Вже багато років кожен приїзд до Іллічівська викликає відчуття того, що ти потрапив до маленького раю. Його відродження та розквіт часто пов'язують з приходом управлінської команди на чолі із мером Валерієм Хмельнюком. Завдяки вмілому керівництву місто уникло загальних тенденцій спаду виробництва, вийшло з-під бюджетної залежності. Про це красномовно свідчить реальне зростання якості життя населення, яке стійко зберігається тут протягом понад 10 років.
Сьогодні Іллічівськ – важливий транспортний та промисловий центр півдня України, її морські ворота. Він є містом обласного підпорядкування. До сфери адміністративного підпорядкування Іллічівської міської ради увійшли також смт Олександрівка та села Малодолинське і Бурлача Балка. Таким чином, загальна площа міських земель складає 2542 гектари із чисельністю населення 65 тисяч. У самому Іллічівську мешкає 57 тисяч громадян.
Чи добре налагоджений їхній побут, чи якісно надаються їм комунальні послуги? Як вони відчувають турботу місцевих органів влади? Про це захотілося запитати у самих городян.
І ось погляду відкрилася центральна вулиця Іллічівська зі стрункими рядами осінніх платанів. Кажуть, для приїжджого візитною карткою добробуту міста є стан його доріг. Якщо так, то на рівній, охайно укатаній вулиці Леніна не було й слідів вибоїн чи ковбань. Те, що в Іллічівську у такому стані усі дороги, а не лише головна, підтверджує й Сергій, який працює тут таксистом.
– Дорожнє покриття в нас на кожній вулиці відмінної якості. Так само прокладено й нову ділянку дороги довжиною близько трьох кілометрів, яка веде до вулиці Паркової. Раніше вона була вимощена бетонними плитами, і водії об'їжджали цей мікрорайон стороною, – говорить він. – Покладено асфальтове полотно й по колишній "бетонці", яка веде до прилеглого села Молодіжного. Радує й те, що служба дорожнього господарства придбала сучасну снігоприбиральну машину. І тепер в Іллічівську взимку проїжджа частина усіх вулиць буде очищатися від снігових заметів.
Біля школи № 7 працював екскаватор. Через свіжопофарбовані ґрати огорожі, які стоять по периметру спортивних майданчиків, було видно, як він розрівнює грейфером гору сірого гранітного відсіву. Що тут будується?
Виявилося, екскаваторник Ярослав, закінчував планування ще одного спортивного майданчика: для гри у гандбол.
– Це буде остання ланка у спортивному комплексі школи, – пояснює він. – Огляньтеся: ви бачите майданчики для волейболу та баскетболу, а далі – стадіон зі штучним трав'яним покриттям. Кажуть, на ньому можна буде провадити великі змагання, можливо, навіть республіканські.
Але якщо вже стоїш біля школи, як не зайти? У холі лежали плоскі картонні упаковки із меблями для усіх шкіл міста. Це – столи й стільці, а також парти сучасного зразка. Зручні у користуванні, вони потрібні дітям, які проводять у класах багато часу. Крім того, завуч з навчально-виховної роботи ЗОШ № 7 Ірина Мазур не без гордості показує діючий стоматологічний кабінет для учнів та педперсоналу. Цими днями завершено його оснащення новим сучасним обладнанням, яке не у кожній поліклініці зустрінеш. Такі ж кабінети є в кожній школі Іллічівська.
Далі – будинки житломасиву. Стрункі багатоповерхівки тягнуться до неба. Трохи далі, на підвищенні, переміщується, зачіпаючи хмари, стріла піднімального крана. Іллічівськ одне з небагатьох міст, де провадиться житлове будівництво, і люди в'їжджають до нових квартир. Останнього разу масовий в'їзд новоселів відбувся у вересні цього року, коли з нагоди святкування 50-річчя Іллічівського морського торговельного порту ключі від нових квартир були урочисто вручені 36 портовикам. Тоді ж мер Валерій Хмельнюк зробив портовикам ще один цінний подарунок: підписав рішення щодо виділення порту землі у межах Іллічівська для спорудження ще одного 150-квартирного житлового будинку.
Біля "висотки" на Парковій, 36 ще один привід для подиву. Біля під'їзду висіло оголошення із розцінками на воду та опалення. Консьєржка Галина Миколаївна посміхнулася: потрапити до ЖЕКу у прийомні години, щоб довідатися тарифи, людям за їхньої зайнятості не завжди зручно. А так у них все ж таки одним занепокоєнням менше.
– У такий же спосіб сповіщаються люди і про профілактичні ремонти, якщо вони провадяться, – говорить всезнаюча тітка Галя. – Взагалі роботу міських служб ЖКГ добре налагоджено. Якщо ліфт не працює, я телефоную – одразу приїжджають механіки. Аварія зі світлом – монтери усувають пошкодження за першим сигналом.
Наступна моя співбесідниця Ганна, домогосподарка. Говорить, що й хотіла б поскаржитися, та ні на що. У точно призначений день 15 жовтня, як і було обіцяно, до квартири дали опалення. Причому радіатори гріли не символічно, а як належить. Відійшли у минуле такі види примусової економії, як відключення гарячого водопостачання на літній сезон. Мешканці Іллічівська давно вже звикли до цілодобової подачі води протягом усього року – і гарячої, і холодної.
Ті, хто пам'ятають Іллічівськ хоча б 20-річної давнини, знають, бачили, як він перетворювався із робітничого селища у гарне місто, в якому тепер навкруги чистота, прибираються прибудинкові площі, регулярно із 7-ї ранку вивозиться сміття. Умова мерії: кожен підприємець, якщо хоче відкрити справу, має упорядкувати ділянку, яка прилягає до його магазину або кафе. Ось і з'явилися тут клумби, дерева, фонтани, лави. У золотих від осені скверах прогулюються з візками молоді матері.
– Нам важливо, що є куди вийти з дитиною, – говорить Юля. – Парк біля моря просто чудовий. Побудовано в нас і кафе "Казка", спеціально для найменших. Від "дорослих" воно відрізняється тим, що там є вихователі та няньки, з якими можна на час залишити маля, навіть однорічне.
– І тут є усі умови, щоб народити, – продовжує Віка. – У пологовому будинку – прекрасні лікарі, медсестри, відмінне устаткування та обслуговування. Потім лікарі з поліклініки, де перебуваєш на обліку, постійно приходять, перевіряють грудничків, самі телефонують. І ці візити, й консультації перед пологами – усе безкоштовно, тобто за рахунок міста. Тому в нас і населення зростає.
