У Сербах мешкає близько 1900 осіб. Місцеві жителі стверджують, що їхнє село – одне з найкрасивіших у районі.
Чим сьогодні живуть Серби, з якими проблемами зіштовхуються жителі, а також обрані ними представники в органи місцевого самоврядування? На ці та інші запитання кореспондентові «ОВ» відповів Сербівський сільський голова Василь МАТВІЙЧУК.
– Василю Володимировичу, які найнасущніші проблеми сьогодні непокоять сільського голову в Сербах?
– Скажу так – у селі проблеми завжди були, є і будуть. Це, наприклад, утримання всіх балансових закладів, вартість яких становить понад 5 мільйонів гривень. Наприклад, візьмемо лише Будинок культури, у якому система опалення вже давно вийшла з ладу, і будівля потребує капітального ремонту. Також на балансі сільради перебуває піонерський табір, що колись утримувався за рахунок колгоспу. Він розташований у чудовому місці – гарна природа, ставок, але в таборі сьогодні навіть немає... сторожа – йому просто нема чим платити.
Ще одна насущна проблема – це водопостачання. Якщо говорити більш конкретно, то вона полягає в системі управління. Адже вся інфраструктура водопостачання перебуває на балансі сільради. І така проблема характерна для всього району. За всіма правилами, цим повинно займатися спеціалізоване комунальне підприємство, але його у нас немає, тому що воно просто не зможе існувати за існуючими тарифами. Ми, звичайно, намагаємося якось крутитися, забезпечуємо людей водою і, до речі, нам дуже допомагає з вирішенням різних технічних питань директор нашого сільськогосподарського підприємства Анатолій Хортюк.
– Як відомо, сьогодні молоді люди намагаються швидше закінчити школу і виїхати із села. На Ваш погляд, чому це відбувається?
– Основна причина – відсутність роботи. Навіть якщо хтось зміг працевлаштуватися, то однаково робочих місць на всіх не вистачає. У середньому у нас працює 160 осіб. Тому в основному залишаються пенсіонери. І тут подвійна проблема. Молоді люди виїздять, у зв'язку із цим падає народжуваність. Відповідно кількість дітей у садках і учнів у школі зменшилося. Ми навіть закрили один з дитячих садків, а в тому, що залишився, виховується усього 30 дітей. При цьому намагаємося хоч якось утримати молодих хлопців. У нас гарний стадіон, непогана футбольна команда – призер чемпіонату району. Всі свята намагаємося провадити цікаво, особливо День села, Івана Купали.
– Розкажіть, а як у вас провадиться робота зі звертаннями громадян до органів влади?
– Почну з того, що всього в сільраді працює 6 осіб, і цей колектив виконує величезний обсяг роботи. Ми склали банк даних по всіх родинах, що потребують допомоги, і самотніх жителів села. У 2008 році змогли виділити з бюджету 3,6 тисячі гривень на матеріальну допомогу. Цього, звичайно, дуже мало, адже до нас звертається багато людей. Насамперед, виділяємо гроші родичам для поховання померлих. Кошти на інші види соціальної допомоги закладені в районному бюджеті. Тому допомагаємо жителям звертатися в райсоцзабез, оформляємо необхідну документацію.
– Скажіть, який бюджет сільради був у 2008 році?
– 580 тисяч гривень. Це, загалом, не найзлиденніший бюджет, але грошей вистачало лише на найнасущніші витрати – зарплату, харчування дітей у садку і утримування закладів. Але питання наповнюваності бюджету завжди дуже актуальне. На його виконання спрямовані зусилля усього депутатського корпусу сільради. Загалом на реальні потреби села нам потрібно близько мільйона гривень. Але в нинішньому році, звичайно, ніхто стільки не дасть. От, наприклад, нам терміново необхідні великі кошти на ремонт доріг. У 80-ті роки вони були покриті асфальтом і бетоном, і з того часу капітально нічого не робилося. Ми їх намагаємося якось підтримувати. Але ми не можемо покрити такі витрати – у нас в бюджеті 2008 року на благоустрій було закладено усього 10 тисяч гривень, це мізерна сума.
Я вважаю, що все можна зробити, якби нам надходили додаткові фінансові вливання з районного і обласного бюджетів. Крім того, потрібно змінити систему податкових відрахувань, більшість яких у нас забирають. Бюджет все ж таки повинен складатися знизу вгору, виходячи з реальних потреб. Тоді це дасть можливість широкомасштабно займатися ремонтом доріг, упорядкувати інфраструктуру водопостачання, зробити капітальний ремонт Будинку культури і багато чого іншого.
– Василю Володимировичу, Ви вже 18 років є сільським головою. Чи багато Вам вдалося зробити на цій посаді?
– Скажу так: що можна було зробити – я робив. От, наприклад, п'ять років тому став працювати дитячий садок, що довго був закритий. Нам вдалося зберегти цю будівлю і все майно. Також у 2007 році були прокладені два з половиною кілометри водопроводу – ці гроші ми змогли одержати з державного бюджету. Потім ввели в дію свердловину, щоб забезпечити населення доброю питною водою. Взагалі у нас вже працює 5 свердловин, і вода подається цілодобово. До речі, цього року ми провели ще 500 метрів водопроводу від природного джерела. Але на своєму посту мені ще необхідно багато попрацювати для поліпшення життя людей. Правда, буває, що не все вирішують гроші, а потрібні ініціатива, бажання і вміння працювати. Без цього жодних справ не вирішити. При цьому треба залишатися оптимістом. Тільки тоді можна здобути довіру людей.
