Юрій Миколайович Бакарогло – нинішній Новотарутинський сільський голова, вже у перший рік свого головування спростував песимістичні прогнози деяких односільчан і нашіптування заздрісників: мовляв, усі лізуть у владу за жирним шматком. Куди вже, Юрію Миколайовичу справді дістався «жирний» шматок, в «замісі» зі стрімко порожніючими селами. У Плачинді, наприклад, заселеними залишилися 9 будинків, в Олексіївці – і зовсім п’ять. Але люди в них живуть. І про них піклуватися треба так само, як і про новотарутинців із центральної садиби.
А взагалі 6 сіл розташованих на території сільради, населяють 1116 осіб. 450 з них припадає на Новотарутине.
Сьогодні Юрію Миколайовичу Бакарогло навіть уявити важко, як «безкінний» колишній голова Геннадій Ілліч Терпан, який обіймав цю посаду три скликання, обходився без транспорту. Адже, по суті, всі проблеми сіл, починаючи з налагодження миру в конфліктних родинах, треба вирішувати оперативно. І Бакарогло з перших днів «загнуздав», не щадячи, своє особисте авто. А мету для себе і депкорпусу визначив конкретну: підняти престиж Новотарутинської сільради до рівня заслужено визнаних у районі. Таких, як переможець обласного конкурсу на кращий населений пункт з благоустрою і санітарного стану – Перемогівська сільська рада, і внутрішньорайонною – Вознесенівська. Вони стали володарями значних призів – автомобілів.
– А ми що, на це не здатні? – це скоріше риторичне питання сільського голови, звернене до депутатів, прозвучало як завдання.
...Десять років занедбаний і недіючий дитячий садок був докором тим, хто своєю пасивністю довів його до такого жалюгідного стану. Один час збиралося було взяти на себе його ремонт ЗАТ «Дружба». Господарство це солідне, небідне – відчутна підтримка соціальній сфері села. Так не дійшло до цього. Власником ЗАТ став успішний холдинг «Укрзернопром», він підтвердив істину: що заможніший господар, то він скупіший. Він тільки плити закупив і територію огородив. Причина – криза.
– От, мовляв, урожай зберемо, тоді і подивимося, – відповіли.
Але Юрій Миколайович Бакарогло не заспокоївся. Два роки пішло на реанімацію дитсадка. Був момент, коли не вистачило коштів на завершення робіт, які вела одеська фірма, що виграла тендер, «Шанс». Але втрутилася райрада, виділивши 40 тисяч бюджетних гривень. Дитсадок на радість усьому селу відкрили три місяці тому. Його завідувачка Неля Муцалханова із задоволенням показала своє господарство.
– Якби не наполегливість нашого сільського голови, – сказала завідувачка, – сад не працював би і донині, і, приклавши руку до серця, додала: – Велике вам спасибі, Юрію Миколайовичу!
Енергійний, стрімкий Бакарогло – людина, що любить базікання. І похвалу на свою адресу сприймає самокритично. А цього дня я багато разів чула від його земляків слова щирої вдячності на адресу сільського голови.
– Треба було Миколайовича раніше обрати головою, – говорили чоловіки, які відпочивали в обідню перерву в тіні височенних дерев. – Скільки вже було б добрих справ зроблено!
– Трудяга. Тягловий кінь. Ні хвилини не сидить без діла. Як тільки його на все вистачає? – так характеризував Юрія його односільчанин Борис Перванчук. – За три роки стільки усього зробив, не маючи грошей у бюджеті. Люди його поважають. Головне – розуміють і відгукуються на всі його почини.
При цьому він показав рукою на вперше в історії Новотарутиного меморіальний комплекс, що з’явився в його центрі: велика під мармур плита з іменами загиблих на фронтах Великої Вітчизняної односільчан. Вічний вогонь. Тротуарні доріжки, що збігаються до нього. І безліч троянд, молодих саджанців беріз і каштанів. За ними сьогодні дбайливо доглядають діти з місцевої школи. Для них такий обов’язок – як честь, долучення до героїчного минулого свого села.
Одним з перших підтримав ідею Юрія Миколайовича Бакарогло про Меморіал пам’яті, мабуть, найактивніший громадський працівник села і просто чудова добра людина, Микола Юхимович Калмиков. Сільському голові він незамінимий помічник. У нього і руки золоті, і голова світла, і життєвий досвід багатий. Допомагає безкорисливо.
Школи із всіх шести сіл мають лише два: Новотарутине і Новоукраїнка. З інших сіл – дітей підвозять завдяки успішній реалізації програми «Шкільний автобус».
Директорка школи Тетяна Григорівна Ващук не без задоволення зауважує, що стабілізується кількість учнів. Менше 13-15 учнів в класі вже не буде. І повідомила, що цього року випускний вечір вперше проведено у просторій залі нової їдальні, відбудованої при активному сприянні сільради. Виділила достатньо коштів на придбання обладнання і сучасних меблів райрада.
Все ж таки домігся Юрій Миколайович, що відтепер (мрія всіх новотарутинців) у центрі села розташовані не лише школа і дитячий садок, а і перевезені з далеких куточків ФАП і бібліотека. Вперше в історії Новотарутиного запрацювала церковна парафія, що також розмістилася в досі занедбаному будинку. У центрі ж села – пекарня, олійня, млин, крамниці.
– Та з енергією нашого Юрія Миколайовича ще багато чого можна домогтися, – сказала бібліотекарка Марія Перванчук.
Сам же Бакарогло вважає: не було б підтримки району, односільчан, своєї родини – не було б і пуття. Він із вдячністю відгукується про голову Тарутинської районної ради Георгія Івановича Топала, односільчан братів Романа і Юрія Жуковських, Дмитра Кировича. І, звичайно ж, про Юхимовича – «паличку-виручалочку». Про вірних помічників своїх – ветерана сільради секретаря Єфимію Повержук, касира Євгенію Касап, головного бухгалтера Світлану Панчоху. І, звичайно ж, – про вірну супутницю життя – свою красуню-дружину Валентину. Турбот у неї з того дня, як Юрій з головою пішов у свою нову роботу, стало удвічі більше.
Георгій Іванович Топал підмічає чудову рису характеру Юрія Миколайовича – усе робити без зволікання. Запланували – вирішили, одразу беруться до роботи. Так і з налагодженням водопостачання діяли. Відновили стару, досі бездіяльну свердловину біля колишньої ферми. Сільський голова сам їздив до Одеси вирішувати питання про придбання усього необхідного. Магістраль у село протягли, і вода прийшла в кожен дім. Люди надзвичайно задоволені, і установці лічильників вже не противляться. Є тепер у селі своя «швидка», нехай і не нова. Посприяв Г.І. Топал, у відповідь на великі старання молодого сільського голови. Говорить:
– Плани у нього реальні. Реально і у життя їх втілює. Молодець! Престиж сільради він таки підняв істотно. Щоб стільки зробити за короткий термін – багато сил покласти знадобилося.
Тож заслужена перемога Новотарутинської сільради у внутрішньорайонному конкурсі – не випадковість. І автомобіль йому вручено закономірно.
