Ветеран праці, 69-річна мешканка Балтського району Ніна Корніївна Шиндерук прожила непросте, але гідне життя. Працювати пішла ще молодою дівчиною: спочатку на різних сільськогосподарських роботах, свинаркою на фермі. Однак проблеми зі здоров’ям змусили жінку здобувати іншу професію. Здобувати її почала, коли вже мала двох дітей. Закінчила школу, технікум, потім сільськогосподарський інститут. На «відмінно» захистила диплом, понад десять років працювала заступником головного бухгалтера, була головою сільської ради двох скликань, секретарем партійної організації. З останньої посади – голови колгоспу – Ніна Корніївна і вийшла на пенсію. Однак заможної і спокійної старості не вийшло.
Після смерті чоловіка та сина в її родину прийшла нова біда. Онука Оксана, мати трьох дітей, потрапила у пастку згубної звички. Оформивши опікунство над її дітьми, своїми правнуками – Тетянкою, Владиком та Женькою, Ніна Корніївна взяла на себе нові турботи. А їх вистачало. Діти часто хворіли і потребували термінової медичної допомоги. Однак до районної лікарні можна було дістатися лише одним автобусом, який проїжджав через село Борсуки, де раніше мешкала сім’я, чотири рази на тиждень.
– Це стало першим поштовхом до того, що я почала задумуватись над зміною місця житла. Додалися і проблеми з навчанням дітей. У Борсуках працює прекрасний педагогічний колектив, але ж дев’ятирічна школа. І перспективи вимальовуються такі, що там, мабуть, залишаться тільки початкові класи, а старші навчатимуться в інших селах.
Тому, коли з’явилася нагода переїхати до Бендзарів, я одразу погодилася. Звідси близько до райцентру, до дитячої консультації, до аптек і лікарів. Є гарна школа. Чуйне ставлення з боку сільради. Взагалі люди тут дуже хороші, намагаються у всьому допомогти, – розповідає Ніна Корніївна Шиндерук.
На сьогодні родина тимчасово займає частину будинку у Бендзарах (житло належить іншій дитині, яка теж перебуває під опікою, і незабаром сюди повернеться). Тому мрія про власне житло для дітей не полишала жінку.
– Я розуміла, що з часом у дітей буде більше перспектив мати роботу, заробити на шматок хліба у місті. Ще в Борсуках, щойно оформивши опіку, я почала відкладати кошти з пенсії і дитячої допомоги на придбання житла у Балті. Близько двох років заощаджувала гроші, однак зрозуміла, що самотужки ми не зможемо купити будинок, адже останнім часом ціни дуже піднялися. І почали шукати допомоги. Спочатку звернулися до своїх районних керівників, які порадили мені написати листа на ім’я голови обласної ради Миколи Леонідовича Скорика. Відповідь надійшла дуже швидко. Причому позитивна. Чесно кажучи, навіть не чекала, що в наш складний час, коли криза стрясає країну, і всім стало важко жити, так оперативно все вирішиться. Незважаючи на труднощі економічного і політичного характеру, люди залишаються людьми, не втрачають доброти і щирості серця, відкритої душі, – ділиться думками Ніна Корніївна.
Розпорядженням голови обласної ради за рахунок коштів, передбачених в обласному бюджеті на цільову адресну допомогу малозабезпеченим верствам населення та сім’ям, які опинилися у скрутних життєвих обставинах, Ніні Корніївні Шиндерук виділено гроші для придбання житла. Родина вже домовилась про купівлю нового будиночка. Щоправда для його обжитку ще треба докласти рук. Однак бабусю-опікуна та її правнуків це не лякає.
– Хату ми обирали самі. Знайшли будиночок, який нам найбільше підходить: великі кімнати, кухня, ванна і туалет, поряд проходить газова труба. Це – центр Балти, поблизу першої школи. Ми завжди будемо пам’ятати надану нам допомогу і просити Божого благословення на всіх людей, які долучилися до роботи і були причетні до цього рішення, – радіє Ніна Корніївна.
Жінка також сподівається, що піковий період труднощів в житті її родини минув, мати дітей щось та й зрозуміла, знайшла собі роботу, відвідує доньку і синів, даруючи їм своє тепло. Адже Тетянка, Владик і Женька, як і усі діти, так потребують материнської любові.
