У минулому році була свідком розмови двох братів, один з яких живе в Росії, другий – у Саврані. Вони купували в магазині продукти. Тож мова стосувалася цін та купівельної спроможності. Мешканець Росії, дивлячись, як брат спочатку вивчає цінники, а потім, подумавши, чи зможе заплатити за той чи інший товар, кладе його в кошик, сказав:
– Коли ти писав, що у вас скрутно, я теж відповідав, що й у нас нелегко, але сьогодні я зрозумів, що ваше «скрутно» і наше , то зовсім різні речі. «Скрутно» по-нашому аж ніяк не означає економити на харчах. Щодо їжі, то ми купуємо все необхідне, включаючи м’ясні, молочні продукти, овочі, фрукти. Просто ми зараз не можемо собі дозволити робити ремонти, або купувати нову побутову техніку. А ви, бачу, економите навіть на крупах, хлібові.
Цю розмову пригадала після чергового походу на місцевий ринок. Одні мешканці купували балики, цілими гронами банани, кавуни, хоч вони тільки з’явилися в продажу і коштували досить дорого. Другі ж, і їх була переважна більшість, клали в свої пакети найнеобхідніше. Можна було побачити й людей, які по кілька разів обходили овочеві прилавки, вишукуючи найдешевший товар.
Все це ще раз підтвердило факт дуже різних доходів наших громадян. За даними відділу статистики в Савранському районі за 5 місяців поточного року найвища заробітна плата становить 1720 гривень. В той же час найнижча – 766 гривень. А середня зарплата одного штатного працівника сягає 1160 гривень.
Співставляючи ці цифри, пригадала одну оповідку. Якось одна жінка не могла зрозуміти, що таке середньостатистична цифра. От чоловік і сказав їй: «Уяви, що Іван з’їв дві курки, Степан – одну, а Петро не їв жодної. В середньому ж кожен з’їв по одній курці.» Математично все виходить правильно. А от як бути із відчуттям справедливості?
– Його не було ніколи, немає й сьогодні, – відповіла якось одна моя знайома.
І в неї були на те підстави. Вона пропрацювала фельдшером майже тридцять років, а пенсію одержує мінімальну, як і ті, хто не працював зовсім, або має кілька років дуже сумнівного стажу. Далі, ведучи розмову, додала:
– Я не проти, щоб виплачували пенсію всім людям похилого віку, але така зрівнялівка ображає тих, хто навчався, а потім все трудове життя відпрацював від дзвінка до дзвінка.
Щодо пенсійного забезпечення, то справді є чимало неузгоджень. Мінімальна пенсія сьогодні 544 гривні. А пенсія державного службовця значно вища, але обмежена законодавством до 5976 гривень. Не будемо вже говорити про пенсію народних депутатів. Адже їх так мало. Та й що там їхні тисячі проти народних сотень. Кажуть, негарно рахувати чужі гроші, та констатую один факт. Якось в одній з телепередач наш екс-президент Леонід Кучма сказав, що у нього не президентська пенсія, а проста депутатська, всього 15 тисяч гривень. А от середня пенсія в Одеській області, слава Богу, сягає 856 гривень. Зрозуміло, що купівельна спроможність цих категорій пенсіонерів буде дуже різною. Хоча є й ще одна категорія соціальних пенсіонерів. До неї відносяться й діти, які втратили годувальника. Як правило, вони одержують мінімальний розмір пенсії. Але й тут є, як на мою думку, значна несправедливість. Якщо в родині залишилась без годувальника одна дитина, то вона одержує 544 гривні. Якщо ж сиротами стали двоє чи троє діток, вони так само будуть одержувати лише 544 гривень на всіх. Хоча в середньому по Україні, всі, хто залишився без годувальника, одержують суму, яка вища від «доходів» отих трьох сиріт, але й вона, як правило, нижча від прожиткового мінімуму. Та й прожитковий мінімум у нас різний. Для категорії працюючих він один, а для непрацюючих – другий і становить 499 гривень.
Що можна сьогодні купити за ці гроші? Не раз доводилося бачити, коли заможні наші співвітчизники викладають такі, а то й значно більші суми лише за один похід до універсаму.
У новорічну ніч 2009 року місце за столиком в одеському ресторані «Ренесанс» коштувало 500 доларів. До речі, вільних місць не було (інформація від клієнтів ресторану).
За останні роки у нас значно зросла кількість підприємців. Але це не означає, що в Україні стало більше заможних людей. Адже серед цієї категорії мешканців України є такі, що одержують прибутки в межах 100 тисяч гривень на рік. Одиниці рахують свої бариші в мільйонах, а є й такі, що ледве зводять кінці з кінцями. Чимало наших новоспечених бізнесменів вели свої справи лише завдяки кредитуванню. Коли ж почалася економічна криза, і більшість банків або перестали видавати позики, або пропонують такі відсотки, що представникам не тільки малого, а й середнього бізнесу не до снаги. Тому частина підприємців згорнули свої справи і поповнили ряди безробітних. Та якщо подивитися на середньостатистичний прибуток українських бізнесменів, то вийде не так вже й погано. От тільки шкода, що статистика не на користь основній масі наших земляків.
