ця історія розпочалася одразу після Різдвяних свят і дійшла до судового розгляду. Мешканці міста Рені Іван Кокалко, Костянтин Максим, Олександр Пандур та Михайло Тофан багато років пропрацювали у локомотивному депо і, досягши 55-річного віку, почали оформлятися на пенсію. Та ба!
– Я віддав залізниці загалом 35 років, спочатку був помічником машиніста, потім – машиністом тепловоза, – розповідає Костянтин Ілліч Максим. – Коли мені виповнилося 55 років, подав заяву про звільнення у зв’язку з виходом на пенсію. Начальник відділу кадрів Надія Славинська підготувала необхідні документи і відправила до Ренійського пенсійного фонду України в Одеській області. Незабаром звідти надійшов лист, у якому повідомлялося, що мені у призначенні пенсії за ст. 13 за списком № 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відмовлено. Аналогічний лист надійшов моєму колезі Івану Іллічу Кокалку, а пізніше – Олександру Дмитровичу Пандуру. Нам пояснили: підставою для відмови стало те, що у довідці про підтвердження наявного виробничого стажу (складеній відповідно до Постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 р.) у графі "підстави для видачі" зазначені не первинні документи.
Проблема у тому, що первинні документи Ренійського депо, за часів СРСР, що входило до складу Молдавської залізниці, зберігаються в Республіці Молдова. На прохання відділу кадрів Ренійського депо архів вислав довідки, які підтверджують, що машиністи справді відпрацювали енну кількість років і на інші роботи не відволікалися. Але працівники нашого Пенсійного фонду (ПФ) говорять: довідка – не первинний документ. А раптом машиністи іноді все-таки підмітали територію, що вже не дає права виходу на пенсію у 55 років? Ото якби деповці принесли, наприклад, всі свої маршрутні аркуші, починаючи з 1970 року... Чиновники чудово знають, що такі документи зберігаються в архівах три роки, а потім знищуються.
Як вдалося з'ясувати, Ренійський ПФ звертався по методичну допомогу до облуправління, звідки надійшло роз'яснення з висновком – не належить (лист підписаний заступником начальника В. Колбун). На прохання редакції "Одеських вістей" начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області А.Г. Соловйов дав ренійським машиністам відповідь і у газеті (див. додаток "Сімейний адвокат" за 4 жовтня п.р.). Вердикт аналогічний: "Для призначення пенсії... підстав немає". І крапка. Але це – теж не відповідь! Це – тупик!
Зрозуміло, що для Анатолія Георгійовича цей лист готував хтось із співробітників, який відписав і не думав про те – а що ж людям робити? Через паперову тяганину до кінця днів своїх жити без пенсії?
Щоб одержати належне, ренійські машиністи змушені були подати позов до суду. Тим часом на пенсію почали оформлятися інші співробітники локомотивного депо. Серед них – Володимир Бартяну. Його спіткала така сама доля.
– Чому я повинен бігати по судах? – справедливо обурився працівник депо і звернувся зі скаргами до голови Ренійської районної ради В.В. Чумаченка і, знову ж таки, до редакції газети "Одеські вісті".
Ми зустрілися з начальником Ренійського ПФ Надією Василівною Узун і поставили єдине запитання: що ж людям робити? "Чекати", – відповіла Надія Василівна. І зізналася, що працівники ПФ не знають, як вийти із ситуації. Але вже наступного дня вона сама вийшла з нами на зв'язок і повідомила, що процес пішов – "ренійське питання" знову буде розглянуто на рівні області, вже уважніше. Цьому сприяло особисте звертання В.В. Чумаченка до А.Г. Соловйова.
– Я так розумію: наші люди чесно відпрацювали, і повинні одержати те, що їм належить, – сказав в інтерв'ю газеті Володимир Васильович. – А чиновники повинні виконати процедуру оформлення документів. І якщо у них щось не "клеїться", то це – проблема не машиністів, а відповідної служби.
Сподіватимемося, що найближчим часом «пасажирський поїзд» Рені – Одеса буде виведено з тупика байдужості і непрофесіоналізму чиновників.
