...Іванівському району і за благополучніших часів нелегко жилося. Район дотаційний, промислових підприємств небагато, соціальна сфера потребує чималих вкладень. Зараз ситуацію ускладнює криза...
– Ні, руки у нас не опускаються, – говорить голова Іванівської районної ради Наталя Анатоліївна Бянова.– Так, є труднощі, але ми дуже сподіваємося, що вони – тимчасові. Ми не песимісти, але і не рожеві оптимісти – ми реалісти. Нехай є обставини, які не залежать від нас, але підкорятися їм ми не маємо наміру, шукатимемо шляхи розв’язання проблем. Наскільки криза вплинула на економіку району, побачимо наприкінці весни, влітку. У нас, щоправда, криза настала раніше. Справа у тому, що наше найбільше промислове підприємство – цукровий завод у минулому році не працював, і в результаті ми не одержали тих доходів, на які розраховували. На решті підприємств (яких і так небагато) скоротився робочий тиждень і, як наслідок, зменшилася зарплата, а отже, і податки.
– І у той же час, безумовний позитивний підсумок минулого року – добрий врожай, зібраний у районі. Якими будуть прогнози на цей рік?
– Поки що види на врожай непогані, сподіваємося, що все буде нормально. Ви можете запитати, звідки така впевненість? Тривалий час ми працюємо над тим, щоб не роздрібнити землю по малих господарствах, зберегти культуру землеробства. Питання, сіяти чи не сіяти, перед нами не стояло – тільки сіяти.
– Але, як відомо, добрий урожай теж несе із собою проблеми...
– На жаль... Через те, що зерно закуповується за низькими цінами, у деяких господарствах ще залишилися нереалізованими його торішні запаси. Ось і виходить, що якщо врожаю немає – доходи невеликі. Якщо врожай є, але немає гідних закупівельних цін – доходи залишаються на тому самому рівні. Тому ефективність і прибутковість роботи сільського господарства прямо залежать від цінової політики держави. Успішна робота промислових підприємств, пов’язаних з виробництвом борошна, залежатиме від врожаю зернових. Відновлення роботи цукрового заводу можливе за умови хорошого врожаю цукрового буряку і одержання квоти на переробку цукру-сирцю.
– Наталіє Анатоліївно, зрозуміло, що за хронічного дефіциту коштів важко приділяти достатньо уваги всій соціальній сфері. І все-таки, саме за нею люди оцінюють ефективність роботи влади. І тому що не можна осягнути неосяжне, мабуть, вихід у тому, щоб визначити пріоритети...
– Саме цим шляхом ми і пішли. Так, наприклад, значну частину коштів, що виділяються на культуру, віддаємо на розвиток музичних шкіл. І життя в нас пожвавилося: люди пішли дивитися на своїх дітей – маленьких артистів. Щодо підтримки закладів культури, то ми виділяємо кошти на ті з них, що розташовані на центральних садибах, решту просто намагаємося підтримувати. Разом з районною адміністрацією, депутатським корпусом вирішили звернути основну увагу на школи. У минулому році на поліпшення матеріально-технічної бази шкіл витрачено 235,4 тисячі гривень, на проведення ремонтних робіт – 488,4 тисячі гривень. В межах програми «Шкільний автобус» щороку купуємо автобуси. Але для всебічного розвитку дітей потрібні автобуси великої місткості, щоб вивозити дітей на екскурсії, спортивні змагання, а на це поки що у нас грошей немає. Не на останньому місці охорона здоров’я. Крім придбання медичного та іншого необхідного лікувальним закладам обладнання, профінансовано витрати на харчування, спожиту електроенергію, у повному обсязі виплачується зарплата медикам. Проблема браку медичних кадрів, звичайно, існує. Ми вимушено закрили деякі ФАПи, тому що там роками не було навіть медсестри. І чому дивуватися: хто ж приїде працювати, якщо немає відповідних побутових умов? Були б умови, наближені до міських, не закривалися б ФАПи...
– У цьому зв’язку – запитання, Наталіє Анатоліївно: що робиться в районі для того, щоб і справді поліпшити побутові умови людям? Чи є якісь позитивні зрушення?
– Судіть самі. У минулому році за рахунок субвенцій з держбюджету було проведено реконструкцію водопроводів в Іванівці, селах Козловому, Конопляному, Богуновому, Червонознам’янці. У межах програми «Питна вода» пробурено артезіанську свердловину для поліпшення водопостачання Іванівки. З обласного бюджету розвитку було виділено кошти на реконструкцію водопроводу у селі Черняхівському. За рахунок районного бюджету тривали роботи з газифікації вулиці Леніна у селі Благоєвому. Майже трьом десяткам малозабезпечених родин, що живуть у селищі міського типу Петрівці, була виділена одноразова допомога у розмірі 500 гривень на газифікацію квартир. У цілому, з 619 квартир, які планувалося перевести на автономне газове опалення, на 1 січня цього року газифіковано 490. Селищна рада Радісного другий рік підряд бере участь у конкурсі, що провадиться Фондом підтримки органів місцевого самоврядування. У результаті, в 2008 році освоєно 95 тисяч гривень, спрямованих на поліпшення водопостачання селища. Цей перелік можна продовжити.
...На жаль, не коротким буде і список проблем, які ще розв’язувати і розв’язувати для того, щоб людям справді легше стало не тільки жити, але і працювати. Серед них – забезпечення житлом фахівців різних профілів, яких так бракує. Будівництво і ремонт доріг, і не тільки основних, але і тих, що з’єднують віддалені села між собою і райцентром, налагодження транспортного сполучення – у цьому напрямі процес іде, але вже дуже повільно. Реальна підтримка, причому на державному рівні, малого та середнього бізнесу, – зараз же замість неї, швидше, створюються перешкоди, і багато в чому штучні. Гостро стоїть проблема розташованих у глибинці сіл, де живуть декілька десятків чоловік, в основному, похилого віку, – яким теж необхідно створити нормальні умови для життя. І так далі... Районна влада намагається робити те, що можливо за її скромних сил, але без серйозної підтримки держави не обійтися.
