МЕШКАНЦІ СЕЛА БАГАТОГО ІЗМАЇЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ВІД ЛІКВІДАЦІЇ ПІДТОПЛЕННЯ
Парадоксально, але саме так: сьогодні ті ж, хто кілька років тому бив в усі дзвони, обходив різні інстанції, благаючи врятувати їх від лиха, відмовляються від робіт щодо дренажу ґрунту. Причина проста: після того, як первинний цикл робіт був виконаний (додамо сюди порівняно безводні два роки), рівень підґрунтових вод у цьому селі Ізмаїльського району, розташованому на березі лиману Катлабух, знизився на кілька метрів і на сьогоднішній день не становить небезпеки ані для будівель, ані для присадибних ділянок. Отямившись від тривоги, селяни, які були впевнені в тому, що лихо минуло, розвернулися на 180 градусів і... почали висувати претензії до тих, хто, власне, відвів лихо від їхніх будинків і городів: до будівельників, змушених при прокладанні дренажу розкопувати їхні присадибні ділянки, зносити сараї і курники.
Не вдалася в них і конструктивна розмова з першим заступником голови Ізмаїльської районної держадміністрації Григорієм Чепоєм, який приїхав на переговори, він курирує боротьбу з підтопленням. Як заявили селяни при зустрічі з ним, від розкопок теж збиток, а навіщо це потрібно, якщо вода відійшла?
Найсумніше, як пояснив Григорій Григорович, – «застрайкували» люди саме тоді, коли ритм іригаційних робіт, що тривають вже цілих десять років, налагодився завдяки достатньому, порівняно з минулими роками, фінансуванню.
Нагадаємо: роботи щодо ліквідації підтоплення почалися у 1998 році. Перед цим протягом декількох років провадилася геологічна розвідка, уточнювалися причини, велися проектні роботи. На той час води піднялися на площі близько 500 гектарів території села, близько 350 були в жалюгідному стані. Це спричинило руйнування будівель, загибель багаторічних насаджень, неможливість обробітку городів. Тоді ж було визначено початкову вартість робіт. Вона на той час становила понад 3 мільйони гривень. Однак фінансувався цей проект до 2005 року вкрай незадовільно, що тільки погіршувало ситуацію. Кілька разів провадився перерахунок, вартість робіт зросла до 9 з лишком мільйонів. Зміни сталися три роки тому, після того, як вдалося переконати відповідні владні структури в необхідності активнішого фінансування, на місці побували представники відповідних установ країни, які займаються питаннями ліквідації подібних стихійних явищ. Після того, як пішло фінансування, прискорилися і роботи. До сьогоднішнього дня дренажні мережі прокладені на чверті площ, які найбільше підтоплювалися. Але три чверті ще треба освоювати. Як стверджують проектанти, які досліджували ґрунт, там, де дренажні системи не будуть встановлені, цілком можливе нове стихійне підняття води в ґрунті, зокрема й локальне.
Григорій Чепой постарався переконати людей у необхідності продовження робіт. На жаль, контакту не вийшло. Від додатково виділених коштів район був змушений відмовитися. За наявною інформацією, їх перенаправляють до Саратського району. Є небезпека, що, з урахуванням думки жителів села, може бути згорнуто і всю програму, розраховану ще на кілька років.
Як поінформувала Наталя Сапунжи, Багатянський сільський голова, це питання без уваги громади не залишиться. Питання про необхідність продовження робіт буде розглянуто і на сесії сільської ради, і на сході громадян, оскільки, справді, людям вирішувати самим – рятувати від будівельників городи сьогодні чи тонути завтра.
– Сподіваюся, що люди отямляться, – прокоментував ситуацію Григорій Чепой. – Так, ми зобов'язані врахувати побажання мешканців і знову запросити проектантів, хоча це спричинить додаткові видатки і втрату часу, можливо, і даремно (оскільки дренаж, відповідно до структури ґрунту, потрібен там, де він потрібен, а не там, де його зручніше прокладати), але така воля людей. Найобразливіше те, що саме в цей час, як і попереджають гідрологи, підтоплення може повторитися – саме у відмовників! Але ж після відмови ніхто більше так оперативно коштів не виділить. Я повторюю це і зі сторінок обласної газети, у надії, що селяни статтю прочитають і ще раз замисляться – чи правильно чинять, охороняючи мале і втрачаючи велике? І що скажуть їм діти, якщо через п'ять, десять, п'ятнадцять років саме на незахищених ділянках лихо повториться?
