НавчаннязпопередженнянадзвичайнихгідрологічнихситуаційвідбулисянещодавноуБіляївськомутаРоздільнянськомурайонах. Головна їх мета – навчити населення убезпечувати свої житла від повеней та навчитися правильно поводитись під час цього стихійного лиха, яке останніми роками трапляється у пониззі Дністра все частіше й частіше. Організатором навчання стало Одеське обласне управління по водному господарству (Облводгосп, начальник Михайло Моісеєнко).
Так, справді, глобальні кліматичні зміни призвели до того, що Україна опинилася серед держав, значна частина території яких уже катастрофічно підтоплена високими грунтовими водами, інша все частіше, подеколи по два-три рази на рік, потрапляє в зону локальних потопів. Особливо складна ситуація зараз на Закарпатті та в пониззі Дністра, тобто у нас на Одещині, де повені відбуваються досить часто, а крім того, сотні сіл потерпають від постійного чи сезонного грунтового підтоплення.
– Подібні навчання, – повідомила напередодні даної інформаційної акції керівник пропагандистської групи Облводгоспу, заступник начальника цієї організації Лілія Міченко, – провадяться у нас уперше. Й ініціаторами їх стали наші колеги з Закарпаття, які, разом зі службами МНС та місцевими адміністраціями, накопичили великий і гіркий досвід боротьби з руйнівними повенями. Саме вони підготували та видали кілька методичних посібників, які називаються: «Пам’ятка для населення про дії при загрозі затоплення паводковими водами», «Протипаводкові споруди», «Як захистити свій будинок від паводкових вод», «Інструкція по дії аварійно-рятувальних бригад територіальних громад у період паводків». Головне достоїнство їх у тому, що, завдяки таким доступно написаним та яскраво ілюстрованим брошурам, жителі «повеневих» районів мають змогу предметно освоїти найелементарніші прийоми і захисту своїх домівок та майна, власного порятунку. Відтак і суть діяльності нашої групи полягає у пропаганді цих знань та розповсюдженні даних матеріалів. У кожному з населених пунктів – Яськи, Біляївка, Троїцьке та ін.,– ми проведемо збори жителів, під час яких виступатимемо з роз’яснювальними лекціями, відповідатимемо на запитання та роздаватимемо методичні матеріали. Ясна річ, ми запрошуємо на ці зустрічі представників обласної служби МНС та місцевих органів влади. Вважаю, що подібні навчання повинні проводитися щороку, особливо напередодні весняних повеней, які, на жаль, уже стали регулярними.
До цього слід додати, що цьогорічні навчання проводяться на виконання постанови Кабміну від 27 грудня 2008 року «Про затвердження державної цільової програми комплексного протипаводкового захисту в басейнах рік Дністер, Прут та Сірет», під егідою Державного комітету України по водному господарству (Держводгоспу) та за узгодженням з МНС. У роз’ясненні з приводу цієї постанови, зокрема, зазначається, що головними чинниками зростання збитків від повеней є заселення паводконебезпечних територій (природних та обвалованих заплав), а також інтенсифікація їх господарського використання. Зони заплав становлять підвищений ризик не тільки для постійного проживання, а й для господарської діяльності, що призводить до зміни природних умов на обвалованих землях шляхом ведення сільського господарства, будівництва промислових об’єктів, доріг, комунікацій тощо.
Я уважно ознайомився з інформаційним матеріалами, якими пропагандистська група Облводгоспу почала забезпечувати населення паводконебезпечних районів. Вони справді написані легко, доступно та добре ілюстровані. Але відомо, що підтопленню підлягають не лише села, які розташовані поблизу рік, названих у постанові Кабміну, але й на берегах малих річок, яких, свого часу, наші меліоратори, «спрямляючи русла малих рік», позаганяли під землю. Досить сказати, що лише на Одещині кілька сотень сіл і містечок перебувають зараз у зонах високих грунтових вод. Тому подібні навчання, із залученням місцевої влади та представників районних МНС, мабуть, слід провести в усіх підтоплюваних населених пунктах, навіть якщо вони розташовані далеко від Дністра. До того ж я радив би створити спеціальні мобільні групи добровольців, які під час повеней перетворювалися б на своєрідні народні дружини МНС, допомагаючи при цьому і своїм землякам, і рятувальним службам.
По-друге, давайте вчитаємося в рядки інформаційного роз’яснення: «Затоплення можуть відбувалися з різних причин. Більшість людей знають про ризик паводка з річки, потічка, водосховища, але затоплення можливе внаслідок підняття грунтових води, стікання зі схилів поверхневих вод та зворотного підняття води з дренажних систем. В особливій небезпеці виявляються будинки, що розташовані поблизу водного потоку – ріки, струмка, кювету, канави або відкритого дренажного каналу, а також будинки, розташовані біля берега, захищеного дамбою, водозахисним парапетом. Підтоплення можливе внаслідок переливу через протипаводкові споруди при високих хвилях або високих рівнях води».
На мій погляд, з подібними інструкціями слід знайомити не лише людей, які вже проживають у подібних паводконебезпечних зонах, але й тих, які ще тільки збираються споруджувати власне житло, дачу або якісь господарські будівлі. Тобто слід запровадити обов’язковий інструктаж усіх забудовників, та й архітектурні служби повинні затверджувати проекти лише після того, як забудовник матиме дозвіл від відповідної служби, яка вивчить місце забудови, з’ясовуючи рівень грунтових вод та повеневої небезпеки. І якщо небезпека видасться фахівцям реальною, забудовник повинен або обрати нове місце, або ж одразу, в самому проекті, передбачати певні протиповеневі засоби: дренажну систему, дамбу, водозахисний парапет тощо.
Зрозуміло, що подібна підстраховка додасть забудовнику клопоту, але нервові витрати на них виявляться значно меншими за втрати нервів, коштів та майна, яких ми зазнаватимемо, якщо завтра на нашій ділянці станеться черговий потоп, нехай навіть і місцевого масштабу.
