Розмови про низьку якість вирощеного цього року зерна озимої пшениці провадяться давно, але офіційно ці показники так і не були опрелюднені. А тому їх замінили здогади, припущення, різні чутки. І от, нарешті, через три місяці після жнив журналістів запросив на прес-конференцію начальник інспекції якості і формування ресурсів сільськогосподарської продукції облдержадміністрації Ігор Володимирович Кравець.
Чи слід дивуватися, що його кабінет не міг умістити всіх охочих взяти участь у цій зустрічі? Довелося займати і сусідню кімнату.
Йшлося про те, що наша область успішно створила регіональний запас продовольчого зерна в кількості 81 тисячу тонн. Уточнимо, що в розрахунку на три місяці, а не до нового врожаю.
Але і тут не всі райони і міста обласного значення виконували завдання, доведені розпорядженням губернатора. Насамперед, міста обласного значення Іллічівськ, Южне і Теплодар взагалі не приступали до закупівлі продовольчого зерна, а місто Одеса здійснило доведене завдання лише на 1,8 відсотка. Звичайно, це не означає, що обласний центр залишиться без хліба. Для цього є потужні підприємства типу «Одеський коровай», які без нагадувань дбають про закупівлю зерна і борошна на тривалий термін.
Виявляється, заготівлі продовольчого зерна до Державного фонду йдуть дуже повільно. Закуплено усього лише 13 тисяч тонн. А скільки ж їх повинно бути? На це запитання журналіста «Одеських вістей» конкретної відповіді не було.
А от «несвідомих» хліборобів треба покритикувати, тому що вони відмовляються продавати зерно навіть за високими, з погляду представників того ж Аграрного фонду, цінами. А саме: за третій клас – 1307 грн, за четвертий – 1200, за п’ятий – 1050, за шостий – 798,13 грн. Але в наших аграріїв інша думка: ціни ці для них теж дуже низькі й не дозволяють навіть повернути зазнані витрати, не говорячи вже про істотний прибуток, без якого інтерес до виробництва зерна просто пропадає. А ще, говорять селяни, і названі ціни ми не побачимо, тому, що нас обов’язково обрахують і на зважуванні і, особливо, на визначенні якості зерна.
І ще журналісти повинні, за задумом інспекції, «затаврувати ганьбою» Березанський КХП Тарутинського району, Кулевчанський КХП Саратського району і Балтський КХП за те, що вони відмовилися підписати договір на умовах, які пропонує Аграрний фонд.
Але перш ніж «таврувати» і нагадувати їм про продовольчу безпеку країни і почуття патріотизму, давайте з’ясуємо суть конфлікту. А вона проста, ніби ясний день. Згаданим комбінатам хлібопродуктів запропонували плату в 0,5 відсотка від взятого на зберігання зерна. А це – майже у два рази менше існуючих норм. Тож, виходить, хотіли використати засоби масової інформації для відвертого тиску на непокірних (інші, очевидно, з такими кабальними умовами погодилися). Дуже брудна затія, інакше і не скажеш.
Але представники мас-медіа прибули на зустріч із керівником інспекції явно не за цим. Про що свідчили їхні запитання про якість зерна, хлібопродукції, яка випускається. Але належних відповідей так і не надійшло.
Авторові цих рядків довелося напроситися на індивідуальну зустріч, щоб все ж таки врахувати деякі деталі і отримати зрозумілу відповідь на запитання, які хвилюють хліборобів, та і всіх мешканців області, які щодня купують той же хліб у крамницях.
Отже, з’ясували, що цього року зібрано 3,5 млн тонн ранніх зернових. З них 1,8 млн тонн – озима пшениця. Є ще в наявності (на елеваторах і зерносховищах сільгосппідприємств) – 1,3 млн тонн. Що стосується його якісного складу, довідку нам не видали, знову посилаючись на якісь заборони, але продиктували деякі цифри на диктофон.
Виявилося, що за результатами лабораторного аналізу, продовольче зерно становить трохи більше 20 відсотків. Зате в шостому класі – «фуражне зерно» – значиться майже половина наявного зерна. Якість визначалася як по клейковині й білку, так і за ступенем зараженості й псування зерна різними шкідниками.
Зате в області забули, що таке пшениця першого класу, та і другого виходить дуже мало – на весь регіон лише 750 тонн.
Гадаємо, що цифри ці давно можна було обнародувати, щоб наочно показати: вони через недбайливого хлібороба, що не дотримується агротехніки, не зважає на систему сівозмін, заощаджує на добривах, гербіцидах, засобах боротьби зі шкідниками, і насамперед зі злісним клопом-черепашкою. І якщо і далі буде таким ставлення до долі врожаю, то і результати вийдуть відповідні, а то і гірші.
– От у Франції, – розповідає мій співрозмовник, – одержують по 50 центнерів ранніх зернових і взагалі не знають про такого шкідника, як клоп-черепашка, тому що суворо дотримуються агротехніки.
Але навіщо нам Франція? Набагато важливіше питання: чому у нас ці вимоги до вирощування зернових, і насамперед озимої пшениці, порушуються всюди і скрізь. Вірніше було б сказати, просто ігноруються багатьма аграріями.
Автору цих рядків відверто розповідали, що нема рації вирощувати зерно 1-2 класів, вкладати в це більші витрати, тому що різниця в цінах зовсім невелика і вкладені додаткові витрати просто не окуповуються.
Багато хто поскупився на кошти проти різних шкідників. Та і можливості були обмежені. Обробляти потрібно було з повітря, щоб не губити посіви, але таких літаків у спеку просто не знайти. У результаті частину зерна за вмістом клейковини і білка можна віднести до найзатребуванішого сьогодні третього класу, але за зараженістю тим же клопом-черепашкою його визначають як «фуражне зерно».
І тепер вже треба говорити, а який хліб вийде з такого зерна? Його вже без різних домішок не завжди можна спекти. Добре, якщо ці домішки органічного походження. Але вони дуже дорогі, а тому малозатребувані. А ті, що містять «хімію» жителі області вже пробували. Багато хто, напевно, пам’ятає, як стояли в черзі за «турецьким» хлібом, що випікався у них на очах. Але замилування змінилося непорозуміннями і критикою. Такий хліб просто перестали купувати, і він зник з наших прилавків.
От на які невеселі міркування наштовхнула розмова про якість зерна. А навчатися треба вже сьогодні, доки йде сівба озимих, щоб ситуація не повторилася. Зерна повинно бути не лише багато, але і високої якості.
