У зоні застійного безробіття

- Основним завданням служби зайнятості було і залишається сприяти працевлаштуванню. Ми не лавочка з виплати грошей, - говорить начальник центру зайнятості Великомихайлівського району Володимир Долгов. Про те, як за умов кризи забезпечити людей роботою, і відбулася наша розмова.

- Чи ускладнилася ситуація на ринку праці?

- Так, у порівнянні з початком року - помітно! Це пояснюється тим, що багато підприємств і господарств згорнули свою діяльність. Як наслідок, одразу скоротилися відрахування до нашого фонду. Безвідносно до цього вони і самі собою невеликі: 2,2% з кожної заробітної плати. Тобто, 22 гривні з однієї тисячі, якщо, звичайно, така взагалі нарахована. Звичайно, на такі гроші не розв’язати проблем, що накопичилися у системі зайнятості.

- Чи багатьом з тих, хто заявив про себе, ви допомогли знайти роботу?

- З 1316 чоловік, які стоять на обліку, у першому півріччі були працевлаштовані 386. Можна сказати, кожен четвертий. Це переважно водії, механізатори, словом, люди, які мають кваліфікацію.

- А ті, хто не має такої переваги, як високий професійний рівень?

- Таким завжди було важче. А зараз - особливо. Наприклад, із закриттям грального бізнесу у нашому районі одразу вийшло на арену безробітних близько 20 чоловік. Ті функції, які вони виконували біля автоматів, ніде не затребувані. Чим їх можна зайняти, якщо ніяких серйозних спеціальностей більшість із них не має?

Відчутно знижується попит на підсобних робітників. Так, у зв’язку з кризою багато господарств перейшли на вирощування ріпаку і відмовилися від овочівництва. Десятки фахівців у сфері рослинництва залишилися без діла. З тієї причини, що вигідніше було вирізати худобу, ніж розводити її, залишилися без роботи тваринники, доярі. Оскільки все активніше застосовуються гербіциди, стали непотрібні сезонники, які наймалися для прополювання посівів. Ще недавно були потрібні люди на зернотоку. Але що ближча осінь, то відчутніше знижується міра їхньої затребуваності. Взимку - ще гірше: навіть класний механізатор може сидіти без роботи. Але і в тих, хто має роботу, доля незавидна. Щоб зберегти за собою місце, вони трудяться в поті чола, перевищуючи всі допустимі межі.

- Ще на початку року в районі застосовувався такий вид зайнятості як громадські роботи. Він збережений?

- Тривалий час ця практика виправдовувала себе. Завдяки їй торік близько 50 чоловік були забезпечені зарплатою за рахунок нашого фонду і близько 500 - за рахунок коштів підприємств, які їх наймали за договором і табелювали протягом 2 місяців. Після закінчення цього терміну вони знову могли стати на облік до нашої служби. Ці люди займалися прибиранням загальних територій, кладовищ, фарбували огорожі, розбивали квітники, допомагали ремонтувати будинки культури, ФАПи, надавали допомогу старим. Але зараз громадські роботи довелося припинити.

- Чому?

- Та тому що, з одного боку, підприємства ледве балансують на межі закриття. Їм не до того, щоб збільшувати штат навіть за рахунок декількох сезонників. А безробітні, знаючи це, зі свого боку, не впевнені у тому, що з ними розрахуються. А ті кілька об’єктів, які їм можна запропонувати, буває за 10 - 15 кілометрів розташовані від їхнього місця проживання. Ці пункти недостатньо охоплені транспортним сполученням, іноді автобуси ходять туди раз на три дні. Не добиратися ж на велосипеді, особливо, коли задме вітер і поллють дощі!

- Чи намагалися ви знайти односільчанам роботу за межами району?

- В інших районах становище не краще ніж у нас, тому туди заглядати немає сенсу. А якщо мати на увазі Одесу, то й там кількість вакансій скоротилася. Так, навесні 2008 року їх було до 3 тисяч щотижня. Тепер - дай Боже, щоб 600. Проте, місто залишається привабливим, тому що його корінне населення не йде на низькооплачувану роботу. А сільським не до престижу: щоб прогодувати свої сім’ї вони погоджуються і на скромний заробіток. Тільки більшість безробітних стримують від переїзду до Одеси високі ціни на міське житло, сплачувати за яке їм не під силу. Так села стають зонами застійного безробіття.

- Зате, на думку городян, у селі менше проблем з продуктами, оскільки у кожного є присадибна ділянка...

- Так, земля годує. Але не більше. Та й не так сито, як хотілося б. Але ж, крім цього, людям потрібно купувати мило, лагодити одяг, підліковуватися, робити покупки дітям. А за нинішнього становища підсобне сільське господарство переважає над товарним, і це повертає країну у середньовіччя, коли що виростив, те і з’їв..

- Напевно, у надії одержати допомогу і зростає кількість людей, які звертаються до служби зайнятості?

- Звертаються, тому що подітися нікуди. Але взагалі-то грішми ми не балуємо. Максимально можлива допомога - не вища за 70% від попередньої середньої зарплати.

- А на те, щоб одержати допомогу, впливає формулювання причини, за якою працівник звільняється?

- Кодекс законів про працю говорить таке. Якщо звільнення відбувається за так званою «згодою сторін», це вважається поважною причиною. У такому випадку людині дається тиждень на пошук нового місця роботи, а якщо вона її не знайшла, то на восьмий день вона вважається безробітною і починає одержувати допомогу. Якщо ж звільнення відбулося з неповажної причини, то допомогу з безробіття така людина почне одержувати лише після завершення 90 днів. Цей час живи, як зможеш! Цікаво, що неповажною причиною можуть бути не обов’язково прогул або вживання алкоголю. Це може бути також звільнення працівника за власним бажанням.

- А чому таке непопулярне в адміністрацій формулювання «скорочення штатів»?

- Тому що услід за ним тягнеться ціла процедура, не завжди вигідна дирекції. За законом перед тим, як скоротити працівника, його потрібно попередити за 2 місяці про майбутнє звільнення з посади і сповістити про це до служби зайнятості. Цей факт документально реєструється, для чого навіть є спеціальні бланки. Через 2 місяці, коли людина іде з місця роботи, підприємство повинно давати йому вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячної зарплати. Це найбільше і напружує начальство. Тому керівники пропонують варіант розставання «за згодою сторін». Людей переконують, що вони не постраждають. І більшість, будучи юридично неграмотним, не заперечує. Як би там не було, швидких поліпшень у зоні безробіття не передбачається.

Выпуск: 

Схожі статті