Як ми вже повідомляли, в листопаді минулого року з’явився дуже важливий для збереження унікального природного світу дністровського гирла Указ Президента України Віктора Ющенка «Про створення Нижньодністровського національного природного парку». Наша газета уважно стежить за тим, як триває виконання цього рішення. І вже зараз ми відчуваємо, що становлення Національного парку відбувається важко та супроводжується чималими проблемами. Саме над цими процесами і розмірковує сьогодні наш спеціальний кореспондент.
Готуючи до друку цей матеріал, я передусім зустрівся з першим заступником начальника Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Віталієм Примаком. Причому зробив це з кількох причин. По-перше, саме Віталій Олександрович, який до недавнього часу очолював це Держуправління, був найактивнішим прибічником створення Нижньодністровського національного парку, і саме завдяки його старанням та старанням співробітників цієї державної установи такий довгоочікуваний Указ Президента нарешті з’явився.По-друге, саме йому доручено зараз втілювати в життя суть цього рішення Президента. А по-третє, цілком можливо, що незабаром з’явиться наказ про те, щоб саме його… Втім, не будемо загадувати, всьому свій час.
– Це добре, що ваша газета взялася вести цю дуже важливу для всієї екологічної громадськості тему, – говорить Віталій Олександрович, – тож сподіваємось на співробітництво і взаєморозуміння. Так, справді, з часу появи Указу Президента минуло вже три місяці, проте в реальності Національного парку як такого досі й не існує. Звичайно, до цього факту можна і треба поставитися критично, але, як з’ясувалося, від Указу Глави держави до повноцінного функціонування парку справді пролягає важкий і проблемний шлях. Дещо ми вже встигли зробити. Перш за все, розроблене «Положення про Нижньодністровський національний природний парк», тобто той основний документ, навколо якого розгортається зараз уся організаційна робота. Крім того, існує затверджений першим віце-премьєр-міністром України Олександром Турчиновим «План організації підготовки проектів актів та здійснення інших заходів, необхідних для забезпечення реалізації Указу Президента України…», а також триває робота з добору кадрів заповідника та розв’язання інших питань.
З п’яти пунктів цього плану виконано поки що тільки один – створено «Положення». Що ж до другого пункту: «Підготувати у шестимісячний термін матеріали та вирішити відповідно до законодавства питання щодо вилучення 3700 гектарів земель і надання ії у постійне користування Нижньодністровському національному природному парку», то час для його виконання ще є. Та виникає сумнів: а чи можна буде виконати його в повному обсязі? Запитаєте, чому? Та тому, що Указ Президента для деяких наших сільрад – не указ. Тому що, виявляється, у нас не існує дієвого правового механізму, завдяки якому під час формування подібних, міжнародної ваги, заповідників, держава могла б впливати на рішення місцевих керівників та амбіції місцевих депутатів, навіть сільських.
Ось і з’ясовується, що, з одного боку, існує дуже важливий, юридично виважений Указ Президента України, в додатку до якого подається «Перелік земель, які включаються до складу Нижньодністровського національного природного парку без вилучення у землекористувачів». Зверніть увагу на це формулювання: «Без вилучення у землекористувачів»! А ще в цьому переліку зазначається: «Надлиманська сільська рада – 29,90 га». Проте Указ і «Перелік» це, повторюсь, з одного боку, а з другого – існує рішення Надлиманської сільради Овідіопольського району ( від 26 січня) за підписом сільського голови В. Гвоздавського, в якому мовиться, що Надлиманська сільрада вирішила: «Не надавати погодження Положення «Про Нижньодністровський національний природний парк» у зв’язку з незгодою з представленим державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області «Положенням» та включенням до складу національного парку території Надлиманської сільради».
Тобто, як бачимо, сільрада чи то відміняє Указ Президента, чи просто ігнорує його. При цьому ні депутати, ні сільський голова навіть на завдають собі клопоту пояснювати причину такого рішення. Указ Президента для них не указ – і все тут!
Згідно з тим же Указом Президента, Миколаївська сільрада Овідіопольського району зобов’язана передати нацпарку 21,40 га придністровських земель, але сільрада вирішила не надавати жодної «сотки». Ось як про це повідомляється у рішенні від 16 січня 2009 року: «…з урахуванням відсутності відомостей або графічних матеріалів з чіткими координатами меж розташування Нижньодністровського національного природного парку на теперішній час та відсутності розмежування земель державної і комунальної власності, вважаючи що така невизначеність, з одночасним поширенням статусу природного парку на землі громади, буде суперечити її інтересам та обмежувати право на місцеве самоврядування, Миколаївська сільська рада вирішила:
1. Відмовити у погодженні Положення «Про Нижньодністровський національний природний парк». 2. Заборонити сільському голові одноособово розглядати та узгоджувати матеріали стосовно Нижньодністровського національного природного парку без винесення на розгляд громади або громадських слухань. 3. В установленому порядку звернутися до голови Овідіопольської райради, голови Овідіопольської райдержадміністрації, депутатів райради з проханням про створення робочої групи по проблемі включення земель Миколаївської сільради до... національного парку».
Подивимося, на які ж підстави посилається сільрада для того, щоб відмінити Указ Президента. Підстава перша: мовляв, «нема відомостей або графічних матеріалів з чіткими координатами меж Нацпарку на теперішній час». Але депутати мали б знати, що «на теперішній час», тобто на час розгляду, координатів меж нацпарку й не могло існувати, оскільки не існувало й самого парку. Він лише створюється, у тому числі і завдяки тій, визначеній науковцями, ділянці плавнів, які підпорядковані зараз сільраді.
Підстава друга: «відсутність розмежування земель державної і комунальної власності». І тут виникає питання: яке відношення ця «відсутність» має до отого визначеного в Указі Президента 21 гектара землі? Сільрада що, не здатна з’ясувати у чиїй власності ця ділянка перебуває: у державній чи комунальній? Тоді чому вона досі не з’ясувала цього, невже спеціально чекала Указу про створення нацпарку? І чому, не маючи цього «розмежування», тобто ще не з’ясувавши, у чиїй власності перебуває ця ділянка, сільрада вже відмовила у наданні її Нацпарку? Тим паче, що в Указі зазначено, що ця ділянка не вилучаєтьсяу теперішнього землекористувача.
Тобто абсолютно ясно, що обидві підстави не виправдовують даного рішення сільради. Тоді в чому справа? Чиї амбіції та чиї інтереси тут відстоюються? І чому депутати вирішили, що збереження екології часточки заповідної території земель сільської громади не відповідає інтересам… цієї громади? А чому деякі амбіційні депутати раптом вирішили, що інтереси сільської громади у справі створення заповідної території та збереження флори і фауни в гирлі Дністра повинні перевершувати інтереси всього народу, всієї європейської спільноти, всього наукового світу?
Безсумнівно, що районній та обласній радам, юристам, екологічній громадськості слід принципово розібратися, що ж насправді стоїть за цим абсолютно невмотивованим рішенням Миколаївської сільради. Не можна дозволити, щоб через інтереси та амбіції окремих сільських депутатів було зірване державне рішення про створення унікального, світового значення національного природного парку, покликаного зберегти природні ніші для гніздів’я птахів та нересту риби, для десятків видів унікальних представників рослинного і тваринного світу.
